<<
>>

СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН

Наріжним каменем мудрої організації суспільного життя є зважене врахування специфіки національних відносин, проведення продуманої, теоретично обгрун­тованої національної політики.

Національні відносини - важлива складова сус­пільних відносин, що органічно входять у їх систему і мають відносно самостій­ний статус. Зазнаючи впливу економічних, політичних, суспільно-побутових від­носин, національні відносини, з свого боку, чинять зворотну дію, вносять пев­ний колорит в усі сфери суспільного життя.

Національні відносини існують у таких основних формах: взаємозв’язки між націями; особистісні стосунки представників різних націй; стосунки між людь­ми однієї й тієї ж нації.

У специфіці національних відносин відбиваються критеріальні ознаки нації - територіальні, етнічні, економічні, загальнокультурні та психологічні. Національні відносини складаються саме через це. Історія свідчить про складність формування та суперечливість визнання території існування нації (національної території). Це питання остаточно не вирішено й нині. Нації та народи, що політично оформлені в держави, час від часу порушують питання щодо територіальних кордонів. При цьому нерідко виникають міжнаціональні конфлікти та криваві зіткнення навіть там, де національне питання, здавалося б, вирішено давно й назавжди. Наприклад, тривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном був спричинений Карабахом. Гинуть люди, ламаються долі, шириться потік біженців.

Етнічні особливості фігурують, як правило, в стосунках представників різ­них націй, економічні - на рівні міждержавного спілкування, загальнокультурні та психологічні - на всіх рівнях, у всіх підрозділах суспільного життя. Загально­культурне та психологічне в національних відносинах взагалі посідають особ­ливе місце, відіграють важливу роль. Цим ознакам в нашій літературі тривалий час майже не приділяли уваги. Питання зводилось, як правило, в політичну пло­щину: є, мовляв, буржуазія й пролетаріат, фактично дві різні нації.

Звідси вис­новок: «Пролетарі не мають вітчизни», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Не заперечуючи спільність інтересів робітничого класу різних національностей, важливо підкреслити консолідуючу роль національного в межах міжкласового протистояння. Висновок про те, що при вирішенні будь-якого більш-менш зна­чущого соціального питання розмежування людей йде за класовими, а не націо­нальними ознаками, не завжди знаходить історичне підтвердження. Наприклад, десятки й навіть сотні білогвардійців зі зброєю в руках боролися проти фашис­тської навали на радянську Росію, входили до складу груп та руху Опору у Франції, Бельгії, Італії й навіть Німеччині. З другого боку, у складі фашистської партії (поряд з іншими групами) налічувалось 32% робітників і 11% селян. Ви­никає питання, чому саме вони не виявили пролетарської солідарності й пого­дились на військовий похід на Схід? Чому сьогодні в міжнаціональних конфліктах не відчувається провідної ролі робітничого класу? Всі ці питання заслуговують на спеціальне вивчення. Тут лише зазначимо, що національне в стосунках між людьми, народами та державами більш впливове, ніж вважалося досі. Ігнору­вання специфіки національного за часів сталінізму і застою обернулося глибо­кими суспільними деформаціями. їх викорінення потребує передусім теоретич­ного проникнення в суть національного, врахування його специфіки в усіх галузях суспільного буття людей, їх життєдіяльності. На наш погляд, специфіка націо­нальних відносин зумовлена такими чинниками:

національні відносини мають дві основні форми буття: існують як органічно вплетені в систему матеріальних та ідеологічних відносин; як їхній специфічний бік, тобто відносно самостійно;

центр ваги зміщується в галузь надбудови: мова, свідомість, культура, пси­хологія;

надзвичайно важливу роль відіграє національний характер;

мають надзвичайно уразливий характер; '

існує можливість«роздвоєної неадекватності» сприйняття: коли людина бачить щось негативне у представника іншої нації, вона говорить: «Всі вони такі»; коли ж, навпаки, негативне виявляє серед представників своєї нації, каже: «В сім’ї не без виродка»;

мають яскраво виражений історичний характер.

Історична пам’ять народу зумовлює дружність зв’язків і внутрішню толерантність до суперечностей (на­приклад, зв’язки між болгарами, росіянами, українцями: важко уявити можли­вий воєнний конфлікт), і навпаки - може викликати ненависть, спонукати до агресивних актів незалежно від наявності культурних зв’язків (наприклад, кон­флікти між азербайджанцями та вірменами).

Складність та суперечливість національних відносин вимагають делікатно­го, тактовного, зваженого та толерантного ставлення однієї нації до іншої. Зне­вага до національного глибоко ранить душу людини й надовго закарбовується в її пам’яті. Найефективніший шлях розуміння національного - через культуру. Знання національної культури, традицій, звичок, обрядів виховує шанобливе ставлення до народу, дає змогу зрозуміти національне як самобутнє й разом з тим як загальне надбання людської цивілізації. Оволодіння культурою дозволяє подолати національну бундючність, націоналізм та шовінізм, що отруюють сто­сунки людей, виступають чинниками дестабілізації суспільного життя.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН:

  1. Державна етнополітика, національний склад та міжнаціональні відносини в Україні
  2. Розвиток національних відносин у сучасному світі. Міжнаціональні конфлікти та їх наслідки
  3. Етнічний склад держав. Права народів і національних меншин. Форми національно-державного самовизначення
  4. Специфіка виборчого процесу в Україні.
  5. Специфіка структурно-функціональної теорії Толкотта Парсонса.
  6. § 8. Соціальні регулятори сімейних відносин. Роль звичаїв у регулюванні сімейних відносин
  7. РОЗДІЛ ІІІ алгоритм саморозгортання Соціального світу та специфіка його прояву в умовах сучасної України
  8. Можливість бути повноцінним учасником адміністративно-правових відносин та вільно задовольняти у них законні інтереси забезпечується наділенням фізичних, юридичних осіб, суб'єктів публічної адміністра­ції - імовірних учасників таких відносин - адміністративними повно­важеннями.
  9. Тема 6 Макроекономічнийрівень господарювання. Національне рахівництво
  10. Ідеї політичного та національного відродження України XVI - XVIII ст.
  11. Інститут притулку в міжнародному та національному законодавстві.
  12. Права людини і громадянина в міжнародному та національному праві
  13. § 4.1. Поняття, зміст та правові підстави еміграції в національному законодавстві України.
  14. Андросюк В.Г.. Психологія. Посібник. — Київ: Національна академія внутрішніх справ. —2022. — 101 с., 2022
  15. § 1. Поняття та значення сімейного права в системі національного права
  16. 15.1 Світова політика та міжнародні відносини.