СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Наріжним каменем мудрої організації суспільного життя є зважене врахування специфіки національних відносин, проведення продуманої, теоретично обгрунтованої національної політики.
Національні відносини - важлива складова суспільних відносин, що органічно входять у їх систему і мають відносно самостійний статус. Зазнаючи впливу економічних, політичних, суспільно-побутових відносин, національні відносини, з свого боку, чинять зворотну дію, вносять певний колорит в усі сфери суспільного життя.Національні відносини існують у таких основних формах: взаємозв’язки між націями; особистісні стосунки представників різних націй; стосунки між людьми однієї й тієї ж нації.
У специфіці національних відносин відбиваються критеріальні ознаки нації - територіальні, етнічні, економічні, загальнокультурні та психологічні. Національні відносини складаються саме через це. Історія свідчить про складність формування та суперечливість визнання території існування нації (національної території). Це питання остаточно не вирішено й нині. Нації та народи, що політично оформлені в держави, час від часу порушують питання щодо територіальних кордонів. При цьому нерідко виникають міжнаціональні конфлікти та криваві зіткнення навіть там, де національне питання, здавалося б, вирішено давно й назавжди. Наприклад, тривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном був спричинений Карабахом. Гинуть люди, ламаються долі, шириться потік біженців.
Етнічні особливості фігурують, як правило, в стосунках представників різних націй, економічні - на рівні міждержавного спілкування, загальнокультурні та психологічні - на всіх рівнях, у всіх підрозділах суспільного життя. Загальнокультурне та психологічне в національних відносинах взагалі посідають особливе місце, відіграють важливу роль. Цим ознакам в нашій літературі тривалий час майже не приділяли уваги. Питання зводилось, як правило, в політичну площину: є, мовляв, буржуазія й пролетаріат, фактично дві різні нації.
Звідси висновок: «Пролетарі не мають вітчизни», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Не заперечуючи спільність інтересів робітничого класу різних національностей, важливо підкреслити консолідуючу роль національного в межах міжкласового протистояння. Висновок про те, що при вирішенні будь-якого більш-менш значущого соціального питання розмежування людей йде за класовими, а не національними ознаками, не завжди знаходить історичне підтвердження. Наприклад, десятки й навіть сотні білогвардійців зі зброєю в руках боролися проти фашистської навали на радянську Росію, входили до складу груп та руху Опору у Франції, Бельгії, Італії й навіть Німеччині. З другого боку, у складі фашистської партії (поряд з іншими групами) налічувалось 32% робітників і 11% селян. Виникає питання, чому саме вони не виявили пролетарської солідарності й погодились на військовий похід на Схід? Чому сьогодні в міжнаціональних конфліктах не відчувається провідної ролі робітничого класу? Всі ці питання заслуговують на спеціальне вивчення. Тут лише зазначимо, що національне в стосунках між людьми, народами та державами більш впливове, ніж вважалося досі. Ігнорування специфіки національного за часів сталінізму і застою обернулося глибокими суспільними деформаціями. їх викорінення потребує передусім теоретичного проникнення в суть національного, врахування його специфіки в усіх галузях суспільного буття людей, їх життєдіяльності. На наш погляд, специфіка національних відносин зумовлена такими чинниками:національні відносини мають дві основні форми буття: існують як органічно вплетені в систему матеріальних та ідеологічних відносин; як їхній специфічний бік, тобто відносно самостійно;
центр ваги зміщується в галузь надбудови: мова, свідомість, культура, психологія;
надзвичайно важливу роль відіграє національний характер;
мають надзвичайно уразливий характер; '
існує можливість«роздвоєної неадекватності» сприйняття: коли людина бачить щось негативне у представника іншої нації, вона говорить: «Всі вони такі»; коли ж, навпаки, негативне виявляє серед представників своєї нації, каже: «В сім’ї не без виродка»;
мають яскраво виражений історичний характер.
Історична пам’ять народу зумовлює дружність зв’язків і внутрішню толерантність до суперечностей (наприклад, зв’язки між болгарами, росіянами, українцями: важко уявити можливий воєнний конфлікт), і навпаки - може викликати ненависть, спонукати до агресивних актів незалежно від наявності культурних зв’язків (наприклад, конфлікти між азербайджанцями та вірменами).Складність та суперечливість національних відносин вимагають делікатного, тактовного, зваженого та толерантного ставлення однієї нації до іншої. Зневага до національного глибоко ранить душу людини й надовго закарбовується в її пам’яті. Найефективніший шлях розуміння національного - через культуру. Знання національної культури, традицій, звичок, обрядів виховує шанобливе ставлення до народу, дає змогу зрозуміти національне як самобутнє й разом з тим як загальне надбання людської цивілізації. Оволодіння культурою дозволяє подолати національну бундючність, націоналізм та шовінізм, що отруюють стосунки людей, виступають чинниками дестабілізації суспільного життя.
Еще по теме СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН:
- Державна етнополітика, національний склад та міжнаціональні відносини в Україні
- Розвиток національних відносин у сучасному світі. Міжнаціональні конфлікти та їх наслідки
- Етнічний склад держав. Права народів і національних меншин. Форми національно-державного самовизначення
- Специфіка виборчого процесу в Україні.
- Специфіка структурно-функціональної теорії Толкотта Парсонса.
- § 8. Соціальні регулятори сімейних відносин. Роль звичаїв у регулюванні сімейних відносин
- РОЗДІЛ ІІІ алгоритм саморозгортання Соціального світу та специфіка його прояву в умовах сучасної України
- Можливість бути повноцінним учасником адміністративно-правових відносин та вільно задовольняти у них законні інтереси забезпечується наділенням фізичних, юридичних осіб, суб'єктів публічної адміністрації - імовірних учасників таких відносин - адміністративними повноваженнями.
- Тема 6 Макроекономічнийрівень господарювання. Національне рахівництво
- Ідеї політичного та національного відродження України XVI - XVIII ст.
- Інститут притулку в міжнародному та національному законодавстві.
- Права людини і громадянина в міжнародному та національному праві
- § 4.1. Поняття, зміст та правові підстави еміграції в національному законодавстві України.
- Андросюк В.Г.. Психологія. Посібник. — Київ: Національна академія внутрішніх справ. —2022. — 101 с., 2022
- § 1. Поняття та значення сімейного права в системі національного права
- 15.1 Світова політика та міжнародні відносини.