СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН

Наріжним каменем мудрої організації суспільного життя є зважене врахування специфіки національних відносин, проведення продуманої, теоретично обгрун­тованої національної політики.

Національні відносини існують у таких основних формах: взаємозв’язки між націями; особистісні стосунки представників різних націй; стосунки між людь­ми однієї й тієї ж нації.

У специфіці національних відносин відбиваються критеріальні ознаки нації - територіальні, етнічні, економічні, загальнокультурні та психологічні. Національні відносини складаються саме через це. Історія свідчить про складність формування та суперечливість визнання території існування нації (національної території). Це питання остаточно не вирішено й нині. Нації та народи, що політично оформлені в держави, час від часу порушують питання щодо територіальних кордонів. При цьому нерідко виникають міжнаціональні конфлікти та криваві зіткнення навіть там, де національне питання, здавалося б, вирішено давно й назавжди. Наприклад, тривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном був спричинений Карабахом. Гинуть люди, ламаються долі, шириться потік біженців.

Етнічні особливості фігурують, як правило, в стосунках представників різ­них націй, економічні - на рівні міждержавного спілкування, загальнокультурні та психологічні - на всіх рівнях, у всіх підрозділах суспільного життя. Загально­культурне та психологічне в національних відносинах взагалі посідають особ­ливе місце, відіграють важливу роль. Цим ознакам в нашій літературі тривалий час майже не приділяли уваги. Питання зводилось, як правило, в політичну пло­щину: є, мовляв, буржуазія й пролетаріат, фактично дві різні нації.

національні відносини мають дві основні форми буття: існують як органічно вплетені в систему матеріальних та ідеологічних відносин; як їхній специфічний бік, тобто відносно самостійно;

центр ваги зміщується в галузь надбудови: мова, свідомість, культура, пси­хологія;

надзвичайно важливу роль відіграє національний характер;

мають надзвичайно уразливий характер; '

існує можливість«роздвоєної неадекватності» сприйняття: коли людина бачить щось негативне у представника іншої нації, вона говорить: «Всі вони такі»; коли ж, навпаки, негативне виявляє серед представників своєї нації, каже: «В сім’ї не без виродка»;

мають яскраво виражений історичний характер.

Складність та суперечливість національних відносин вимагають делікатно­го, тактовного, зваженого та толерантного ставлення однієї нації до іншої. Зне­вага до національного глибоко ранить душу людини й надовго закарбовується в її пам’яті. Найефективніший шлях розуміння національного - через культуру. Знання національної культури, традицій, звичок, обрядів виховує шанобливе ставлення до народу, дає змогу зрозуміти національне як самобутнє й разом з тим як загальне надбання людської цивілізації. Оволодіння культурою дозволяє подолати національну бундючність, націоналізм та шовінізм, що отруюють сто­сунки людей, виступають чинниками дестабілізації суспільного життя.