НАЦІЇ ТА РАСИ

Нація є соціальною спільністю людей. Проте вона не зводиться лише до соці­ального, а включає й природне, й етнічне, і психологічне. Цим зумовлена супе­речливість природи нації, специфіка національних відносин, характер та спря­мованість національних конфліктів та засобів їх вирішення.

Гадаємо, у цих твердженнях є певна неточність. Справа в тому, що особли­вості території проживання людей, напевно, як і інші природні чинники, відби­ваються як в расі, так і в нації. Інша справа, яку соціальну інтерпретацію дають теоретики цьому факту. В тій чи іншій формі природні чинники позначаються на сутнісних силах людей. Наприклад, такий показник людини, як фізична сила, зумовлений структурою тіла та його розмірами. Якщо це так, то чи не залежать вони від тієї території та клімату, де споконвічно проживають люди? Природні чинники впливають і на психологічні особливості людини, темперамент, ритм життя. Ці характеристики притаманні як нації, так і расі, і є свідченням того що ці поняття мають дещо спільне.

Разом з тим нація і раса - поняття не тотожні. У першому більше соціально­го, у другому - природно-біологічного.

Расові ознаки - колір шкіри, волосяного покриву та очей, довжина тіла та його пропорції, форма носа, губ, обличчя та голови - не впливають на функціонуван­ня людини як людини, не відіграють ніякої ролі в психічній діяльності, не мають відношення до сутності людини. Проте соціально-історично вони дістали викрив­лену інтерпретацію: в расистських теоріях була обгрунтована думка про вищі й нижчі раси, про їхнє різне ставлення до культури та цивілізації, різні можливості й властивості в контексті суспільно-історичного прогресу. Як правило, теоретики нерівноцінності рас апелюють до розумових властивостей людей, пропонують по­рівнювати їх за допомогою різноманітних тестів. Питання ж у тестах навмисно формулюються у відриві від культурно-історичних умов життя рас, що дає змогу отримати наперед заданий (закладений в тест) результат.

Показовий приклад наводить американський психолог С.Прессі. При тес­товому обстеженні дітей з бідних районів штату Кентуккі одному хлопчикові поставили питання: якби у тебе було 10 центів і 6 із них ти витратив на цукер­ки, скільки у тебе залишиться? Хлопчик відповів, що у нього ніколи не було 10 центів, а якби було, то він ніколи б не витратив їх на цукерки. Тоді екзамена­тор видозмінив питання: якби ти пас 10 корів і 6 із них заблукало, скільки ко­рів ти пригониш додому? Хлопчик відповів, що він просто не насмілився при­йти б додому після такого випадку. Екзаменатор зробив ще одну спробу й за­питав: якби у школі було 10 дітей і 6 із них захворіли на кір, скільки б учнів прийшло до школи? Жоден, - відповів хлопчик, - бо інші побояться заразити­ся. Формально можна вважати, що хлопчик не знайшов рішення (10-6), на­справді ж він узагальнив власний соціальний досвід (Расы и общество. - M., 1974.-С.172-173).

Ідеологи расизму стверджують, що кожен народ має свою структуру харак­теру та середню психіку, які передаються від покоління до покоління внаслідок виховання й визначають його культуру. На їхню думку, існують народи з пога­ною психікою.

Найгострішої форми расизм набув у варіанті німецького фашизму середини ХХст. Як відомо, ще Фрідріх Вільгельм хотів «вивести» породисте поповнення

193

13* Сучасна соціальна філософія

своєї гвардії шляхом одруження своїх гренадерів з високими і красивими дівча­тами. А.Гітлер поставив цю справу на широку практичну основу. За його роз­порядженням, у Німеччині були створені так звані лебенсборни (осередки жит­тя), де заохочувалось безшлюбне народження дітей від арійців. Арійці проголо­шувались найвищою, панівною расою. За нюрнберзькими законами 1935р., арій­ця вважали за надлюдину, яка мала право на розширення свого життєвого про­стору за рахунок підкорення сусідніх народів.

Наслідки східного походу расистсько-фашистської чуми відомі. Вони од­ностайно засуджені як найбільший злочин проти людства. Менш відомі на­слідки функціонування лебенсборнів, де в 1935-1945pp. мешкали (й народжу­вали) понад 200 тис. жінок. Через 20 років після війни французькі дослідники М.Ліллель та К.Анрі зібрали дані про результати цього експерименту. Вони дійшли висновку: народжуваність зменшилась, смертність зросла, дефектив­них дітей стало більше, нормальні ж діти нічим особливим, надзвичайним не вирізнялися.

У світі живуть, працюють, народжують та виховують дітей сотні народів, націй, народностей. На планеті існують чотири основних раси: негроїдна, європеідна, монголоїдна, австралоїдна. Кожна з них має особливості. Разом з тим всі вони жи­вуть в рамках однієї цивілізації, мислять і діють відповідно до загальнолюдських законів суспільного буття. Кожен народ має свою історію, досягнення й помилки, і ніхто не має права насильно втручатися в його життєдіяльність під будь-яким при­стойним приводом. Народна мудрість давно усвідомила цю істину: «Немає пога­них народів, є просто погані люди». Є нерозумні уряди, є злочинна політика, яка втягує народи, нації, раси в протистояння та криваві конфлікти. Досвід цивіліза- ційного розвитку засвідчує, що до вищих щабелів прогресу підіймаються ті народи та держави, де панує соціальна злагода на засадах врахування особливостей різних суспільних та етнічних груп, де домінує творча продуктивна праця, а не політи­канство, де панує правовий порядок, і врешті-решт, де на перший план ієрархії сус­пільних цінностей поставлено інтереси людини.