Державна етнополітика, національний склад та міжнаціональні відносини в Україні

Засади етнонаціональної політики викладені у статтях 10-12 Кон­ституції України. Українська мова проголошується державною, що перед­бачає забезпечення з боку держави її всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

З точки зору розвитку самосвідомості українська нація одночасно і стара, і молода. Вона має багатовікову історію з кількома спробами держа­вного самовизначення. Але сьогодні національно-державницька самосві­домість народу фактично формується заново. Утворення незалежної дер­жави мало свої історичні, політичні, економічні передумови, але результат референдуму 1 грудня 1991 р., коли більше ніж 90 % тих, хто прийшов го­лосувати, підтримали це рішення, багато в чому був спричинений поверхо­вими настроями, а не усвідомленим переконанням, що доводять соціологі­чні опитування наступних років. Тому першочергова проблема української держави - розвиток процесів національного відродження, формування на­ціональної самосвідомості та національно-державницької ідеології, здат­ної не розколоти, а об 'єднати абсолютну більшість населення.

Друга проблема - задоволення потреб національних меншин у збе­реженні і розвитку власної мови, культури, освіти, релігії, засобів масової інформації тощо. За переписом 2001 р. населення України на 77,8 % ста­новили українці, 17,3 % - росіяни, решта майже 5 % припадає на білорусів, молдаван, кримських татар, болгар, угорців, румун, поляків, євреїв та ін­ших (загалом нараховується 130 національностей, із яких близько 30 мають компактні національні групи). Їх права регулюються Законом «Про націо­нальні меншини в Україні» (1992). Україна також приєдналась до європей­ських документів із прав національних меншин (Європейської Хартії регі­ональних мов або мов меншин та Рамкової Конвенція про захист націона­льних меншин).

Серед проблем меншин особливим є питання захисту прав російсь­кого населення і російської мови, що зумовлено, зокрема, попереднім пані­вним станом російської мови (що перетворює її на основний об’єкт «украї­нізації» - суттєве зменшення російських шкіл, відміна викладання російсь­кої мови та літератури тощо) й чисельністю росіян (у Донбасі - до 40 %, у Криму - 58 %). Слід ураховувати, що російськомовна спільнота загалом становить не менше ніж 30 % населення України, включаючи не тільки етнічних росіян, але й етнічних українців та представників інших націона­льностей, які вважають російську мову рідною. Це сприяє періодичній по- літизації питання про надання російській мові статусу другої державної.

Окремо постає проблема відновлення прав депортованих народів - для України це перш за все кримські татари (до Криму їх повернулось уже 250 тис.), а також німці і деякі інші народи, які були виселені сталінським режимом під час Великої Вітчизняної війни. Формально їх права відновле­ні, але фактично існує багато проблем, пов’язаних із поверненням на істо­ричну батьківщину - фінансування переселення, надання громадянства, розміщення і розв’язання соціальних проблем тощо.

Україна залишається однією з небагатьох колишніх радянських рес­публік, де поки що вдається уникнути гострих міжнаціональних конфліктів (за винятком кількох сутичок у Криму). Це можна вважати досягненням державної етнополітики, але одночасно - наслідком терпимості, толерант­ності українського народу.

Але не можна не помічати побутового націоналізму, який останнім часом переростає в соціально-політичну проблему. Основними його фор­мами стають ксенофобія (з фашистсько-расистським присмаком), спрямо­вана проти іноземних (переважно афро-азіатських) мігрантів, а також анти­семітизм, який перетворюється на націоналістично-шовіністичну ідеологію окремих політичних сил, а також набуває поширення в освітньо-науковому середовищі.

Питання для самоконтролю і самостійної роботи

Що позначають поняття «етнос», «національність», «нація»? Якій зміст мають поняття «етнічна нація» і «політична нація»?

Які права народів і права національних меншин закріплені в міжнародному праві?

Що таке «національно-територіальна автономія» і «національно-культурна автономія»?

Що таке «етнічний ренесанс»? Якими процесами характеризувалось націо­нальне самовизначення в посттоталітарних державах?

Дайте визначення націоналізму, шовінізму, патріотизму, інтернаціоналіз­му.

Які проблеми характерні для міжнаціональних відносин в Україні?

Додаткова література

Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. - 2-е, перероб. вид. / Пер. з англ. В. Морозова. - К.: Критика, 2001. - 271 с.

Антонюк О. В. Основи етнополітики: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2005. - 432 с.

Ґелнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм / Пер. з англ. та перед­мова Г. Касьянова. - К.: Таксон, 2003. - 300 с.

Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму. - К.: Либідь, 1999. - 352 с. Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Украї­ні: політологічний концепт. - К.: Світогляд, 2004. - 722 с.

Малинова О. Ю. Либерализм и концепт нации / / Полис. - 2003. - № 2. - С. 96-111.

Мицик В. В. Права національних меншин у міжнародному праві. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. - 287 с.

Нации и национализм / Б. Андерсон, О. Бауэр, М. Хрох и др. Пер с англ. и нем. Л. Е. Переяславцевой, М. С. Панина, М. Б. Гнедовского. - М.: Праксис, 2002. - 416 с.

Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип, 2000. - 872 с.

Оніщенко І. Г. Основи етнодержавознавства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 168 с.

Смирнов А. Н. Этничность и культурный плюрализм в контексте го­сударственной политики // Полис. - 2005. - № 4. - С. 30-52.

Сміт Е. Д. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія / Пер. з англ. - К.: К.І.С., 2004. - 170 с.