Специфіка виборчого процесу в Україні.

В Україні умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що виявилось у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, є злочином і передбачає кримінальну відповідальність, згідно зі ст.

При пропорційній системі виборці голосують за партії, блоки партій чи по-іншому названі політичні сили. Від результатів голосування залежить те, скільки своїх представників матиме кожна політична сила в органі влади, що обирається: чим більше виборців проголосувало за політичну силу, тим більше представників цієї сили має бути в цьому органі.

При мажоритарній системі територія, на якій проживають виборці, поділяється на виборчі округи. Як правило, в кожному окрузі мають вибрати одного члена даного органу влади (в цьому випадку округи називаються

одномандатними); хоча зрідка практикуються і багатомандатні округи при збереженні принципів мажоритарної системи. Виборці голосують за конкретних кандидатів, які балотуються в даному окрузі (як правило, заборонено кандидувати в кількох округах одночасно). Чим більшу підтримку виборців в окрузі отримає кандидат, тим більше в нього шансів стати членом даного органу влади. Орган влади, таким чином, складається з представників різних округів.

Іноді частина органу влади обирається за пропорційною системою, а частина — за мажоритарною. Тоді загалом таку виборчу систему називають мішаною або змішаною.

Існує багато аргументів за та проти кожної з описаних двох систем. Прихильники пропорційної системи зазначають, що при її застосуванні структура органу влади більш точно відображає структуру суспільних настроїв; натомість при мажоритарній системі можливі навіть випадки, коли з двох партій більше місць у парламенті отримає та, за представників якої проголосувало менше виборців.

Крім того, за мажоритарної системи політична позиція деяких кандидатів може бути занадто розпливчастою, так що виборець може не знати, до якої політичної сили примкне цей кандидат після виборів.

Так що обидві концепції дають підстави говорити про можливість відхилення політиків від позиції, якої очікують виборці, і нема переконливих доказів щодо того, яка система більше цьому сприяє. Ще прихильники мажоритарної системи вбачають у пропорційній системі дискримінацію безпартійних громадян, хоча треба сказати, що зазвичай представляти партії в органі влади можуть і позапартійні.

Слід зазначити, що для держав з давніми демократичними традиціями (зокрема, англо­саксонських) характерніша мажоритарна система. Це легко пояснити тим, що на ранніх етапах формування демократичних інститутів ще не утвердилося поняття «політична партія».

Для виборів місцевих органів влади мажоритарна система застосовується частіше, ніж для виборів парламенту. До того ж, чим на меншу територію поширюється дія органу влади, тим більш імовірно, що він обирається за мажоритарною системою.

Іноді підсумки пропорційних виборів підбиваються в межах усієї території, на якій проживають виборці (тоді кажуть про єдиний виборчий округ). Іноді натомість ця територія поділяється на округи, від кожного з яких має бути обрано певну кількість представників, і саме в межах цієї кількості йде розподіл місць політичних сил, залежно від результатів виборів саме в цьому окрузі; у певному сенсі таку систему можна трактувати як пропорційну з елементами мажоритарності: недоліки та переваги мажоритарної системи при цьому з'являються тим більшою мірою, чим менше мандатів у кожному окрузі, а якби всі ці округи виявились одномандатними, то система виродилася б у мажоритарну.

Часто пропорційну систему з окремими округами оснащують правилами, в яких ідеться про голоси, набрані політичною силою в цілому. Усе, про що йтиметься далі в цьому підрозділі, будемо розглядати на прикладі системи з єдиним округом.

Як правило, при пропорційній системі кожен виборець має можливість проголосувати лише за одну вибрану ним політичну силу з тих, що беруть участь у виборах. Кількість місць в органі влади розподіляється між тими політичними силами, які пройшли до нього, приблизно пропорційно до кількості отриманих голосів (звідки й назва системи). Оскільки при цілковитій пропорційності, як правило, доведеться мати справу з дробовою кількістю представників, то зрозуміло, що застосовується певне округлення; існують різні системи щодо правил цього округлення.

Але набагато суттєвішим є питання про те, як визначається, які саме політичні сили пройшли до органу влади. Можна застосовувати описані в попередньому абзаці правила до всіх учасників виборів, і тоді автоматично не проходять лише ті, в кого після округлення вийшов такий результат: 0 представників. Але такий спосіб застосовується рідко. Натомість, як правило, законом встановлюється так званий прохідний бар'єр: мінімальна кількість відсотків голосів виборців, яку має набрати політична сила, щоб пройти. Типовий прохідний бар'єр — від 3 до 7 відсотків від числа виборців, що взяли участь у голосуванні, хоча в деяких державах він може бути більшим або меншим.

Натомість прикладом органу, при виборах якого прохідний бар'єр фактично відсутній, є нижня палата парламенту Нідерландів; точніше кажучи, там цей бар'єр становить 1/150 від поданих голосів, при тому що ця палата складається якраз зі 150 депутатів, так що таку систему можна сприймати як відсутність прохідного бар'єру з округленням у менший бік (до нуля) для тих, хто мав би менше одного місця за результатами точного підрахунку. Противники прохідного бар'єру звертають увагу на те, що він спотворює настрої виборців, призводячи до іншого співвідношення сил у парламенті, ніж наявне в суспільстві; вони вважають наявність цього бар'єру в законодавстві результатом змови крупних і впливових партій проти дрібних, яким важко подолати цей бар'єр.

Буває, що виборцю надається можливість проголосувати проти всіх політичних сил, а буває, що така опція відсутня. Однак, як правило, кількість тих, що проголосували проти всіх, не впливає принциповим чином на підбиття підсумків.

Можна також класифікувати типи пропорційної системи за ступенем прозорості та рухомості списків кандидатів від кожної політичної сили. Іноді ці списки складаються політичними силами задовго до дня виборів і публікуються в офіційній пресі. Оскільки невідомо, скільки саме місць отримає політична сила, такий список має бути впорядкованим, щоб було зрозуміло, хто саме з цього списку стане членом органу влади: перші n осіб, де n — кількість місць, які виборола дана сила.

Але буває, що на порядок кандидатів, що використовується при остаточному підбитті підсумків, впливає не тільки початковий їх порядок, а й голосування виборців, яким надається можливість голосувати не тільки за політичні сили, а й за конкретних політиків.

За будь-якої системи виборів постає питання, скільки виборців мають взяти участь у голосуванні, щоб вибори вважалися дійсними. Іноді закон не встановлює такого роду правил, так що навіть у випадку, коли проголосує лише один виборець, цей голос визначить переможця. Прихильники такої системи кажуть, що виборцям, які не прийшли голосувати, байдуже, хто буде при владі, так що треба врахувати бажання саме тих, хто проголосував.

Однак противники такої думки вважають, що при низькій активності виборців не можна вважати обрану владу такою, що відображає волю народу. Тому інколи встановлюється, яка мінімальна частина виборців має взяти участь у виборах, щоб вони вважалися дійсними (поріг явки); інакше передбачається нова виборча кампанія. Часто цим порогом явки оголошується 50% від числа виборців, що мають право голосу.

Щоб не було цієї особливості, можна запропонувати замість порогу явки накласти обмеження на умови для перемоги: переможець має набрати певну частину голосів від усіх виборців, що мають право голосу, а не тільки від тих, що проголосували; проте така система застосовується рідко.

З.Зараз в Україні обираються населенням на виборах такі органи влади та посадові особи: Президент; Верховна Рада України; міські, селищні та сільські голови; і всі місцеві ради — обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські.

Президент обирається за системою абсолютної більшості. Якщо ніхто не набирає абсолютної більшості від числа тих, що голосували, призначається другий тур, у який виходять двоє кандидатів, що набрали найбільше голосів. У другому турі для перемоги достатньо відносної більшості, і кількість голосів, поданих проти обох кандидатів, не грає ніякої ролі для визначення переможця. Але якщо в першому турі брали участь не більше двох кандидатів (фактично такого не буває), то другий тур не проводиться і в разі відсутності абсолютної більшості вважається, що переможця нема (виборча кампанія починається з початку).

Допускається також можливість, коли у другому турі бере участь лише один кандидат: якщо інший вибув пізніше, ніж за 10 днів до повторного голосування; у цьому випадку для перемоги цей єдиний кандидат має набрати абсолютну більшість голосів від числа тих, що голосували; якщо йому це не вдається, виборча кампанія починається з початку.

Так само, передбачається повторна виборча кампанія, якщо у другому турі обидва кандидати набрали однакову кількість голосів.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ Тема №7. Політичні вибори Навчальні питання

1. Сутність виборчого процесу. Виборчі системи.

2. Специфіка виборчого процесу в Україні.

Теми рефератів

1. Характеристика основних виборчих систем.

2. Прямі та непрямі політичні вибори: порівняльна характеристика.

3. Поняття і принципи виборчого права.

Питання для самостійного контролю

1. За яких умов вибори можуть розглядатися як знаряддя політичного маніпулювання?

2. У чому полягає суть, переваги та недоліки пропорційної виборчої системи?

3. Що таке мажоритарна система? Які її переваги і недоліки?

4. Яка виборча система на разі є більш прийнятною для України?

5. Що таке виборче право?

7. Що таке референдум?

89. Які види виборчих систем існують?

10. Чим є пропорційна виборча система? Які її достоїнства і недоліки?

11. Якій виборчій системі Ви віддаєте перевагу і чому?

12. Які особливості виборчої системи в Україні?

13.Зробіть порівняльну характеристику виборчих систем. З’ясуйте основні переваги та недоліки кожної з них.

Література:

1. Алсуф’єв В.В., Гашицький О.В., Давидович Я. В., Данилевський Ю.М., Данилюк В.А. Закон України "Про вибори народних депутатів України".

Наук.-практ. комент / Центральна виборча комісія України. Інститут Генеральної прокуратури України / М.М. Рябець (заг. ред.) К. 2012.

3. Нестерович В. Ф. Виборче право України: Підручник. К.:

Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.

4. Ключковський Ю.Б. Принципи виборчого права: доктринальне

розуміння, стан та перспективи законодавчої реалізації в Україні: монографія. К.: Ваіте, 2018. 908 с.

5. Політична абетка: матеріали для практичного використання. За наук, ред. док.наук держ. упр. О. В. Радченка; Редактор-упорядник А. В. Карташов, [авт.-упоряд. А. Ю. Геращенко, М. Д. Городок, А. В. Карташов, К. В. Плоский, О. В. Радченко, В. С. Радчук, О. Г. Солонтай,

О. М. Спутай, В. М. Стах, О. Л. Храбан]; Вид. 8-е, доп. і перероб. Житомир,

2010. 350 с.

6. Політична думка в Україні, 1991-2016 : у 2 т. / редкол. Олег Рафальський [та ін.]. Київ : Парлам. вид-во, 2016. 245 с.

Тести до теми № 8. «Політичні вибори»

1. Форма організації та функціонування політичної системи, що грунтується на визнанні народу джерелом влади, його права брати участь у вирішенні державних справ у поєднанні із широким колом громадянських прав і свобод а) плебісцит;

б) демократія;

в) анархія;

г) тоталітаризм;

2. Участь у виборах органів державної влади - це є ?

а) представницька демократія

б) безпосередня демократія

в) політична партія

г) дитяча громадська організація

3. Як називається виборча система, що передбачає визначення переможця серед кандидатів за більшістю голосів, отриманих у виборчому окрузі?

а) безпосередня;

б) пропорційна;

в) мажоритарна;

г) солідарна

4. До якої категорії належить наведений перелік понять : «Поділ влади, гласність, плюралізм, рівність, гарантованість демократичних прав» ?

а) демократичні цінності;

б) демократичні інститути;

в) демократичні процедури;

г) демократичні принципи

5. Організоване об'єднання громадян, що протидіє будь-якій владі

а) політична партія;

б) громада;

в) опозиція;

г) громадська організація

6. Що таке «Пасивне виборче право»

а) право обирати;

б) право бути обраним;

в) право брати участь у виборах до Верховної Ради;

г) право бути обраним до місцевих органів влади

7. За метою скликання вибори поділяються на

а) прямі, непрямі;

б) чергові, позачергові, повторні, додаткові;

в) президентські, парламентські:

г) обласні, міські;

8. Референдум - це :

а) система волевиявлення обох статей у громадянському суспільстві як

рівних у правах і можливостях;

б) прийняття електоратом рішення з конституційних, законодавчих або інших;

внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань;

в) опитування громадян, зазвичай із метою визначення належності певної території;

г) протидія, опір комусь або чомусь, наприклад перебування в опозиції до політики уряду

9. Про який етап виборчого процесу йдеться в уривку: "Територіальні виборчі дільниці об’єднують виборців за спільним місцем голосування. В Україні вони утворюються на підставі подань окружних виборчих комісій або місцевих органів влади» :

а) призначення дати виборів;

б) формування виборчих округів і виборчих дільниць;

в) висування кандидатів, формування партійних списків;

г) проведення підрахунку голосів;

10. В якому році украінці вперше отримали досвід в проведенні референдуму?

а) 1991 р.;

б) 2000 р.;

в) 2014 р.;

г) 2020 р.