НАЦІОНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ. ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
. У галузі національних відносин існує велика кількість проблем та суперечностей. Прямолінійні підходи до їх розв’язання не дають бажаних результатів.
Особливо загострилися національні відносини в період культу особи Й.Сталіна.
Він вважав себе фахівцем з національних проблем. Його праця «Марксизм і національне питання» (1913р.) отримала статус класичного твору, що обгрунтовував вихідні принципи й програмні настанови більшовизму з національного питання. Не можна сказати, що ця стаття є цілком помилковою, хоч багато її тверджень і не відповідають дійсності. Злочинною була практика вирішення національного питання, що провадилась у післяжовтневий період. З місць одвічного проживання переселялися цілі народи; переслідувалася культура; нищилися національні корені шляхом репресій проти національної інтелігенції; таврувалася національна самобутність, спотворювалася історія.Нині в галузі національних відносин на передній план висунуто такі головні проблеми:
міжнаціонального економічного спілкування. Функціонування єдиного економічного комплексу фактично припинено, нових економічних зв’язків, що задовольняли б матеріальні потреби людей, ще не створено. Звідси - численні порушення виробничих процесів, зниження темпів розвитку, якості та кількості виробництва товарів, припинення поставок сировини та готової продукції тощо;
мовна. Прямолінійне впровадження двомовності призвело до руйнації національних мов. У таких містах України, як Луганськ, Донецьк, Чернігів у 1980— 1990рр. майже не було українських шкіл; у Харкові, Донецьку, Миколаєві - всього декілька; у Києві - 37 з 277! Суспільствознавча література українською мовою майже не видавалась, україномовна кінопродукція - майже не випускалась, із 50 театрів-студій, створених в Україні останніми роками, лише два - україномовні. Аналогічна ситуація - і в інших державах, що входили до складу колишнього CPCP;
національних меншин.
За даними перепису, населення Російської Федерації у 80-х роках становило 17,4% неросійське населення; в Україні неукраїнське - 26,4; Узбекистані неузбецьке - 31,3; Казахстані неказахське - 64; Грузії негрузинське - 31,2%. У складі нових держав існують етнічні групи та народності, що мають свої специфічні особливості щодо мови, одягу, житла, фольклору, характеру, зокрема помори, камчадали, козаки у складі Росії; гуцули та лемки у складі української нації; свани, гази та мегрели - в грузинській тощо. їхня самобутність майже завжди обмежувалась. Сталінський соціалізм проголосив їх майбутнє «влиттям» в націю й провадив відповідну політику. Негативне ставлення до цієї категорії населення дістало назву нацмен (тобто представник національної меншості);національних територій. Сталінський режим бездумно, без урахування історичних коренів встановлював кордони між республіками, виділяв автономні республіки, краї, області, виселяв народи з місць їх одвічного проживання. Відтак було закладено проблему такої складності й глибини, вирішення якої дістанеться на долю не одному поколінню. Суверенізація надзвичайно загострила територіальні аспекти міжнаціонального спілкування, перетворила їх на територіальні претензії. Зокрема, дехто говорить про територіальні претензії до України, Литви, до Бєларусі й Росії; грузини не можуть розв’язати територіальну проблему з абхазьким населенням; вірмени конфліктують з азербайджанцями тощо.
Є й інші проблеми, що накопичились у галузі національних відносин за роки соціалістичного перетворення життя, що успадкували народи від попередніх режимів. їх треба вирішувати. Досвід суперечливого співіснування народів у межах царської Росії та казарменого соціалізму підказує шляхи вирішення національних проблем. Це - повна суверенізація, утворення національних держав як суверенних суб’єктів міжнародного права, дружнє співіснування народів колишнього CPCP на засадах взаємовизнання суверенності, незалежності та взаємодопомоги.
Еще по теме НАЦІОНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ. ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ:
- Процес розуміння і вирішення завдань
- 14.2 Етапи конфліктів і методи їх вирішення та врегулювання
- Формалізовані національні джерела адміністративного права
- Суперечності і тенденції сучасного етапу теоретичного оформлення загальної теорії управління технічними, біологічними і соціальними системами
- § 6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
- Основні шляхи боротьби з бюрократизмом
- Формалізовані національні джерела адміністративного права, тобто такі, що дістали закріплення у формі документу (юридичного акта), представлені розгалуженою системою.
- 16. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
- Ключові глобальні проблеми та шляхи їх подолання
- ТЕОРІЇ КОМУНІСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ ПРО АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ
- Шляхи і методи розв'язання політичних конфліктів
- ЕТАПИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ДОХРИСТИЯНСЬКИХ ВІРУВАНЬ ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇН
- СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН
- Судова процедура відшкодування шкоди
- вчинок істини