<<
>>

НАЦІОНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ. ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

. У галузі національних відносин існує велика кількість проблем та супереч­ностей. Прямолінійні підходи до їх розв’язання не дають бажаних результатів.

Особливо загострилися національні відносини в період культу особи Й.Ста­ліна.

Він вважав себе фахівцем з національних проблем. Його праця «Марксизм і національне питання» (1913р.) отримала статус класичного твору, що обгрун­товував вихідні принципи й програмні настанови більшовизму з національного питання. Не можна сказати, що ця стаття є цілком помилковою, хоч багато її тверджень і не відповідають дійсності. Злочинною була практика вирішення на­ціонального питання, що провадилась у післяжовтневий період. З місць одвіч­ного проживання переселялися цілі народи; переслідувалася культура; нищили­ся національні корені шляхом репресій проти національної інтелігенції; тавру­валася національна самобутність, спотворювалася історія.

Нині в галузі національних відносин на передній план висунуто такі го­ловні проблеми:

міжнаціонального економічного спілкування. Функціонування єдиного еконо­мічного комплексу фактично припинено, нових економічних зв’язків, що задо­вольняли б матеріальні потреби людей, ще не створено. Звідси - численні пору­шення виробничих процесів, зниження темпів розвитку, якості та кількості ви­робництва товарів, припинення поставок сировини та готової продукції тощо;

мовна. Прямолінійне впровадження двомовності призвело до руйнації націо­нальних мов. У таких містах України, як Луганськ, Донецьк, Чернігів у 1980— 1990рр. майже не було українських шкіл; у Харкові, Донецьку, Миколаєві - всього декілька; у Києві - 37 з 277! Суспільствознавча література українською мовою майже не видавалась, україномовна кінопродукція - майже не випуска­лась, із 50 театрів-студій, створених в Україні останніми роками, лише два - україномовні. Аналогічна ситуація - і в інших державах, що входили до складу колишнього CPCP;

національних меншин.

За даними перепису, населення Російської Федерації у 80-х роках становило 17,4% неросійське населення; в Україні неукраїнське - 26,4; Узбекистані неузбецьке - 31,3; Казахстані неказахське - 64; Грузії негрузинське - 31,2%. У складі нових держав існують етнічні групи та народності, що мають свої специфічні особливості щодо мови, одягу, житла, фольклору, характеру, зокрема помори, камчадали, козаки у складі Росії; гуцули та лемки у складі української нації; свани, гази та мегрели - в грузинській тощо. їхня самобутність майже завжди обме­жувалась. Сталінський соціалізм проголосив їх майбутнє «влиттям» в націю й про­вадив відповідну політику. Негативне ставлення до цієї категорії населення діста­ло назву нацмен (тобто представник національної меншості);

національних територій. Сталінський режим бездумно, без урахування історич­них коренів встановлював кордони між республіками, виділяв автономні республі­ки, краї, області, виселяв народи з місць їх одвічного проживання. Відтак було за­кладено проблему такої складності й глибини, вирішення якої дістанеться на долю не одному поколінню. Суверенізація надзвичайно загострила територіальні аспек­ти міжнаціонального спілкування, перетворила їх на територіальні претензії. Зок­рема, дехто говорить про територіальні претензії до України, Литви, до Бєларусі й Росії; грузини не можуть розв’язати територіальну проблему з абхазьким населен­ням; вірмени конфліктують з азербайджанцями тощо.

Є й інші проблеми, що накопичились у галузі національних відносин за роки соціалістичного перетворення життя, що успадкували народи від попередніх режи­мів. їх треба вирішувати. Досвід суперечливого співіснування народів у межах царсь­кої Росії та казарменого соціалізму підказує шляхи вирішення національних проблем. Це - повна суверенізація, утворення національних держав як суверенних суб’єктів міжнародного права, дружнє співіснування народів колишнього CPCP на засадах взаємовизнання суверенності, незалежності та взаємодопомоги.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме НАЦІОНАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ. ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ:

  1. Процес розуміння і вирішення завдань
  2. 14.2 Етапи конфліктів і методи їх вирішення та врегулювання
  3. Формалізовані національні джерела адміністративного права
  4. Суперечності і тенденції сучасного етапу теоретичного оформлення загальної теорії управління технічними, біологічними і соціальними системами
  5. § 6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
  6. Основні шляхи боротьби з бюрократизмом
  7. Формалізовані національні джерела адміністративного права, тоб­то такі, що дістали закріплення у формі документу (юридичного акта), представлені розгалуженою системою.
  8. 16. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
  9. Ключові глобальні проблеми та шляхи їх подолання
  10. ТЕОРІЇ КОМУНІСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ ПРО АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ
  11. Шляхи і методи розв'язання політичних конфліктів
  12. ЕТАПИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ДОХРИСТИЯНСЬКИХ ВІРУВАНЬ ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇН
  13. СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН
  14. Судова процедура відшкодування шкоди
  15. вчинок істини