Специфіка структурно-функціональної теорії Толкотта Парсонса.

Концепція соціальної дії. Соціалізація і соціальний контроль як механізми інтеграції індивіда до соціальної системи. Функціональний аналіз Роберта Мертона. Р. Мертон про соціологічні теорії середнього рівня.

Згідно теорії Парсонса, реальність, попри те, що є неосяжною, організована логічно і раціонально, має системний характер і завдання теорії полягає у тому, щоб побудувати несуперечливі схеми, у які вкладається усе накопичене знання, і встановити логічні зв’язки між усіма попередніми теоретичними побудовами соціологів. Центральне поняття соціальної структури - рівновага. Суспільство в рівновазі - суспільство без конфлікту, в якому кожен виконує свою функцію, знає свою роль. Повної рівноваги досягнути неможливо, але суспільство повинно до цього прагнути. Суспільство, як система, для того, щоб існувати, повинно відповідати чотирьом вимогам. Адаптація (А) - кожне суспільство повинне пристосовуватися до свого оточення. Ціле досягнення (G) - кожне суспільство повинне виробляти цілі та засоби для їх досягнення. Інтеграція (І) - кожне суспільство повинне підтримувати свою єдність. Соціальна система є не просто механічною сукупністю індивідів, - вона контролює дії індивіда в системі, забезпечує задоволення його потреб і не допускає можливих відхилень у його поведінці. Підтримання взірців (L) - кожне суспільство має прагнути до підтримання рівноваги. Цю функцію забезпечує культура суспільства. Культура є упорядкованою системою символів, які визначають поведінку індивідів і груп. Вона дає суспільству систему знань і ідей, визначає емоційне ставлення до об’єктів, а також забезпечує систему моральних норм і правил.

Роберт Мертон сформулював основну теорему функціонального аналізу: «Так само як одне соціальне явище може мати багато різних функцій, одна функція може по-різному виконуватися різними явищами».

Феноменологічна соціологія А. Шюца - спроба такого «некласичного» опису соціальної дійсності. У концепції А. Шюца про смислове конструювання соціального світу, про життєвий світ природної настанови найважливіше те, що учений виводить назовні абсолютно «новий» світ - світ рутини, у якому людина живе щодня, інтерсуб’єктивний світ, у якому індивід перебуває в постійних соціальних комунікаціях, але ніколи не проблематизує самого факту їх здійснення, а сприймає це як самоочевидне. А. Шюц намагався створити таку методологію, яка могла б раціонально, об’єктивно описати соціальну дійсність за допомогою певних закономірностей.