Г.ПЛЕХАНОВ - ПЕРШИЙ ПРОПАГАНДИСТ МАРКСИЗМУ В РОСІЇ

«Однозначно-правовірне» ставлення до марксизму виявили деякі послідов­ники К.Маркса та Ф.Енгельса. Першими серед перших були Г.Плеханов, В. Ле­нін, А.Лабріола, П.Лафарг, Ф.Мерінг та інші теоретики і громадсько-політичні діячі того часу.

Г.Плеханов (1856-1918) - суперечлива фігура серед представників марксист­ської думки й робітничого руху. Як дворянин, він отримав грунтовну освіту у військовій гімназії, вступив до петербурзького Гірничого інституту, який не за­кінчив у зв’язку з революційними подіями. Був активним учасником народниць­кого руху («Земля і воля»), керівником групи «Чорний переділ». З 1880р. до лю­того 1917р. він жив у Швейцарії, Франції, Італії та інших країнах Західної Євро­пи. Створив групу «Звільнення праці»(Женева, 1883), перекладав російською мовою головні праці К.Маркса та Ф.Енгельса.

В різні роки Г.Плеханов боровся проти ідеології народництва та легального марксизму, економізму та богобудівництва, махізму та з іншими марксистськи­ми течіями. Із захопленням він зустрів Лютневу революцію 1917р., підтримував Тимчасовий уряд, закликав до війни до переможного кінця, виступав проти біль­шовизму й ленінського курсу на соціалістичну революцію. Жовтневу револю­цію 1917р. він не прийняв. Перу Г.Плеханова належить надзвичайно багато праць соціально-філософського плану. Насамперед це такі твори: «До питання про ро­звиток моністичного погляду на історію», «Про матеріалістичне розуміння історії», «До питання про роль особистості в історії». їх назви свідчать про коло наукових інтересів Г.Плеханова. Він виступає як філософ-матеріаліст, як діа- лектик-марксист, теоретик робітничого руху. Г.Плеханов розглядає марксизм як найвидатнішу революцію в інтелектуальній історії людства, як теорію, що прокладає шлях революційній практиці пролетаріату, вбачає в цьому її високе суспільно-історичне покликання. Без революційної теорії, писав Г.Плеханов, не може бути й революційного руху.

В.Ленін високо цінував Г.Плеханова, незважаючи на розбіжності у погля­дах. Головна суперечність двох теоретиків російського марксизму полягала у питанні про соціалістичну революцію. Г.Плеханов вважав, що для підготовки революції необхідно повільне, послідовне економічне визрівання; без наявного рівня високої культури соціалістична революція в принципі неможлива. На думку В. Леніна, економічні умови в Росії вже є; стосовно ж культури він запропонував програму революції, що може бути здійснена на основі захоплення політичної влади пролетаріатом й встановлення його диктатури. Розбіжність у поглядах В.Леніна й Г.Плеханова була і з питань про роль та тактичну лінію пролетаріа­ту в революції, ставлення до селянства, оцінку революції 1905р., з питання про державу. В нашій літературі йдеться здебільшого про те, що Г.Плеханов в цих питаннях перебував на «меншовистській позиції». Така оцінка нам видається некоректною. Г.Плеханов до вирішення фундаментальних питань революції під­ходив більш помірковано, ніж В. Ленін, який засуджував його за відхід від послі­довного марксизму до меншовизму як теоретичну помилковість. Суть теоретич­них розходжень В.Леніна та Г.Плеханова ще майже не досліджено. Це - одна з актуальних проблем сьогодення. Як свідчить соціальна практика, надзвичай­но багато з того, про що писав і говорив Г.Плеханов, підтвердилось подальшим розвитком історії.