ОСНОВНІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ

Ключові слова і поняття: політична ідеологія, лівий екстре­мізм, правий екстремізм, анархізм, комунізм, марксизм, соціал- демократизм, фашизм, націоналізм, консерватизм, неоконсерва­тизм, лібералізм, неолібералізм.

Резюме: визначення сутності та призначення політичних ідео­логій, їх місця в політичному житті суспільства, аналіз функцій політичних доктрин, розгляд ідейно-політичних засад основних ідеологій сучасності (лібералізму та неолібералізму, консервати­зму та неоконсерватизму, марксизму та соціал-демократизму, на­ціоналізму та фашизму, анархізму та екстремізму), з’ясування перспектив розвитку ідеологій у сучасному світі та Україні.

Знання та вміння: формування у студентів знань про сучасні соціально-політичні доктрини, які впливають на формування провідних політичних партій та громадських організацій сучас­ності; закріплення у студентів уміння науково оцінювати провід­ні політичні доктрини сучасності, зокрема під час перебігу вибор­чих процесів.

Рекомендована література ∖fej

Основна:

1. Політологія. Загальний курс / За ред. В. О. Храмова. — K.: Знан­ня, 2007.

2. Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — 3-тє вид., перероб., доп. — K.: Академія, 2006. — 568 с.

Додаткова:

1. Дмитренко М. Політичні партії та політичні ідеології: Навчаль­ний посібник / М. Дмитренок. — K.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. — 96 с.

2. Сирота Н. Современные политические идеологии / Н. Сирота. — СПб.: Питер, 1996, —335 с.

3. Майер Т. Демократический социализм — социальная демократия. Введение: пер. с нем. / Т. Майер. — К.: Основні цінності, 2000. — 188 с.

4. Алексеева Т. А. Современные политические теории / Т. А. Алек­сеева. — M.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2000. — 343 с.

5. Ландабасо А. Терроризм и этнополитические конфликты / А. Лан- дабасо А., А. М. Коновалов; РАН; Институт Европы.

6. Ролз Дж. Політичний лібералізм. І Дж.Ролз; [пер. О. Мокроволь- ський]. — К.: Основи, 2000. — 382 с.

Що являє собою політично Ідеологія? Які Π основні елементи τα форми вияву?

Політична ідеологія являє собою одну з найбільш впливових форм політичної свідомості. У політології вживають як феномени такі поняття: політична ідеологія, політична доктрина, ідейно- політична течія.

Політична ідеологія — це доктрина, керуючись якою певна група осіб ставить за мету здобуття політичну (держав­ну) владу та намагається відповідно до цієї мети підпорядку­вати громадську думку власним політичним ідеям, ідеалам та цінностям.

Основні елементи політичної ідеологи за Г. Лассуелом

У чому полягають особливості політичної Іде­ології?

Будь-яка політична ідеологія — це різновид колективної полі­тичної свідомості, яка відображає групові погляди на перебіг і напрями політичного та соціально-економічного розвитку.

Особливості політичної ідеології'.

J ідеологія — це сукупність систематизованих уявлень пев­ної соціальної групи; це засіб ідейного забезпечення групових ін­тересів за допомогою політичної (державної) влади;

J ідеологія — це політико-соціальний світогляд, який схема­тизує політичне життя, фіксуючи певні критерії оцінки подій по­літичної реальності;

J вихідним пунктом ідеології є ідея, що має надавати сенс ді­яльності окремих індивідів, соціальних груп у межах актуальних для них систем цінностей, агрегуючи та артикулюючи соціальні інтереси;

≠ ідеологія слугує «мапою дійсності» (К. Дойч), формує сим­волічний світ політики.

Форми вияву політичної ідеології

Які політичні теорії то концепції відомі в су- чосному світі?

СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ

Реальна роль політичної ідеології у царині влади залежить від характеру та ступеня оволодіння нею суспільною свідоміс­тю.

Що таке функції політичної Ідеології? Які рівні функціонування політичної ідеології можна виокремити?

Основні функції політичної ідеології

Рівні функціонування політичної ідеологи

Спектр провідних ідейно-політичних течій сучасності надзви­чайно строкатий. Вплив і значення тих чи тих політичних ідеоло­гій у світі постійно змінюються.

Які Ідейно-політичні течії в провідні сучасному світі?

Спектр провідних ідейно-політичних течій сучасності

Усі ідейно-політичні течії (політичні ідеології) поділяють на крайні праві (правий екстремізм, фашизм і неофашизм), праві (націоналізм, консерватизм, лібералізм), правоцентристські (неоконсерватизм), лівоцентристські (неолібералізм, соціал- демократизм), ліві (окремі течії соціал-демократизму, марксизму, неомарксизму, анархізму), крайні ліві (марксизм, анархізм, лівий екстремізм).

У чому полягають особливості правого та лі- вого екстремізму як Ідейно-політичних течій?

Екстремізм (від лат. e?tremus — крайній) — політична ідеологія, найсуттєвіша риса якої є прихильність у теорії та на практиці до крайніх поглядів і засобів у досягненні певних цілей. Екстремізм відкидає будь-яке інакомислення. Розріз­няють правий та лівий екстремізм.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОГО ТА ЛІВОГО ЕКСТРЕМІЗМУ

Які можна назвати особливості Ідеології анархізму?

Анархізм (від грец. anarhia — безвладдя) — це політична доктрина, в основі якої — заперечення потреби інституційно- го, насамперед державного керування суспільством.

СУТНІСТЬ ІДЕОЛОГІЇ АНАРХІЗМУ

У чому полягають особливості такої Ідеології, як марксизм?

Марксизм та соціал-демократизм як ідейно-політичні течії являють собою складові теоретичної та практичної системи соціалізму.

Марксизм (комунізм) (від лат. communis — спільний, за­гальний) — це політична ідеологія, яка пропагує потребу створення нового, справедливого суспільного устрою, осно­вою якого стануть соціальна рівність та соціальна справед­ливість. Провідними теоретиками ідеології марксизму були К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін та інші.

Яким чином має бути побудоване комуністич- не суспільство?

Основні етапи створення комуністичного суспільства

У чому полягає сутність ідеології соціал- демократизму?

Соціал-демократизм — це політична ідеологія, що по­єднує соціалістичні уявлення про суспільство соціальної справедливості з загальнодемократичними та деякими лібе­ральними ідеями і цінностями.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІДЕОЛОГІЙ МАРКСИЗМУ ТА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЗМУ

Чи можна ототожнювати Ідеології фашизму та націоналізму?

Фашизм (від лат.

Основні течії ідеології фашизму.

♦ фашизм — ідейно-політична течія, яка виникла в Італії у 20-х роках XX століття та грунтувалася на концепції «органістсь- кої держави», що виправдовує агресивні дії влади в ім’я блага власного народу;

♦ націонал-соціалізм — суто «німецька версія» докгринальної системи фашизму, що ґрунтується на ідеї вищості однієї (арійської) нації, створенні «германського міфу» як основи державної ідеології;

♦ неонацизм — сучасний варіант фашизму, який спирається на ідеї расової чистоти й ідеал надлюдини;

♦ націонал-лібералізм — ідейно-політична течія, представни­ки якої виступають за расову боговибраність та етнічний гегемо­нізм, але більш терпимо ставляться до ліберальних цінностей;

♦ неофашизм — течія, у якій немає уявлення про етнічне ме­сіанство, головною стає ідея народу, патріотизму, сильної держа­ви, що ґрунтується на принципі вищості білої раси.

Ідеологія неофашизму сьогодні має дифузний, розрізнений хара­ктер, спільна риса багатьох неофашистських угруповань — вороже ставлення до !мігрантів або національних, релігійних меншин. Ідеа­лом неофашисти вважають тоталітарну державу під керівництвом націоналістичного фюрера. Особливу увагу приділяють збережен­ню расової чистоти та запобіганню змішани шлюбам. Неофашисти відстоюють ідею побудови расово, етнічно, конфесіонально гомо­генної держави, у якій колективні цінності «народу» мають доміну­вати над індивідуальними потребами. Більшість неофашистів кри­тикують сучасну демократію, систему вільних виборів та наявність політичної опозиції в державі. На їхнє переконання, у державі має домінувати одна ідеологія, яка стане основою порядку в суспільстві. Методи діяльності неофашистів — це погроми, тероризм, організа­ція і функціонування воєнізованих угруповань. Сьогодні світовий центр неофашистських організацій розташований у США.

Націоналізм (від лат. natio — народ) — це політична док­трина, яка базується на ідейно-політичній практиці самоіден- тифікації нації як основі її політичного, соціального, культур­ного розвитку. Націоналізм пропагує ідеї вищості прав титульної нації (нації, ім’ям якої називається країна) у межах національної держави.

ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ІДЕОЛОГІЙ ФАШИЗМУ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ

У сучасній політології домінує підхід, відповідно до якого не­припустимо ототожнювати ідейно-політичні засади доктрин фа­шизму та націоналізму. Якщо державна фашистська ідеологія пов’язана з функціонуванням тоталітарної держави, то визнання державною або панівною у суспільстві ідеології націоналізму не спричиняє зазвичай утвердження тоталітаризму.

У чому полягають відмінності між консерватив- ною та неоконсервативною ідеологіями?

Консерватизм (від франц. Conservatisme_t від лат. Conservare — зберігати, охороняти) — це політична доктрина, що орієнтується на збереження і підтримання традиційних форм політичної, соціальної, економічної та духовно-куль­турної структури життя суспільства. Первісне теоретичне об­ґрунтування цінностей та ідеалів консерватизму виникло як відповідь на події Великої французької революції 1789 року та поширення ідей лібералізму в Європі і Північній Америці.

Неоконсерватизм — політична ідеологія, яка пристосо­вує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндуст- ріального суспільства та визначає політичний курс провідних країн Заходу в останні десятиріччя. Неоконсерватизм вини­кає як відповідь на кризу неолібералізму наприкінці 70-х — на початку 80-х років минулого століття.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІННОСТЕЙ КОНСЕРВАТИЗМУ ТА НЕОКОНСЕРВАТИЗМУ

Які є спільні і які відмінні риси ідеологій лібе- ролізму та неолібералізму?

Лібералізм (від лат. Iiberalis — вільний) — це політична доктрина, яка об’єднує прихильників широких демократичних прав і свобод громадянина, розвитку парламентаризму, при­ватної власності та вільного підприємництва. Ідеологія лібе­ралізму виникла в епоху буржуазних революцій XVII—XVIII століть. Більшість дослідників пов’язує поширення ідей лібе­ралізму з розвитком демократичних інституцій та засад віль­ного ринку.

Неолібералізм — це політична ідеологія, яка адаптувала традиційні ліберальні цінності й ідеали до економічних та по­літичних реалій життя суспільства середини XX століття. Неолібералізм як політична ідеологія виникає та утверджу­ється в роки великих соціально-економічних і політичних по­трясінь (30-ті роки XX століття).

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІННОСТЕЙ ЛІБЕРАЛІЗМУ ТА НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ

Поміркуйте!

1. Поняття «ідеологія» можна розглядати в широкому та вузь­кому розумінні. Що це означає? Проаналізуйте основні підходи до розуміння сутності політичної ідеології та прокоментуйте їх.

2. У сучасній політології є два основні погляди на роль і значен­ня ідеології в житті суспільства: вплив ідеології надалі буде постій­но зменшуватися та ідеологія все більше впливає на життя людей. Проаналізуйте обидва підходи та визначте, який з них розкриває особливості ідейно-політичного розвитку сучасної України.

3. Ідеологія за своєю сутністю продукт пізнання реальності, яке сьогодні неможливе без науки. Чим це зумовлено і чому? Як ці взаємозв’язки виявляються у нашій державі?

4. Ядро радянської ідеології складалося з трьох розділів: діалек­тичного матеріалізму (філософії), історичного матеріалізму (соціо­логії) та вчення про комуністичне суспільство («наукового кому­нізму»). Наскільки виправданою та ефективною виявилася подана структура? Яким чином сьогодні утворюється ідеологічна струк­тура українського суспільства? Яка фактична роль ідеології?

5. Разом з наукою народилася й ідеологія, причому у наш час сфера науки — це постачальник матеріалу для ідеології, її опора. На матеріалах політології спробуйте підтвердити або спростува­ти це твердження.

6. Ідеологія дає загальну орієнтацію процесу життя суспільст­ва та встановлює загальні рамки і принципи діяльності його полі­тичного керівництва. Як ці правила визначали та реалізують у сучасному українському суспільстві? Яка орієнтація в ньому до­мінує? Дайте політологічну розкладку відповіді.

7. Ідеологічне оброблення людей було основою, сутністю, стрижнем процесу формування людини у тоталітарних державах. Цей процес починався від народження людини та тривав все її життя. Спробуйте аргументовано показати сутність і значення цього процесу, визначити його результати. Які з цих результатів наявні і сьогодні в українському суспільстві?

8. Ідеологічна освіта — це ознайомлення людей із сутністю політичних ідеологій, розвиток у людини навичок ідеологічного мислення. Чи потрібна ідеологічна освіта в сучасній Україні? На­скільки вона розвинена в нашій державі?

9. Який ідеологічний механізм склався або складається в су­часному українському суспільстві? Як він функціонує? Визначте його завдання і результати.

10. Неминучий наслідок втілення в політичне життя найкра­щих ідеалів — гнітюча реальність. Спробуйте на фактах політич­ного життя довести або спростувати цю тезу.

11. Складіть аналітичну доповідь на тему «Провідні ідейно- політичні течії сучасності».

12. Визначте найбільш оптимальну ідеологічну систему для сучасної України. Готуючи відповідь, спирайтеся на позиції най­більш авторитетних політологів.

13. Складіть схему на тему «Ідеологічний спектр сучасного світу».

14. Заповніть таблицю.

Запитання до теми

1. Що таке політична ідеологія? Які підходи до визначення цього поняття ви знаєте?

2. Назвіть рівні функціонування політичної ідеології?

3. Які функції виконує ідеологія у суспільстві? Виділіть найважли­віші з них.

4. Які цінності захищає ліберальна ідеологія?

5. Порівняйте структуру цінностей лібералізму та неолібералізму.

6. Назвіть основні цінності консерватизму як політичної ідеології.

7. Що є спільного, а що відмінного в ідеологіях консерватизму і неоконсерватизму?

8. Чи можна порівнювати ідеологію націоналізму з ідеологією фа­шизму?

9. Чи має ідеологія фашизму майбутнє? Чому?

10. Чим була зумовлена популярність ідеології марксизму у XX сто­літті? Чи має ця ідеологія перспективи сьогодні?

11. У чому полягає значення ідеології соціал-демократії для розвит­ку країн Європи?

12. Чим відрізняється розуміння свободи в анархізмі від тлумачення сутності свободи в лібералізмі?

13. Яка або які ідеології визначатимуть політичний розвиток Украї­ни в майбутньому?