СТАЛІНІЗМ ЯК ТОТАЛІТАРИЗМ

Тріумф марксизму-ленінізму полягає у тому, що йому вдалось захистити, від­стояти, зберегти й поглибити концептуальні засади нового світогляду в гострій полемічній боротьбі з іншими соціальними доктринами.

Йосип Сталін (1879-1953) - суперечлива фігура суспільно-політичної історії ХХст. Одних вражає його геніальність, в оцінці інших - він злочинець, тиран, який, захопивши владу шляхом тихого державного перевороту, сформував казармений соціалізм, метастази якого, наче ракова хвороба, пронизують нинішнє суспільство. Простежимо характерні оцінки особи Й.Сталіна різних років.

1950р. «У Сталіні мільйони робітників усіх країн бачать свого вчителя, на класичних працях якого вони вчились і вчаться, як треба успішо боротися про­ти класового ворога, як треба готувати умови кінцевої перемоги пролетаріату... Сталін - геніальний вождь і учитель партії, великий стратег соціалістичної револю-

65

5* Сучасна соціальна філософія

ції, керівник Радянської держави й полководець...» (Краткая биография /Г.Ф.Александров, М.Р.Галактионов, М.Б.Митин и др.

1952р. «Сталін... - геніальний теоретик і вождь світового пролетаріату, вели­кий соратник і друг В.!.Леніна, продовжувач учення й справи Маркса, Енгельса і Леніна» (Короткий філософський словник /Під ред. М.Розенталя, П.Юдіна. - K., 1952.-С.483);

1970р. «Сталін... обіймаючи.тривалий час пост генерального секретаря ЦК партії... як теоретик і крупний організатор поряд з іншими керівними діячами партії очолив боротьбу проти троцькістів, правих опортуністів, буржуазних на­ціоналістів. Своїми теоретичними працями та практичною діяльністю Сталін зробив важливий внесок в ідейно-політичну боротьбу з ворогами ленінізму... Водночас Сталін припустився теоретичних і політичних помилок, що набули тяжкого характеру в наступний період його життя» (Философская энциклопе­дия. - M., 1970. - T.5. - С. 124).

1987р. «...Як незаперечний вклад Сталіна в боротьбу за соціалізм, захист його завоювань, так і грубі політичні помилки, свавілля, допущені ним і його оточен­ням, за які наш народ заплатив велику ціну і які мали тяжкі наслідки для життя нашого суспільства» (Горбачев М.С. Октябрь и перестройка: революция про­должается. - M., 1987. - С.21);

1989р. «...Позбавившись своїх супротивників, Сталін ясно показав, якими є його власні позиції: волюнтаристський характер планів тоталітарного і швид­кого перетворення всіх сфер економічного, соціального і культурного життя держави; радикалізм методів, тобто нав’язування своїх планів зверху безголо­сому суспільству без будь-якого врахування його інтересів шляхом систематич­ного застосування насильства» (Опыт словаря нового мышления. - M., 1989. - С.381).

Саме через Й.Сталіна марксизм перетворився на тоталітаризм, наслідки яко­го наше суспільство відчуває й сьогодні. Історія знає багато інтелектуальних демонів і весь час бореться проти їхньої духовної тиранії. У Росії сталінського й постсталінського періодів такими демонами були А.Жданов та А.Суслов. Під виглядом колективного інтелектуального розуму вони нав’язували суспільствоз­навству сталінізм, пізніше - варіанти ортодоксального марксизму та догмати­зованого ленінізму.

Метаморфози соціально-політичної позиції Й.Сталіна, його суперечлива роль як партійного та державного лідера CPCP грунтовно досліджені в праці Д.Вол­когонова (ВолкогоновД. Триумф и трагедия. Политический портрет И.В.Стали­на. - M., 1989). Стосовно ж еволюції соціально-філософських поглядів таку ро­боту ще треба здійснити, бо в літературі трапляються різні точки зору. Доміну­ючі серед них майже виключають одна одну.

Прибічники першої вважають, що сталінізм є прямим продовженням ленініз­му, його своєрідним завершенням. Інша точка зору щодо сталінізму грунтуєть­ся на дослідженні соціокультурних умов та духовних орієнтирів формування ро­сійської революційності. Її прибічники стверджують, що коріння сталінізму - в фундаментальних традиціях російської історії та культури.

На наш погляд, сталінізм як теорія грунтувався, з одного боку, на спрощенні та фальсифікації (шляхом поглиблення однобічності) марксизму-ленінізму, абсолю­тизації його фундаментальних положень, а з другого - на узагальненні традиційно російської віри в те, що злагода, добробут та щастя народу можливі лише за спра­ведливого й мудрого самодержця, який піклується за кожного, нехтуючи власними інтересами та добробутом. Наведені точки зору не виключають, а доповнюють одна одну, з таким уточненням щодо першої позиції: джерела сталінізму криються в аб­солютизованому й доведеному до абсурду ленінізмі, який в свою чергу не зміг не враховувати домінантні соціокультурні орієнтації російської дійсності.

Яких деформацій та спотворень зазнав марксизм-ленінізм в сталінізмі? Від­повідати на це питання ми будемо впродовж всього курсу соціальної філософії при розгляді конкретних проблем суспільно-історичного розвитку. Лише заува­жимо: деформації та спотворення торкнулись майже всіх концептуальних засад марксизму-ленінізму, насамперед проблем класової боротьби, революції та дик­татури пролетаріату, рушійних сил суспільно-історичного розвитку, ролі на­сильства в історії, значення держави в процесі переходу від капіталізму до соці­алізму, становища людини в системі соціальної цілісності.

Порівняльна характеристика концептуальних засад марксизму, ленінізму і сталінізму

Марксизм

Перемога соціалістичної ре­волюції можлива лише в усіх країнах одночасно або в біль­шості розвинених.

Ленінізм

Перемога соціалістичної ре­волюції можлива в декількох розвинених країнах і навіть в одній.

Суб'єктом та рушійною силою соціалістичної революції є пролетаріат, керований полі­тичним авангардом - пар­тією.

Революція перемагає еконо­мічним шляхом, коли визрі­вають необхідні умови для ут­вердження соціалістичних суспільних відносин.

У галузі надбудови револю­ція розпочинається зі злому буржуазної «державної маши­ни» і встановлення диктатури пролетаріату.

Самоціллю революційних пе­ретворень є людина (див. праці раннього К. Маркса).

Суб’єкт соціалістичної рево­люції - партія - передовий за­гін дисциплінованих бійців-од- нодумців, які ведуть за собою робітничо-селянські маси.

Революційні перетворення можна розпочинати «зверху» шляхом завоювання політич­ної влади і поступовим «під­тягуванням» до соціалістично­го ідеалу всієї системи сус­пільних відносин (неп, куль­турна революція тощо).

Диктатура пролетаріату буде перетворюватись на загаль­нонародну державу як «напів­державу», що в свою чергу буде відмирати.

Соціалістична революція має на меті встановлення само­владдя пролетаріату з ураху­ванням інтересів інших верств суспільства.

Сталінізм

Соціалістична революція здій­снюватиметься у ворожому оточенні, а це зумовлює фор­ми боротьби й організації життя людей у суспільстві.

Суб’єктом послідовних рево­люційних перетворень є оз­броєний загін партії робітни­чого класу.

Революційні перетворення потрібно здійснювати швид­ко, радикальними методами. Перетворення повинні мати перш за все політичний ха­рактер; головний засіб пере­творень - насильство.

Соціалістична держава є го­ловним інститутом побудови суспільства і виховання осо­бистості, а відмирати вона може лише через посилення своєї ролі.

Людина розглядається як «гвинтик» соціального меха­нізму; зневажливе ставлення до людини.