ПЕРСПЕКТИВИ РОСІЇ

Коли Петро І почав переорієнтовувати свою країну на Європу та зовнішній світ, він уявляв собі, що в Росії будуть тепловоді порти, що її біль­ше не оточуватимуть шведи, литовці, поляки і тур­ки, і що вона стане потужною силою у житті Євро­пи.

Серцевина і окраїна

Тривалий час учені висували різні здогади щодо відносного геополітичного положення Росії. Десь за сто років до написання цієї книги з’явилася все ше обговорювана стаття британського географа се­ра Галфорда Макіндера (1861 — 1947) «Географічний стрижень історії», в якій він стверджує, що Західна Росія і Східна Європа користувалися при­родним захистом і багатими ресурсами, і завдяки цьому місцеві народи змогли піднятися до світово­го домінування. На його думку, найважливіше ма­ти добре захищений центр, і тоді відкритість пери­ферії вже не має значення. З часом саме цей стрижневий регіон у глибині Євразії, який він зго­дом почав називати серцевинним ареалом (гарт- лендом), стане змагати до світового домінування.

Макіндер опублікував свою теорію серцевинно­го ареалу тоді, коли Росія була економічно відста­лою країною, готовою до революції. Та все ж уче­ний не відступав. Коли після Другої світової війни Росія постала як наддержава, велетенська коло­ніальна імперія, до володінь якої входила Східна Європа, припущення Макіндера назвали пророчими.

Проте з ними погоджувалися не всі географи. Ніколас Спайкмен був, мабуть, першим ученим, хто вжив термін «окраїна» — «рімленд» (зараз він міцно ввійшов до ужитку). У 1944 р. він виступив супроти Макіндера, стверджуючи, що не серце­винний ареал Євразії, а саме периферія відіграла головну роль у становленні світової держави. Спайкмен передбачив зростання окраїн до рівня наддержав. Початком цього процесу він називав збагачення і посилення Японії.

Роль Росії на світовій арені

Намагаючись розібратися з численними внут­рішніми проблемами, які обсіли країну, Москва також прагне втримати провідну роль на міжна­родній арені. Росія зіткнулася з поширенням НАТО у Європі, посиленням мусульманського ру­ху в Центральній Азії, зростанням Китаю на сході. Упродовж 90-х років Росія ініціювала більше де­сяти затяжних суперечок щодо державного кордо­ну (деякі з них і дотепер не погоджені). У май­бутньому, мабуть, головним питанням залишаться спірні території з Китаєм. На рисунку 3-9 видно. що східна частина Росії межує з Північною Ко­реєю, фактично відрізаючи історичний промисло­вий серцевинний ареал Китаю від моря. Росія відібрала ці землі у Китаю більш ніж 100 років то­му, і ця проблема знову може виплисти. Тим ча­сом у 2001 р. перед урядом Росії постали більш Hara_jTbHi питання міжнародного рівня. Серед них:

1. Російський інтерес до розробки родовищ нафти і газу, якими зараз цілком або частково володіють колишні радянські республіки. Москва намагаєть­ся встановити на них свої права у Каспійсько­му басейні. Відповідно тривають переговори з екс-радянськими сусідами щодо делімітації морських кордонів у Каспійському морі. Ке­рівництво Росії зацікавлене у тому, щоб нафто- і газопроводи цих сусідів на шляху до терміналу на Чорному морі проходили через територію саме Росії, а не Туреччини або Ірану.

2. Вболівання за долю близько 20 мільйонів росіян на теренах колишніх радянських республік. Москва посіяла занепокоєння серед міжнародної спіль­ноти. що в деяких республіках, у тому числі Ес­тонії та Латвії, порушуються права людини, а у країнах Центральної Азії навіть дискримінуєть­ся російське населення.

3. Твердий намір Росії залишатися поборником «слов ’янських інтересів» у Східній Європі. Я к ви­яв такої політики Москва підтримала сербсь­кий режим в Югославії супроти дій Західної Європи та США, спрямованих на вгамування Белграда як джерела неспокою в регіоні. Моск­ва також схвалила договірний «союз» із сусід­ньою Білоруссю. Росія знову розіграла свою слов’янську карту, виступаючи проти розши­рення НАТО на схід. До цього альянсу ввійшли Польша, Угорщина, Чехія, а московські газети писали про це як про зростаючу загрозу «слов'янським» інтересам.

4. Плани Росії винести рештки своєї потуги на міжнародну арену і тим самим зруйнувати плани США та Європи, а також відкинути західні ініціативи. Для прикладу, Росія не виявила ба­жання підтримати заходи OOH і США щодо Іраку, внаслідок чого у противників Багдада виникли дипломатичні проблеми, а сама Росія виступила прибічником злочинного режиму. У 1999 р. Росія відмовилася підтримати кампанію НАТО проти її східноєвропейського союзни­ка — Сербії (нової Югославії) — і намагалася відіграти у цьому конфлікті роль протектора Сербії.

5. На кавказькій периферії Росія має проблеми — від постійних політичних невдач у Чечні (номіналь­но — частина Росії) до складних стосунків із Грузією (окрема держава). Існує кілька причин, чому цей регіон має для Росії важливе значен­ня: тут залягають родовища нафти й газу, і тут же прокладені трубопроводи; саме тут спос­терігається найскладніша картина етнокультур­ної багатоманітності Росії; саме тут межі Російського географічного світу виходять до найбільших мусульманських сусідів.

Оточена 14-ма країнами — від Норвегії на за­ході до Північної Кореї на сході, Росія розташова­на в центрі найбільшого континенту світу. Її сусідами по континенту є дві найнаселеніші дер­жави планети — Індія та Китай. Навіть якщо сила Росії і зменшилася, вона все ж має потужний вплив на міжнародному рівні. Новий світовий по­рядок, який щойно створюється, суттєво залежить від подій у країні, створеній царями.

РИСУНОК 3-9