СТРУКТУРА КУРСУ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Предмет соціальної філософи включає такі основні підрозділи.

а) Вступна частина, розділ перший, де розглядаються специфіка соціально- філософського пізнання дійсності, історичний шлях становлення та розвитку соціально-філософської думки, місце та роль у ній марксизму-ленінізму як до­ктрини, що неподільно домінувала на вітчизняному інтелектуальному полі по­над дві третини ХХст.

Вступна частина є своєрідною візитною карткою сучасної соціальної філософії як плюралістично-толерантної системи, мозаїчного плетива імен і шкіл, узагальнення світового досвіду методологічно-філософського осягнення соціальної дійсності.

б) Другий розділ курсу ознайомлює студента з природними засадами життя сус­пільства, вводить його в таємничий світ взаємодії людини (суспільства) і природи, розкриває діяльну сутність соціального. Основною проблемою цього розділу є про­блема суспільного виробництва. Саме завдяки йому людина підноситься до створе­ного нею предметного життя в природно-культурному середовищі, стверджує себе як мисляча соціальна й духовно-моральна істота. Особлива увага надається проблемі джерел соціальної динаміки, дослідженню конструктивних та руйнаційних імпуль­сів, що діють у суспільстві під впливом такого чинника соціальної динаміки, як науково-технічний прогрес.

в) Третій розділ курсу присвячений людині як індивіду (особистості) і соціаль­ним спільностям як суб’єкту історії, як головній дійовій особі суспільно-історично­го процесу. У цьому ж розділі аналізуються організаційні основи соціальності, різ­номанітні суспільні відносини, конфлікти, процеси, переміщення та механізм їх регуляції, управління, контролю. Соціум розглядається тут з боку соціальних сто­сунків - суспільних відносин та інтересів, що єднають людей у певні соціальні групи або протиставляють їх одне одному. У якості механізмів регуляції суспільного спів­життя розглядаються такі інститути, як тотем і табу, релігія і мораль, держава і право, культура тощо.

г) Четвертий розділ охоплює сферу духовного життя людини і суспільства, бага­тогранний світ культури. Аналізуються проблеми духовного виробництва, роль ідей у житті суспільства, архітектоніка суспільної свідомості, зокрема такі форми духов­ного виробництва, як наука і мистецтво, релігія і мораль, філософія й ідеологія. Роз­діл підкреслює продуктивну силу суспільної свідомості, підносить значення таких фе­номенів людського духу, як віра, надія і любов, фантазія і натхнення, свобода і твор­чість, істина, добро і краса.

д) У п’ятому, заключному, розділі підведено своєрідні підсумки пізнання сус­пільства як цілісної системи. У ньому розглядаються питання про багатогранність і єдність світової історії, аналізуються питання суспільного прогресу, глобальних питань сучасної цивілізації, перспектив суспільного розвитку.

Як бачимо, структура предмета соціальної філософії відбиває основні підрозді­ли суспільства як системи в її історичному розвитку:

1) матеріальні засади, 2) соціально-політичні стосунки між людьми, 3) духовне життя суспільства й 4) культурно-побутові відносини.

Звичайно, є й проблеми більш загального плану: життя та смерть, свобода та необхідність, рівність та соціальна справедливість, сенс життя та світогляд, гума­нізм та деякі інші. Ці проблеми розглядаються у відповідних підрозділах соціальної філософії, умовно поділених нами на чотири відносно самостійні частини. Звичай­но, соціальна філософія - це єдина наука. Всі її проблеми органічно пов’язані між собою і потребують цілісного, системного аналізу.