<<
>>

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Цей принцип - основна методологічна засада соціальної філософії саме тому, що проблема людини є головною проблемою філософського освоєння дійсності. Інтереси людини, її щастя, добробут, здоров’я, благополуччя - понад усе, незалеж­но від того, яка проблема (економічна, соціально-політична чи соціокультурна) ро­зглядається тим чи іншим автором, який його соціальний стан; незалежно ні від чого, крім інтересів людини як самоцілі суспільно-історичного розвитку і його го­ловного суб’єкта.

Інтереси людини, розвитку особистості як вільної творчої індивідуальності в соціальній філософії розглядаються як головний критерій визначення значущості різноманітних концепцій, оцінки їх місця в історії соціальної думки, ролі в суспіль­но-історичній практиці. Потім починають діяти й інші критерії, наприклад, обгрун­тованість, логіка, послідовність, несуперечливість і т.ін. На першому ж місці - інте­реси людини. І якщо та чи інша концепція підпорядкована пошуку шляхів і засобів задоволення інтересів людини як людини (підкреслимо, не суб’єктивно-класових, індивідуальних чи групових, а загальнолюдських), з погляду соціальної філософії, вона заслуговує на увагу й скрупульозне вивчення незалежно від тих метаморфоз, які відбуваються з конкретним знанням у її межах. Вивчати потрібно й інші теорії. Од­нак поза увагою дослідника не має лишитися той факт, що їх висновки можуть бути обумовлені суб’єктивними інтересами - класовими, груповими, індивідуальними.

Гуманістична спрямованість соціально-філософського знання аж ніяк не перекрес­лює і не відторгає його національну обумовленість, навпаки, - враховує цю обумов­леність і покладає її в основу загальнолюдського контексту теорії. Кожен філософ є представником свого народу, культури, нації, держави. І це природно, поки їхні інте­реси як свої власні він відбиває в теорії. Справедливим є й інше твердження: кожен філософ, осмислюючи субстанційну основу людського буття, є представником люд­ства загалом. Він піднімається до розуміння всезагального і також втілює його в свою теорію. Соціальна філософія являє собою чарівне плетиво національного і загально­людського. Інтеграційною основою їх єдності знову таки постають гуманістичні прі­оритети, бо ж людина і людяність є субстанційною основою соціального.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ:

  1. 2. ІСТОРИЧНА ГЕНЕЗА ПРЕДМЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
  2. КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  3. СТРУКТУРА КУРСУ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  4. СПЕЦИФІКА ПРЕДМЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  5. «ОСНОВНЕ ПИТАННЯ» СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ її ПРЕДМЕТА
  6. СУТНІСТЬ ТА ГОЛОВНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ МАРКСИЗМУ
  7. ГОЛОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  8. 3. ТРІУМФ І ТРАГЕДІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ МАРКСИЗМУ- ЛЕНІНІЗМУ
  9. РОЗДІЛ I ПРЕДМЕТ ТА ГОЛОВНІ ПЕРСОНАЛИ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  10. 1. СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ. ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  11. ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ (П.СОРОКІН, Т.ПАРСОНС, С.ЛІПСЕТ)
  12. Сприймання і спрямованість особистості
  13. Розуміюча соціологія Макса Вебера. Теорія соціальної дії. Типи соціальної дії. Типи легітимного панування.
  14. Теорія соціальної поведінки Вільфредо Пареро. Теорія еліт. Циркуляція еліт як елемент підтримки соціальної рівноваги.