ПРОБЛЕМА ПОШУКУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ КРИТЕРІЇВ ПРОГРЕСУ

Не менш важливим є питання про критерій суспільного прогресу. Яке сус­пільство можна вважати більш прогресивним у порівнянні з іншим? Чи існують об’єктивні критерії порівняння? Традиційний марксистський підхід головним критерієм суспільного прогресу вважав рівень розвитку продуктивних сил і ви­робничих відносин.

Здавалося б, критерій визначився досить ясно: є продуктивні сили, суспільні (і виробничі) відносини і людина. Залишається пристосувати його до реально­го історичного процесу і порівнювати соціально-економічні формації між со­бою. Власне, так і було зроблено. Завдяки абстрактно визначеному, надзви­чайно загальному об’єктивному критерію соціалізм оголошувався вищим щаб­лем суспільного розвитку у порівнянні з капіталізмом тоді, коли реальні фак­ти суспільного життя (ефективність виробництва і рівень споживання, органі­зація соціального управління й розв’язання побутових проблем, розвиток на­уки та культури, рівень правового захисту людини) свідчили про інше.

Традиційний марксистський критерій суспільного прогресу має ще одну до­сить суттєву ваду. Людину він визнає лише як «свій власний компонент», тоді як у цивілізованому суспільстві все має бути навпаки: так званий об’єктивний критерій має бути компонентом більш високої міри - людини як самоцінності, як першої й найбільш відповідної «міри всіх речей».

Соціальні системи порівнюють сьогодні й за такими критеріями, як рівень споживання людиною матеріальних та духовних благ, якість продукції, що ви­пускається, рівень розвитку соціальної інфраструктури, характер функціонуван­ня інформаційних систем, зайнятість населення, можливість оперативної пере­кваліфікації трудящих, рівень розвитку науки, культури, виховання тощо.

Про рівень розвитку (ступінь прогресу) тієї чи іншої нації, народу чи держа­ви можна говорити й з точки зору її незаперечного внеску в розвиток світової культури й цивілізації.

Порівнюючи показники споживання у різних соціальних системах, амери­канський дослідник У.Ростоу ще в 60-х роках ХХст. сконструював нову теоре­тичну модель соціуму - стадії економічного зростання. Вперше в світовій прак­тиці відверто й обгрунтовано він визначив місце CPCP у світовій динаміці як таке, що нижче США на цілу історичну добу. Дослідник враховував такі показ­ники, як розвиток промисловості, господарства, науки і особливо частки накопичення капіталу в національному прибутку. Головну увагу У.Ростоу приді­ляв чиннику споживання.

Більш прогресивною буде така соціальна система, яка відкриває широкі мож­ливості для задоволення людських життєвих потреб, піднесення добробуту, забезпечення рівня і структури споживання матеріальних, соціальних та культур­них благ, що найповніше відповідають природі, сутності й призначенню людини, створюють сприятливі умови для самореалізації її як особистості, розкриття індивідуальних обдарувань, реалізації духовної свободи.

Цікаві роздуми щодо перспектив людства викладені в працях А.Швейцера, Р.Арона, Дж.Гелбрейта, Д.Белла, У.Ростоу і З.Бжезінського. У російськомов­ній літературі другої половини ХХст. оригінальні судження і практичні пропо­зиції висловив А.Сахаров.