Екологічна експертиза, загальні положення

Екологічна оцінка і екологічна експертиза

Для того, щоб не допустити на території України повної і незворот- ної екологічної катастрофи, необхідно створення ефективної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

Системи екологічної оцінки намічуваної діяльності сьогодні викорис­товуються практично у всіх країнах світу й у багатьох міжнародних органі­заціях, як «превентивний» інструмент екологічної політики. Екологічна оцінка заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативні для навколишнього середовища наслідки діяльності на стадії планування, ніж знайти і виправити їх на стадії її здійснення. Таким чином, екологічна оцінка зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу планованої ді­яльності на навколишнє середовище і використанні результатів цього ана­лізу для запобігання або пом’якшення екологічного збитку. Такий підхід стає особливо актуальним у міру поширення ідеї стійкого розвитку на пла­неті, оскільки він дозволяє враховувати, поряд з економічними, екологічні фактори вже на стадії формулювання цілей, планування і прийняття рішень про здійснення тієї або іншої діяльності.

Під екологічною оцінкою в загальному випадку слід розуміти процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків намічуваної діяль­ності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також облік результатів цього аналізу у плануванні, проектуванні і здійсненні даної діяльності.

Екологічна оцінка може розглядатися з різних точок зору. З одного боку — це процес, що носить науково-технічний і інженерний характер, змістом якого є прогноз впливів і наступне вироблення або корегування планових і/або проектних рішень. З іншого боку, екологічна оцінка являє собою механізм регулювання і пов’язану з ним формальну процедуру. Нарешті, її можна розглядати як процес взаємодії зацікавлених сторін із приводу намічуваної діяльності, для якого формальна процедура задає лише загальні рамки.

В Україні, як і в інших країнах світу, основною складовою системи екологічної оцінки, поряд з оцінкою впливу на навколишнє середовище (OBHC), є екологічна експертиза, що організується державними природо­охоронними органами. Однак використання міжнародного досвіду екологі­чної оцінки в Україні обмежено, зокрема, через недостатньо повне його висвітлення в літературі, а також не цілком систематичне співвіднесення міжнародно визнаних підходів і принципів екологічної оцінки до аналогіч­них процедур в Україні.

Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної діяльнос­ті спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних фор­мувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологі­чному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об ’єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і від­творення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

Мета, завдання та принципи екологічної експертизи

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарсь­кої діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» основними завданнями екологічної експертизи є:

• визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

• організація комплексної, науково мотивованої оцінки об’єктів еколо­гічної експертизи;

• встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

• оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан на­вколишнього природного середовища, здоров’я людей та якість при­родних ресурсів;

• оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

• готування об’єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

• обов’язковість проведення та виконання;

• гарантування безпечного для життя і здоров’я людей навколишнього природного середовища;

• збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соці­альних інтересів та врахування громадської думки;

• наукова обгрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

• екологічна безпека, територіально-галузева та економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійсню­ваної діяльності;

• державне регулювання;

• законність.

Основні принципи екологічної експертизи сформульовані в законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про екологічну експертизу». Незважаючи на те, що вони відносяться переваж­но до державної експертизи, їх необхідно використовувати в будь-якій еко- лого-експертній діяльності.

Принцип обов’язковості в державній екологічній експертизі має два значення. По-перше, обов’язковість проведення її в тих програмах, проек­тах, що здатні вплинути на навколишнє середовище або здоров’я людини. Фінансування і здійснення робіт за даними проектами і програмами може бути дозволено вищими органами тільки після позитивного висновку дер­жавної експертизи.

Принцип наукової обгрунтованості означає, що висновки екологічної експертизи повинні бути обгрунтованими і науково аргументованими, базуватися на принципах охорони навколишнього середовища, насамперед, на науково обгрунтованому поєднанні екологічних і економічних інтересів, що забезпечує пріоритети охорони життя і здоров’я людини, реальні гаран­тії прав людини на провноцінне і сприятливе для життя навколишнє се­редовище.

Незалежність і позавідомчість екологічної експертизи покликані забезпечити свободу виконання висновків екологічної експертної комі­сії за результами роботи. Експертна комісія повинна керуватися фак­тами та науковими принципами їхнього обгрунтування і діючими зако­нами. Екологічна експертиза повинна відстоювати принципи охорони навколишнього середовища, а не інтереси окремого відомства або гру­пи людей.

Екологічна експертиза проводиться на твердій законодавчій основі. Для її проведення використовують затверджені урядом закони, відомчі інструкції Мінекоресурсів, що мають обов’язкове значення для всіх мініс­терств і відомств.

Забезпечення широкої гласності про існування екологічно небезпеч­ного об’єкта, призначення для нього екологічної експертизи є обов’язком державних органів охорони навколишнього середовища. Обов’язковим є також широка і своєчасна інформація цими органами населення про еколо­гічну обстановку. Гласність екологічної інформації також тісно пов’язана з залученням громадськості до участі в проведенні екологічної експертизи.

Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документа­ція з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продук­ції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем роз­міщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упоряд­кування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обгрунтування й розрахун­ки, проекти й робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; докумен­тація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підпри­ємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарсь­ких об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регу­люють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі ра­діаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і

використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впли­вати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

5) документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному се­редовищу та здоров’ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (КМУ), Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів чи їхніх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Екологічну експертизу проводять такі суб’єкти:

• Міністерство екології та природних ресурсів України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еко- лого-експертні підрозділи чи комісії;

• органи та установи Міністерства охорони здоров’я України — в час­тині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впли­вати чи впливають на здоров’я людей;

• інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи ви­конавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

• громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

• інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологіч­ної експертизи;

• окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.

Постановою КМУ від 27.07.95. №554 затверджено «Перелік видів дія­льності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», для яких здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим. Обов’я­зковість проведення держекоекспертизи для об’єктів, які не входять до за­значеного переліку визначається в кожному конкретному випадку Мінеко- ресурсів або його органами на місцях.

Державна екологічна експертиза матеріалів OBHC здійснюється еко- лого-експертними підрозділами Мінекоресурсів: на рівні Міністерства — 122

для проектів, що затверджуються КМУ або Верховною Радою України і проектів законодавчих та нормативно-правових актів та на рівні місцевих органів Мінекоресурсів — для всієї іншої проектної документації, що під­лягає держекоекспертизі.

Постановою КМУ «Про Порядок затвердження інвестиційних про­грам і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної екс­пертизи» від 17.08.98. №1308 встановлюється Порядок затвердження інвес­тиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи. Згідно з Порядком, обов’язковій комплексній дер­жавній експертизі, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяль­ність», підлягають інвестиційні програми і проекти будівництва (за винят­ком робочої документації) незалежно від джерел фінансування.

Складовими частинами комплексної державної експертизи інвести­ційних програм і проектів будівництва, що здійснюються на території України, є: державна інвестиційна експертиза, державна санітарно-гігіє­нічна експертиза, державна екологічна експертиза, державна експерти­за, щодо пожежної безпеки, державна експертиза з охорони праці, державна експертиза з енергозбереження. Крім того, для об’єктів, які становлять потенційну ядерну та радіаційну небезпеку, крім зазначених видів експертизи, проводиться державна експертиза ядерної та радіаційної безпеки. На підставі висновків цих експертиз, організаціями Українсь­кої державної інвестиційної експертизи, складаються відповідні ком­плексні висновки.

Види екологічної експертизи

Екологічна експертиза є запобіжним заходом, що дозволяє уникнути шкідливої діяльності з боку користувача природних ресурсів. Суть її попе­реджувального призначення полягає в тім, що вона проводиться в вигляді попередньої перевірки діяльності та відповідності її результатів вимогам охорони навколишнього середовища, раціонального використання природ­них ресурсів, а також вимогам екологічної безпеки суспільства.

Однак не всяка профілактична робота з перевірки вищевказаної відпо­відності вимогам може вважатися екологічною експертизою. Попередня перевірка може набутиприйняти форму екологічної експертизи, якщо вона виконувалася спеціальною комісією, призначеною уповноваженим на те органом. В залежності від цього в Україні здійснюється державна, громадська та інші види екологічні експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого- експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Мінекоресурсів України, Мініс­терства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встанов­леному порядку залучатися фахівці інших установ, органнізацій і під­приємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів що становлять підвищену екологічну небез­пеку. Її висновки мають силу надвідомчого документа, обов’язкового до виконання.

Відомча екологічна експертиза може проводитися за наказом відпо­відного відомства. Її результати зберігають силу всередині відповідної ві­домчої сторони, якщо вони не суперечать висновкам державної екологічної експертизи.

Наукова екологічна експертиза проводиться з ініціативи наукових установ або вищих навчальних закладів. Вона може бути проведена з ініці­ативи окремих учених або наукових кіл. Її висновки носять інформаційний характер.

Крім того, в Україні законодавчо передбачено здійснення громадської екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза може здійсню­ватись у будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обгрунту­вання. Її висновки можуть мати форму рекомендацій.

Участь громадськості є настільки важливим і актуальним принципом проведення екологічної експертизи, що заслуговує більш детального роз­гляду. Громадська екологічна експертиза організується і проводиться з іні­ціативи громадян і суспільних об’єднань, а також з ініціативи органів міс­цевого самоврядування громадськими об’єднаннями, що зареєстровані у встановленому законодавством України порядку. Основним напрямком їхньої діяльності є охорона навколишнього середовища, у тому числі ор­ганізація і проведення екологічної експертизи. Громадська екологічна екс­пертиза може проводитися незалежно від державної для одних і тих же об’єктів. Це означає, що вона може проводитися до, одночасно або після державної екологічної експертизи.

Громадські об’єднання, що здійснюють громадську екологічну екс­пертизу, мають право:

1) одержувати від замовника документацію, що підлягає екологічній експертизі, передбачену законом;

2) знайомитися з нормативно-технічною документацією, що встановлює вимоги до проведення державної екологічної експертизи;

3) брати участь як спостерігачів через своїх представників у засіданнях експертних комісій державної екологічної експертизи і брати участь в обговоренні висновків громадської екологічної експертизи.

Умови проведення громадської екологічної експертизи:

1) державна реєстрація заяви громадських об’єднань про проведення екологічної експертизи;

2) додержання порядку і термінів цієї реєстрації органами місцевого самоврядування;

3) додержання форми і змісту заяви про проведення екологічної екс­пертизи;

4) обов’язком суспільних об’єднань, що організують екологічну експер­тизу є сповіщення населення про початок і результат її проведення;

5) відмова в державній реєстрації заяви про проведення громадської еко­логічної експертизи повинна супроводжуватись вичерпним переліком основ для цього.

Висновок громадської екологічної експертизи спрямовується в Міне- коресурсів і його органам, замовнику, органам, що приймають рішення про реалізацію об’єктів екологічної експертизи, органам місцевого самовряду­вання; може передаватися іншим зацікавленим особам також публікува­тись у засобах масової інформації.

У випадку надання юридичної чинності висновку громадської еко­логічної експертизи, на керівника і членів експертної комісії громадської екологічної експертизи поширюються вимоги про відповідальність за пра­вильність, обгрунтованість висновків відповідно до трудового, цивільного, адміністративного або карного законодавства. Сила громадського висновку залежить від дискусивності об’єкта обговорення й авторитету суспільних експертів, мотивованості доводів. Треба мати на увазі, що мета й основні прийоми, як і принципи державної і громадської екологічної експертиз, збігаються. Громадська екологічна експертиза, поряд з іншими задачами, має на меті привернути увагу державних органів до конкретного об’єкта, широко поширювати об’єктивну, науково обгрунтовану інформацію про його потенційну екологічну небезпеку, необхідність проведення заходів щодо її попередження. Підставами для проведення громадської екологічної експертизи можуть бути рішення органів місцевого самоврядування; ви­щих виконавчих органів чи суспільних об’єднань, рішення загальних збо­рів наукового колективу, групи громадян, що проживають в одному сели­щі, кварталі, на одній вулиці.

З огляду на залежність сили висновку громадської екологічної експер­тизи, від авторитету учасників і мотивованості доводів дуже важливо за­безпечити правильну процедуру експертизи і підбір членів і голови комісії громадської екологічної експертизи.

Взагалі вимоги до громадської екологічної експертизи адекватні проведенню державної екологічної експертизи, однак скрупульозність і старанність їхнього виконання мають підвищене значення в зв’язку з відсу­тністю обов’язковості висновку. Склад експертів за їх науковою кваліфі­кацією і компетентністю повинний бути за рівнем не нижче експертів дер­жавної екологічної експертизи — інакше їхні доводи, навіть більш мотиво­вані, не будуть належним чином сприйняті.

Немаловажне значення має ретельне виконання усіх вимог громадсь­кої екологічної експертизи. Нерідко вимоги сприймаються як формалізм, бюрократизм, а тим часом є неодмінними і необхідними — повне їхнє дотримання позитивно впливає на експертний висновок громадськості.

Одержання мотивованого, обґрунтованого висновку важливо, але це лише частина справи. Головне — довести мотивований висновок до відома приймаючих рішення органів і посадових осіб, зробити його альтернатив­ним, рівноправним, поряд з висновками державної екологічної експертизи, думкою офіційних організацій. Тому доцільно довести зміст громадської екологічної експертизи до населення максимально широко шляхом розси­лання висновку, опублікування його в засобах масової інформації, органі­зації лекцій, круглих столів, дискусій, обговорень.

Громадська екологічна експертиза не виключає оплату роботи експерт­них комісій (за рахунок екологічних фондів, пожертвувань, інших надходжень не заборонених законодавством). Допускається і самооподаткування громадян відповідно до законодавства. В деяких країнах дуже поширена практика об’єд­нання громадян для вирішення тимчасових екологічних проблем, проведення громадської екологічної експертизи, запрошення юриста для консультації чи виступу в суді, збір коштів винятково для локальних екологічних негараздів.

Таким чином, громадськості належить вагома роль у виконанні вимог про обов’язковість проведення державної екологічної експертизи, з метою запобігання забруднення середовища.

Строки проведення екологічної експертизи

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єк­тів регламентуються законом України «Про екологічну експертизу». Допу­скаються наступні випадки в залежності від суб’єктів дослідження та обставин проведення процедури:

1) групами спеціалістів екологічних підрозділів, установ чи організацій Мінекоресерсів України до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від склад­ності проблеми — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попере­дньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і докумен­тів, а в разі необхідності — додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Законодавство України в області екологічної експертизи

Основою впровадження процедури екологічної експертизи в Україні, як і в будь-якій іншій державі, є законодавча регламентація цього питання. Обов’язковість здійснення екологічної експертизи визначена Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Зако­ном України «Про екологічну експертизу».

Важливе місце в системі українського екологічного законодавства по­сідає Закон України «Про екологічну експертизу», головним завданням якого є регулювання суспільних відносин в галузі проведення екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресур­сів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави. Закон перед­бачає проведення державної, громадської та інших форм екологічної екс­пертизи (додаток 2).

Відповідно до цього закону, державній екологічній експертизі підля­гають: державні інвестиційні програми розміщення і розвитку окремих об’єктів народного господарства; проекти генеральних планів розвитку і реконструкції населених пунктів, а також схеми районного планування й облаштування промислової забудови; техніко-економічні обгрунтування та проекти нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств; проекти законодавчих та інших нормативно-право­вих актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення економічної безпеки; документація з впровадження нової техніки, технологій, матері­алів та речовин.

Під час проведення екологічної експертизи необхідно дотримуватися основних принципів чітко окреслених законом.

Закон визначає статус експертів екологічної експертизи, надає їм ши­рокі права і накладає конкретні обов’язки, забезпечуючи гарантії їхньої незалежності і визначаючи міри відповідальності за експертні висновки. Процедура проведення екологічної експертизи передбачає перевірку пов­ноти необхідних матеріалів, їхнє аналітичне опрацювання й оцінку ступеня достатності для безпечної діяльності об’єкта експертизи, узагальнення експертних досліджень, одержаної інформації та результатів діяльності об’єктів екологічної експертизи, надання висновків зацікавленим органам, організаціям та особам.

Нормативно-методичною базою процедури є «Інструкція про здійс­нення державної екологічної експертизи», затверджена наказом Мінекобез- пеки від 07.06.95р., № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.07.97р. за № 214/750 (додаток 1). Інструкція регламентує порядок орга­нізації і безпосереднього проведення державної екологічної експертизи органами Мінекобезпеки України і призначена для використання його еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами та ор­ганізаціями. В ній дається розмежування компетенції еколого-експертних органів системи Мінекології.

Постановою КМУ «Про перелік видів діяльності та об’єктів, що ста­новлять підвищену екологічну небезпеку» (від 27.07.95. №554) затверджу­ється Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену еколо­гічну небезпеку, для яких здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим.

Постановою КМУ «Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи» (від 13.06.96. №644 із змінами та доповненнями від 18.01.99. №57). затверджуються нормативи витрат на проведення дер­жавної екологічної експертизи екологічних програм і проектів, в тому чис­лі передпланової та передпроектної документації.

Постановою КМУ «Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» (від 17.08.98. №1308) встановлюється Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплекс­ної державної експертизи. До проектів будівництва належить передпрое- ктна документація (техніко-економічні обґрунтування і техніко-економіч- ні розрахунки інвестицій, ескізні проекти) і проектно-кошторисна до­кументація (проекти, робочі проекти, робоча документація) для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення під­приємств.

В Порядку даються процедура визначення вартості проведення ком­плексної держекоекспертизи та її складових, терміни її здійснення. У роз­виток даного Порядку розроблені і введені в дію Правила організації вико­нання комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.

Постанова КМУ висвітлює питання «Про Порядок передачі докумен­тації на державну екологічну експертизу» від 31.18.95 за №870 із змінами та доповненнями від 18.01.99 за №57. Дія цього Порядку не поширюється на інвестиційні програми та проекти будівництва, які є об’єктами комплек­сної державної експертизи. Порядок установлює умови і правила передачі документації на державну екологічну експертизу. Він є обов’язковим для замовників держекоекспертизи на території України і для еколого-експерт- них підрозділів Мінекології та його органів на місцях.

Типове положення про експертні (консультативні) ради екологічної експертизи (затверджене Мінекобезпеки 26.09.95.) було розроблене відпо­відно до вимог статті 26 Закону України «Про екологічну експертизу», з метою забезпечення максимально широкого врахування різних точок зору і різних підходів до оцінки проектної документації, комплексності і всебіч­ності експертних оцінок. Через відсутність практичної потреби у ньому, на даний час не застосовується.

Правила організації виконання комплексної державної експертизи ін­вестиційних програм і проектів будівництва (затверджені наказом Держбу- ду України від 04.03.99 за №51, зареєстровані Мінюстом України 20.04.99 за №247/3540, визначають порядок проходження документації під час проведення комплексної державної експертизи загальнодержавних, рес­публіканських, галузевих, регіональних та місцевих інвестиційних програм і проектів будівництва і розроблені з метою встановлення взаємодії вико­навців комплексної державної експертизи.

Лист Мінекобезпеки України «Вимоги щодо розгляду матеріалів по­переднього погодження місць розташування об’єктів господарської діяль­ності регіональними органами Мінекобезпеки України», затверджені Міні­стерством від 11.05.98 за №9/2-4-431 зобов’язує місцеві природоохоронні органи при розгляді матеріалів попереднього погодження місць розташу­вання об’єктів забезпечувати безумовне дотримання вимог природоохорон­ного законодавства України, посилити контроль за охороною і раціональним використанням земельних ресурсів. В ньому ж дається орієнтовний перелік документів, що, як правило, мають входити до складу землевпорядної справи попереднього погодження місць розташування об’єктів.

Інструктивний лист Мінекобезпеки України «Про Комплексну держа­вну експертизу» від 04.11.99 за №9-4-832 дає роз’яснення щодо зміни порядку договірних відносин між виконавцями держекоекспертизи та за­мовниками, у зв’язку із впровадженням системи Комплексної державної експертизи. Також наводиться перелік екологічних програм і проектів, які не підлягають комплексній державній експертизі.

Інструктивним листом Мінекобезпеки України «Про сучасні аспекти здійснення держекоекспертизи» від 10.12.99 за. №9-4-926 даються роз’яс­нення (головні вимоги) стосовно взаємодії місцевих служб Укрінвестекспе- ртизи та Мінекобезпеки у рамках комплексної державної експертизи.

Лист Держбуду України «Про документи з питань комплексної дер­жавної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва» від 24.04.99 за №7/338 регламентує наступне. З метою надання практичної допомоги замовникам, виконавцям державної експертизи, проектним орга­нізаціям при проведенні комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва Держбуд України підготував комплект до­кументів: зразки форм договорів, акту здавання-прийняття комплексної державної експертизи, переліки служб Укрінвестекспертизи та інших екс­пертних органів.

Ці законодавчі і нормативні акти забезпечують гарантії виконання екологічної експертизи у процесі прийняття господарських рішень і сприя­ють підвищенню якості і обгрунтованості проектних рішень.

Передбачається вдосконалення законодавства з екологічної експерти­зи за такими аспектами:

• Удосконалення законодавчого забезпечення еколого-експертної дія­льності органів Мінекобезпеки України, для чого передбачається, з урахуванням досвіду практичної організації та проведення державної екологічної експертизи, внесення відповідних змін до Закону України «Про екологічну експертизу».

• Розширення інструктивно-методичної бази здійснення державної еко­логічної експертизи, зокрема підготовка і впровадження Інструкції по проведенню державної екологічної експертизи матеріалів, реєстрації пестицидів і агрохімікатів.

• Сприяння (методичне, фінансове, організаційне) спеціалізованим організаціям у розробці державних будівельних норм України з пи­тань складу і змісту екологічної експертизи.

6.2.