<<
>>

Екологічна експертиза

Предмет, типи, мета і завдання екологічної експертизи. Незалежна й об’єктивна екологічна експертиза слугує ефектив­ним механізмом держави і суспільства, тобто створення нормаль­них умов для функціонування екосистем і біосфери загалом та гарантує їх екологічну безпеку.

Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практич­ної діяльності спеціально-уповноважених на це державних орга­нів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрун­тується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єк­тів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан довкілля та здоров’я людей і спрямована на підготовку вис­новків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяль­ності нормам і вимогам законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища, раціональне використання і відт­ворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запла­нованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм;

4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

5) підготовка об’єктивних, всебічних науково обґрунтова­них висновків екологічної експертизи.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природ­ного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня еко- безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окре­мих територіях і об’єктах.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються За­коном України «Про екологічну експертизу», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інши­ми нормативно-правовими актами.

В Україні здійснюються державна, громадська, наукова та інші форми екологічної експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов’язко­вими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалі­зації об’єктів екологічної експертизи, висновки державної екоекс- пертизи враховуються на рівні з іншими видами експертиз. Вис­новки громадської, наукової та інших видів екологічних експер­тиз мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшого експлуатаційного викорис­тання об’єкта експертизи.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися у будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунту­вання, за ініціативи громадських організацій чи інших громадсь­ких формувань. Цей вид експертизи може одночасно здійснюва­тися з державною шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів, орга­нізацій чи інших громадських формувань. Інші екологічні експер­тизи можуть здійснюватися за ініціативи юридичних і (чи) фізич­них осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-екс- пертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України. Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях. Міністерство екології та природних ресурсів є спеціально уповноваженим органом у цій галузі.

Екологічну експертизу проводять з метою підготовки вис­новків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності того чи іншого об’єкта господарювання нормам і вимогам зако­нодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Екологічна експертиза має сприяти запобі­ганню появі нових, обмеженню та ліквідації виявлених негатив­них джерел впливу на довкілля та здоров’я людей, а також дає змогу оцінити ступінь екологічної безпеки господарської та еко­логічної діяльності на окремих територіях чи об’єктах.

Основними принципами екологічної експертизи є:

- гарантування безпечного життя довкілля;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біоло­гічних та соціальних інтересів;

- наукова обґрунтованість і незалежність, об’єктивність і гласність, варіантність і превентивність;

- державне регулювання;

- доцільність реалізації об’єктів експертизи;

- законність.

Екологічній експертизі підлягають усі види інвестиційних програм, проектів, схем розвитку й розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей виробництва, генеральних планів населених пунктів, проектів на будівництво і реконструкцію, проекти нормативно-правових актів, документація щодо впрова­дження нової техніки, матеріалів і технологій. Законом України «Про екологічну експертизу» передбачено державне регулювання й управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта, обов’язки замовників експертизи, порядок проведення експерти­зи, її фінансування, відповідальність за порушення та міжнародне співробітництво.

Процедура проведення екологічної експертизи. Процеду­ра проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еко- лого-експертними органами чи формуваннями завдань експерт­ного дослідження й оцінку об’єктів екоекспертизи, підготовку об­ґрунтованого об’єктивного еколого-експертного висновку.

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

а) аналізу й оцінки об’єктів екологічної експертизи - група­ми спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізова­них установ і організацій органів Мінекології та природних ресу­рсів;

б) еколого-експертних досліджень і оцінки об’єктів екоекс- пертизи - спеціально створюваними комісіями із залученням фа- хівців-практиків та науковців інших підприємств, установ та ор­ганізацій;

в) створення Міністерством екології та природних ресурсів України спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій.

Процедура проведення екоекспертизи передбачає:

- перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколо- го-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства;

- аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експерти­зи, а в разі необхідності натурні спостереження і проведення їх на основі порівняльного аналізу;

- узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності і об’єктів експертизи, підгото­вку висновків екологічної експертизи та подання його зацікавле­ним органам і особам (заключна стадія).

Висновки екологічної експертизи. Висновки екологічної експертизи складаються із вступної, констатуючої та заключної частин. У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найме­нування об’єкта екоекспертизи, його кількісні та якісні показни­ки, відомості про виконавців та замовників, а також про орган, що приймає рішення щодо реалізації об’єкта екоекспертизи.

У констатуючій частині містяться: коротка інформація і ха­рактеристика видів запланованої чи здійснюючої діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спря­мованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливу, забезпе­чення вимог екологічної безпеки, раціональне використання і від­творення природних ресурсів.

У заключній частині міститься узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдоскона­лення й обґрунтування його впливу.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх Мінекології та природних ресурсів чи його орга­нами на місцях (обласні держуправління в галузі екології та при­родних ресурсів, що підпорядковуються Мінекології та природ­них ресурсів) є підставою для відкриття фінансування проектів і програм діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи заборо­няється. У разі негативної оцінки об’єктів держекоекспертизи за­мовник зобов’язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу.

Позитивний висновок екологічної експертизи є дійсним протягом 3 років від дня його видачі.

До підготовки висновків державної екологічної експертизи залучають спеціалізовані науково-дослідні, навчальні й проектні інститути, окремих висококваліфікованих спеціалістів та експер­тів міжнародних організацій. При цьому одночасно враховується думка громадськості шляхом залучення громадських організацій та окремих громадян до підготовки висновків експертизи.

Вис­новки громадської експертизи направляють в органи, що здійс­нюють державну екологічну експертизу, центральні й місцеві ор­гани влади, замовнику проекту та висвітлюють у засобах масової інформації.

Фінансування екологічних експертиз. Фінансування дер­жавної екологічної експертизи здійснюється її замовником. Дер - жекоекспертизи об’єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, фінансується за рахунок державного бюджету.

Фінансування державної екологічної експертизи екологіч­них ситуацій та еколого-небезпечних діючих об’єктів і комплек­сів, що проводиться за рішенням Кабміну України, Уряду Авто­номної Республіки Крим, здійснюється за рахунок відповідно коштів державного бюджету, бюджету Республіки Крим, місце­вих бюджетів, а також позабюджетних відповідних фондів охо­рони НПС.

Кошти на проведення державної екологічної експертизи об’єктів, які фінансуються за рахунок її замовників чи державних капіталовкладень, виділяються у межах лімітів проектно-кошто­рисної документації згідно з нормативами, що встановлюються Кабміном України.

Замовники інших екологічних експертиз, особи, які зацікав­лені в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об’єкти, які негативно впливають на стан навколишнього природ­ного середовища і здоров’я людей, проводять екологічні експер­тизи за свій рахунок згідно з договорами.

Фінансування громадської екологічної експертизи здійсню­ється за рахунок коштів об’єднань громадян, громадських приро­доохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

4.3.

<< | >>
Источник: Авраменко Н.Л., Цимбалюк С.Я.. Екологія: навчальний посібник для підготовки бакалаврів у галузях знань «Економіка та підприєм­ництво», «Право», «Менеджмент і адміністрування», «Соціологія», «Комп'ютерні науки». - [видання друге, зі змінами та доповненнями]. - Ірпінь: НУДПСУ,2011. - 252 с.. 2011

Еще по теме Екологічна експертиза:

  1. Екологічна експертиза, загальні положення
  2. ОВНС і екологічна експертиза
  3. Екологічна експертиза та її види
  4. Екологічна експертиза та проблеми її організації
  5. Розвиток та вдосконалення екологічної експертизи, міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи
  6. Особливості проведення екологічної експертизи
  7. Об’єкти екологічної експертизи
  8. Завдання екологічної експертизи
  9. Правовий статус експерта екологічної експертизи
  10. Екологічний моніторинг та специфіка екологічних нормативів у розвинених країнах
  11. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
  12. Основні методологічні підходи в процедурі проведення екологічної експертизи
  13. Суб’єкти та об’єкти екологічної експертизи
  14. Екологічне картографування
  15. Екологічний маркетинг
  16. Екологічний аудит
  17. Екологічна паспортизація об’єктів
  18. Екологічний аудит
  19. Екологічний аудит і міжнародні стандарти
  20. Антропогеннезвільнення екологічних ніш