Особливості проведення екологічної експертизи

Екологічна експертиза проектів є обов'язковою ланкою загальної експертизи проектів. Вона є визначенням ймовірних екологічних наслідків функціонування даного підприємства і порівняння їх з допустимими станами середовища життя людей.

Проводячи екологічну експертизу, необхідно враховувати період впливу підприємства на навколишнє середовище і сукупність екологічних нормативів.

Екологічна експертиза проектів передбачає оцінку довгострокового впливу підприємства на природні ресурси, природні умови, фактори подальшого розвитку господарства й умови життя людей. Необхідно брати до уваги час, на який розраховане функціонування розглянутого об'єкта. Об'єкт може бути прибутковим і екологічно вигідним у цей момент, але виявитися збитковим і екологічно невиправданим через певний час. Наприклад, гідроелектростанція, що споруджується на термін не менше 100 років і яка займає велику площу водоймища, з появою інших, більш компактних джерел енергії стане збитковою, а демонтувати гідроелектростанцію практично неможливо або занадто дорого. Тому екологічна експертиза повинна бути перспективною і враховувати витрати на демонтаж об'єкта після закінчення терміну його експлуатації.

Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного попередження екологічно несприятливих наслідків при будівництві народногосподарських об'єктів, тобто формувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об'єкта, зіставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та подальшим узагальненням і формулюванням висновків обов'язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівельних і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.

Експертиза проводилася переважно щодо проектів будівництва. Нормативний підхід значною мірою влаштовував зацікавлені сторони - тих, хто проводив експертизу, і тих, для кого вона проводилася. Типовою була ситуація, коли проект без будь-яких ускладнень проходив експертизу, його затверджували, на нього виділяли кошти і будували екологічно несумісні об'єкти.

З прийняттям Закону України „Про екологічну експертизу” (1995р.) функції останньої було значно розширено. їй підлягають майже всі передпланові, передпроектні, проектні матеріали, збудовані народногосподарські об'єкти і такі, що функціонують, особливо екологічно небезпечні, окремі екологічні ситуації, різні речовини, винаходи, технічні та технологічні заходи. Застосовується комплексний підхід з урахуванням всіх обставин, зокрема екологічної ємності природної та соціальної систем (середовища), демографічних, кліматичних та інших умов. Завдання полягає в тому, щоб проаналізувати доцільність прийнятих варіантів та дати прогнозну оцінку соціальних, економічних і екологічних наслідків реалізації проектів будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням ресурсів і негативним впливом на природне середовище.

Відповідно до чинного законодавства тільки позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів і рішень без цього висновку забороняється. Передбачено еколого- експертну процедуру, яка містить такі елементи: підготовчий етап, або перевірка переданих для експертизи матеріалів і встановлення їхньої відповідності вимогам законодавства; основний етап, або аналітична обробка об'єктів експертизи, натурні обстеження та проведення на їх основі порівняльного аналізу і здійснення часткових оцінок; заключній етан, або узагальнення окремих експертних досліджень, оцінка одержаних даних і складання висновку.

Вивчаючи передані на екологічну експертизу матеріали, значну увагу приділяють розділові "Оцінка впливу на навколишнє середовище". У проекті повинна бути подана реальна ситуація регіону, враховані всі джерела викидів і скидів, матеріали про надання земельної ділянки під будівництво, передбачено заходи щодо збереження родючого шару ґрунту. Звертають увагу на території об'єктів природно-заповідного фонду та зон рекреації і особливості їхнього режиму при будівництві на прилеглих територіях тих чи інших об'єктів.

Контролюється і післяпроектний період - під час будівництва об'єктів і виконання відповідних природоохоронних заходів на них. Здійснюється державний контроль на стадії узгодження титульних списків. Останні не узгоджуються, якщо минув час (3 роки) і змінилися екологічні умови в районі будівництва. Проводиться контроль за освоєнням капітальних вкладень на будівництво і його якістю.

На завершальному етапі основна увага приділяється одночасності будівельної готовності виробничих потужностей і природоохоронних об'єктів.

2.9.3.