Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
Моніторинг - це глобальна система нагляду і контролю за станом навколишнього середовища. Складовими елементами будь-якого моніторингу є: нагляд, оцінка стану, прогноз змін.
Розрізняють три рівні моніторингу як методу дослідження довкілля: біосферний, екологічний, санітарно-токсичний.
Розглянемо кожний окремо.
Біосферний моніторинг - це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океанами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).
Екологічний моніторинг - це визначення змін у складі біоценозів (екосистем), природних комплексів. Наприклад, змін, що відбуваються внаслідок забруднення річок, озер, певних ділянок пестицидами, мінеральними добривами, вихлопними газами тощо.
Санітарно-токсичний моніторинг - забезпечує нагляд за ступенем забрудненості природних ресурсів шкідливими речовинами і їх впливом на організм людини, фітоценоз і зооценоз. Наприклад, збільшення кількості пестицидів і мінеральних добрив у ґрунтах призводить до збільшення їх кількості у продуктах харчування - овочах, м’ясі, молоці, злакових культурах.
Глобальну систему моніторингу навколишнього природного середовища (далі - ГСМНПС) було створено в 1975 році під егідою ООН, але ефективно працювати вони почали лише в останні роки. Питання створення організації глобальної системи моніторингу НПС розглядалося ще в 1974 році.
Ця система складається з 5 взаємопов’язаних підсистем:
- вивчення кліматичних змін;
- вивчення далекого переносу забруднюючих речовин (по- лютантів) довкілля;
- вивчення гігієнічних аспектів довкілля;
- дослідження Світового океану;
- дослідження ресурсів суші тощо.
Існують 22 сітки діючих станцій системи глобального моніторингу (їх понад 300), а також міжнародні та національні системи моніторингу.
Одна з основних ідей моніторингу - вихід на принципово новий рівень компетентності під час прийняття практичних рішень локального, регіонального та глобального масштабів.У сучасному розумінні екологічний моніторинг - це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної геоекологічної та біое- кологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складання прогнозів динаміки екологічних ситуацій у різних регіонах планети. Комплексний моніторинг довкілля повинен забезпечити своєчасне передбачення екологічної катастрофи, зменшити її силу або відвернути. Від якості даних моніторингу залежить ефективність рішень, що приймаються.
Основними завданнями екологічного моніторингу є:
- організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;
- налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів;
- інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;
- моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;
- розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.
Залежно від призначення здійснюється:
- загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно- технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях;
- оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створити безпечні умови для населення;
- фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими довкілля, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем та біосфери в цілому. Здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються на базових станціях.
Комплекс екологічного моніторингу має підсистеми:
- геосферний моніторинг - оцінка стану і прогноз змін у літосфері, гідросфері та атмосфері;
- геохімічний моніторинг - включає дослідження й інвентаризацію джерел забруднення, встановлення об’ємів викидів і скидів, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, наземної і 94
водної рослинності, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін.;
- біологічний моніторинг - основою його є вивчення стану фітоценозу за візуальними симптомами пошкодження листя, розвитку епіфічних лишайників на деревах, динаміки змін видів рослин і структури рослинних угруповань під впливом природних і антропогенних факторів.
Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:
- локальному - на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);
- регіональному - в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;
- національному - на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій;
- глобальному - використовується для досліджень і охорони природи та здійснюється на основі міжнародних угод у цій сфері.
Моніторинг є дієвим засобом природоохоронної політики, але лише за умови широкого та регулярного надходження екологічної інформації до населення (наприклад, як прогноз погоди).
З 1990 р. під керівництвом провідних учених та науково- дослідних установ АН України (інститути кібернетики, геології, геохімії, географії тощо) розроблена й виконується програма «Спеціальний комплексний екомоніторинг України», в якій бере участь більше 30 організацій.
У цілому, спостереження за станом довкілля в Україні здій- нюють десятки міністерств та відомств:
- Міністерство екології та природних ресурсів України;
- Державна гідрометеорологічна служба;
- Національне космічне агентство України;
- Міністерство охорони здоров’я України;
- Міністерство аграрної політики та продовольства України;
- Державний комітет лісового господарства України;
- Державний комітет України по водному господарству;
- Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства;
- Державний комітет природних ресурсів України;
- Державний комітет України із земельних ресурсів;
- Національний комітет авіації України.
Надана цими установами інформація узагальнюється та аналізується Мінекології та природних ресурсів і щорічно публікується у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.
3.4.