Екологічна експертиза та її види

Ускладнення екологічної ситуації в країні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища функціо­нуючими господарськими об’єктами та комплексами обумовило необхідність розробки та обліку спеціальних природоохоронних розділів при створенні передпроектної, проектно-планової та проектно-кошторисної документації.

Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експерт­на оцінка проектів споруджуваних господарських об’єктів, ком­плексів та систем набувають принципово важливого значення, оскільки «людські проекти», що не враховують закони природи, приносять чимало лиха.

Важлива роль серед ефективних заходів протидії цьому нале­жить екологічній експертизі. Екологічна експертиза — це ком­плексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів та іншої документації, аналіз та оцін­ка результатів запланованої або існуючої господарської діяльнос­ті, що чинить чи може чинити негативний вплив на навколишнє природне середовище, який проводять висококваліфіковані спе- ціалісти-експерти для визначення відповідності поданих матеріа­лів чинному законодавству і розробки конструктивних пропози­цій щодо охорони навколишнього середовища.

Екологічна експертиза спрямована на запобігання новим, об­меження або ліквідацію існуючим негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров’я населення. Як вид діяльності спеціально уповноважених органів влади, різних гро­мадських формувань екологічна експертиза спроможна забезпе­чити дотримання норм і вимог екологічної безпеки при прийнятті законів, обґрунтуванні програм і рішень, проектів соціально- економічного розвитку, розміщення продуктивних сил, будівни­цтві нових підприємств тощо, сформувати пакет необхідних ви­мог, дати спеціалістам і громадськості можливість оцінити сту­пінь екологічної обґрунтованості різних проектів, сформулювати висновки, пропозиції і рекомендації щодо їх доцільності, визначи­ти можливість реалізації.

Необхідність та процедура проведення екологічної експертизи визначені природоохоронним законодавством України. Здійсню­ється вона на підставі закону України «Про екологічну експерти­зу» (1995 рік).

Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного відвернення екологічно несприятливих нас­лідків при будівництві народногосподарських об’єктів, тобто фор­мувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об’єкта, зіставлення запроектованих показників з чин­ними нормативно-правовими критеріями та наступним узагаль­ненням і формулюванням висновків обов’язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівель­них і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.

Експертиза проводилася переважно щодо проектів будівницт­ва. Нормативний підхід значною мірою влаштовував заінтересо­вані сторони — тих, хто проводив експертизу, і тих, для кого во­на проводилася. Типовою була ситуація, коли проект без будь- яких ускладнень проходив експертизу, затверджувався, на нього виділялися кошти і будувались екологічно несумісні об’єкти.

Нині проведення екологічної експертизи є обов’язковою умо­вою законодавчої, управлінської, інвестиційної, господарської та інших видів діяльності, що впливають на стан довкілля.

Екологічній експертизі підлягають:

• державні інвестиційні програми, програми розвитку окре­мих галузей народного господарства;

• проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, роз­витку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промисло­вих вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша перед- планова і передпроектна документація ;

• інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво і реконст­рукцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та ін­ших промислових і господарських об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі військового призна­чення;

• проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє середовище;

• проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природ­ного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

• документація на створення нової техніки, технологій, мате­ріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном, які можуть створювати потенційну загрозу навколишньому при­родному середовищу та здоров’ю людей;

• матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, сис­теми й об’єкти, впровадження чи реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє середовище чи створення небезпеки для здоров’я людей;

• екологічно небезпечні діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

Екологічну експертизу проводять: Міністерство охорони нав­колишнього природного середовища України, його органи на міс­цях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еко- лого-експертні підрозділи чи комісії; органи та установи Міністер­ства охорони здоров’я України — в частині, що стосується експер­тизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей; інші державні органи, місцеві ради народних де­путатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до зако­нодавства; громадські організації екологічного спрямування чи створені ними спеціалізовані формування; інші установи, органі­зації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи; окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.

В процесі еколого-експертної діяльності проводиться перевір­ка відповідності проектних рішень правовим розпорядженням екологічного характеру та оцінка якості проектів з точки зору екологічних можливостей природних систем, а також відповідно­сті потребам та інтересам суспільства щодо сприятливого навко­лишнього середовища.

Теоретичну основу еколого-експертного аналізу екологічної частини проектів складають міждисциплінарні екологічні знання природничих і суспільних наук та екологічна експертологія, тоб­то наукова дисципліна про екологічну експертизу.

Змістом екологічної експертизи є така специфічна експертна діяльність, яка включає в себе тісно взаємопов’язані елементи еколого-експертного пізнання — перевірку і оцінку екологічного змісту проектів. Еколого-експертна діяльність щодо перевірки проектів спрямована на встановлення екологічної обґрунто­ваності проектних пророблень з позиції екологічних вимог, включаючи правила нормативно-правового характеру.

Об’єм і характер еколого-експертної перевірки значною мірою визначаються особливостями проектних матеріалів, представлених на експертизу, стадій їх розробки, цільовим призначенням та за­вданнями, видом проектів з урахуванням специфіки реалізації в конкретному регіоні.

Перш за все, в процесі екологічної експертизи перевіряється відповідність проектних пророблень екологічним вимогам дію­чих норм і правил відповідних законів, підзаконних актів, еколо­гічних стандартів, природоохоронних імперативів і пріоритетів, територіальних комплексних схем охорони природи та ін. Велика увага приділяється вивченню й аналізу спеціального розділу про­ектів та його основних рішень, який повинен містити характерис­тику існуючого стану навколишнього середовища в районі проек­тованих об’єктів, науково обгрунтовані заходи щодо охорони зе­мель, надр, вод, лісів та іншої природної декоративної і плодоно­сної рослинності, зелених насаджень, лісопаркових захисних по­ясів та приміських зелених зон, типових ландшафтів в унікаль­них, визнаних та заповідних природних об’єктах і комплексах, тваринного світу та атмосферного повітря.

Еколого-експертна діяльність з оцінки екологічного обґрунту­вання проектів базується на зіставленні запроектованих екологіч­них рішень та параметрів з діючою в нашій країні системою еко­логічних показників. В якості критеріїв оцінки проектів висту­пають нормативні показники. До нормативних можна віднести вимоги еколого-правових норм та правил, принципи охорони природи, екологічні імперативи, природоохоронні і природоресурс- ні пріоритети, стандарти з охорони природи і раціонального вико­ристання природних ресурсів, будівельні норми і правила, сані­тарно-гігієнічні нормативи, а також екологічні показники за­твердженої документації.

Еколого-екпертні оцінки реалізуються в еколого-експертних висновках та рекомендаціях, які підготовлюються еколого-екс- пертними органами за результатами проведення експертизи. По проектах, які рекомендуються до затвердження, дається загальна екологічна оцінка проектних проробок, їх якості у відповідності до екологічних вимог, а також пропозиції, спрямовані на покра­щання природоохоронних розділів проектів, що проходять екс­пертизу.

Наприклад, еколого-експертні органи, проводячи екологічну експертизу генерального плану та проекту планування приміської зони курорту Хмільник дійшли до висновку, що проектні рішення в цілому відповідають екологічним вимогам та враховують ди­наміку взаємозв’язків даної екологічної системи. В той же час проектувальникові рекомендується проробити, виходячи із міс­цевих умов екосистеми, питання комплексного використання ставків та водосховищ для задоволення потреб водозабезпечення, організації місць рекреації, ведення рибного господарства, орга­нізації спортивного та аматорського риболовства, а також перед­бачати можливість винесення із зони меблевої фабрики, що є ос­новним джерелом забруднення курорту.

Було виявлено факти будівництва промислових об’єктів без позитивних висновків державної екологічної експертизи. Фінан­сування цих об’єктів припинено. Це — будівництво фабрики ки­лимових виробів на BAT «Оріана», асфальто-бетонного заводу в м. Долині, молокозаводу в с. Казанів Коломийського району, лі­сопильного і меблевого виробництва в с. Черганівка Косівського району та ін.

Контролюється і післяпроектний період — при будівництві об’єктів і виконанні відповідних природоохоронних заходів на них. Здійснюється державний контроль на стадії узгодження ти­тульних списків. Останні не узгоджуються, якщо пройшов знач­ний час (3 роки) і змінилися екологічні умови в районі будівниц­тва. Проводиться контроль за освоєнням капітальних вкладень на будівництво і його якість, в тому числі об’єктів природоохорон­ного призначення.

На завершальному етапі основна увага приділяється одночас­ності будівельної готовності виробничих потужностей і природо­охоронних об’єктів.

Передбачено державну і громадську екологічну експертизу. За ініціативою заінтересованих осіб та організацій, а також за рі­шенням центральних або місцевих органів влади може проводи­тися додаткова незалежна екологічна експертиза.

Державна екологічна експертиза являє собою урегульовану законом та іншими правовими нормами цілеспрямовану діяль­ність державних органів з розгляду, перевірки, аналізу, оцінки на основі екологічних знань представлених проектів на предмет їх відповідності нормам і правилам охорони навколишнього сере­довища, раціонального природокористування та вимогам еколо­гічної безпеки, корегування екологічних параметрів та формулю­вання найоптимальніших варіантів природоохоронного та соціального захисту проектних рішень для запобігання негатив­ного впливу проектованих об’єктів в процесі їх реалізації в конк­ретній екологічній системі.

Державну екологічну експертизу об’єктів загальнодержавно­го і міжобласного значення проводять еколого-експертні підроз­діли, спеціалізовані установи, організації або спеціально створе­ні комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної вико­навчої влади.

У проведенні державної екологічної експертизи беруть участь органи державного санітарного нагляду та інші заінтересовані державні органи. Основними завданнями державної екологічної експертизи є:

• визначення екологічної безпеки господарської та іншої дія­льності, яка може нині або в майбутньому прямо чи опосередко­вано негативно вплинути на стан навколишнього середовища;

• встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища;

• оцінка повноти і обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього середовища та здоров’я населення, які здійснюються природоохоронними органами та органами охорони здоров’я.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, уряду Ав­тономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, об­ласних і районних адміністрацій державній екологічній експерти­зі можуть піддаватися екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплек­си, в тому числі військового та оборонного призначення, які чи­нять значний негативний вплив на стан навколишнього природ­ного середовища і здоров’я людей.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності — додаткової нау­ково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час про­ведення експертизи.

Граничні строки проведення державної екологічної експерти­зи об’єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, уста­нов чи організацій Міністерства охорони навколишнього природ­ного середовища України — до 45 календарних днів із продов­женням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, зале­жно від складності проблеми — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експерт- ними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до ЗО календарних днів.

Для підготовки висновку державної екологічної експертизи залучаються відповідні органи державного управління, представ­ники науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших установ і організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій. На державну екологічну екс­пертизу подається розділ проектної документації, який назива­ється «Оцінка впливу (проектованого об’єкта) на навколишнє се­редовище», скорочено — OBHC. Розділ OBHC включає всю присвячену природокористуванню і впливу на навколишнє при­родне середовище інформацію, яка міститься в проектній доку­ментації.

Підготовка висновків державної екологічної експертизи та прийняття рішень щодо реалізації розглянутого проекту здійсню­ється з урахуванням загальної думки. Висновки державної еколо­гічної експертизи містять оцінку екологічної допустимості та можливості реалізації представлених на експертизу проектів. Ви­сновки державної екологічної експертизи після затвердження природоохоронними органами є обов’язковими для виконання.

У відповідності з чинним законодавством тільки позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для фі­нансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів та рішень без цього висновку забороняється. Передбачена еколо- го-експертна процедура, яка включає такі складові елементи: під­готовчий етап, або перевірка переданих для експертизи матеріа­лів і встановлення їх відповідності вимогам законодавства; основ­ний етап, або аналітична обробка об’єктів експертизи, натуральні обстеження та проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок; заключний етап, чи узагальнення окремих екс­пертних досліджень, оцінка одержаних даних і складання вис­новку.

Громадська екологічна експертиза проводиться для враху­вання громадської думки щодо реалізації наміченої проектом го­сподарської діяльності, її соціально-екологічних наслідків.

Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, до яких належать:

• право на безпечне для їхнього життя і здоров’я навколишнє середовище;

• участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріа­лів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, та внесення пропозицій до державних і господарських органів, установ, організацій з цих питань;

• участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони на­вколишнього середовища, раціонального і комплексного викори­стання природних ресурсів;

• одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення;

• набуття екологічної освіти;

• подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, запо­діяної їхньому здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище;

• об’єднання в громадські природоохоронні формування;

• участь у проведенні громадської екологічної експертизи.

Вона може здійснюватися у вузькій сфері діяльності, яка по­требує екологічного обґрунтування. Її проводять з ініціативи гро­мадських організацій чи інших громадських формувань створені на добровільних засадах еколого-експертні колективи з представ­ників громадськості, незалежних спеціалістів, представників преси, а також місцевих органів управління за рахунок їхніх власних ко­штів або на громадських засадах. Громадська екологічна експер­тиза проводиться незалежно від державної екологічної експерти­зи або може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою через створення на добровільних засадах тимчасо­вих або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Висновки громадської екологічної експертизи висвітлюються в засобах масової інформації, направляються в органи, що прово­дять державну екологічну експертизу, місцеві та центральні ор­гани влади, замовнику проекту.

Висновки громадської екологічної експертизи мають рекомен­даційний характер і можуть враховуватися органами, які здійс­нюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані в реалізації проектних рішень або які експлуату­ють відповідний об’єкт.

10.2.