Давні вірування та християнство в Україні Дохристиянські вірування українського народу
Вірування давніх українців були політеїстичними: вони поклонялися річкам, німфам, різноманітним божествам, жертвуючи їм усячину та ворожачи під час жертвоприношень. Серед усіх божеств найвищим визнавали бога, який, за уявленнями, посилав блискавку, уособлювали його з вогнем.
Він фігурує під різними назвами: Перун - бог грому і блискавок, Хорс - бог сонця, Сварог - бог вогню. Поклонялися вони Ве- лесові (Волосові) - богові достатку, опікунові багатства, торгівлі, худоби; Стрибогові - богові вітрів. Невідомо, які з них були власне слов’янські, а які слов'яни перейняли від інших народів. Цілком можливо, що Перун є інтерпретацією давньогерманського Донара, що прийшов до слов’ян від варягів, а Хорс, очевидно, перейнятий від давніх іранців.Жертви божествам приносили у річках, болотах, колодязях, у гаях, під деревами, при вогнищах. Купці, переправляючись через дніпровські пороги, зупинялися на острові Хортиця і там під дубом клали жертовні хліб і м’ясо, а деколи й птицю, причому жереб вирішував - зарізану чи живу.
Окремих святинь не було. Небагато було й зображень богів. Лише в Києві перед княжим двором стояли статуї головних божеств (Володимирових богів). Для відправи релігійного культу не потрібні були жерці - кожний вчиняв жертвопринесення сам. У великій шанобі були знахарі й чаклуни, які займалися лікуванням людей, ворожінням. Називали їх волхвами, потворниками, обавниками, відунами, зілійниками.
У багатьох народних обрядах збереглися елементи давніх слов’янських свят і пов’язаних з ними ритуалів. Прихід весни вітали веснянками й весняними іграми, в яких прославляли розквіт природи. Елементи цього свята пізніше було інтегровані у християнські Великдень і Трійцю, яку ще називають Зеленими святами. Русальний тиждень був присвячений русалкам, що виходили з води й гуляли на березі. Свято Купала, що злилося з Різдвом Іоанна Хрестителя (7 липня) - це ніч чарів: коли цвіте папороть, можна побачити заховані скарби й зрозуміти мову звірів. Молодь плела вінки, розкладала вогнище, влаштовувала довкола нього хороводи, перестрибувала через вогонь, переганяла через нього худобу, щоб уберегти її від чарів. Під осінь приходило свято Коструба (прощання з літом): тоді ховали ляльку, що символізувала смерть. Потойбічний світ уявляли раєм, вирієм, чарівним садом, де по смерті щасливо проживали праведники. Тому до могил приносили страви та різні ужиткові речі. Люди, які зажили недоброї слави, мали бути прокляті і по смерті стати вічними рабами.
Еще по теме Давні вірування та християнство в Україні Дохристиянські вірування українського народу:
- Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування давнього населення України: Монографія. — К.: Либідь,2000. — 328 с., 2000
- Вірування слов’ян України у переддержавні часи та світогляд давніх русів до утвердження християнств
- Форми первісних вірувань
- Нерелігійні вірування
- Первісні вірування
- Початок християнства на українських землях. Хрещення Київської Русі
- 6.4 Генеза етнонаціональних спільнот в Україні. Українська діаспора як об'єкт етнополітичного дослідження.
- Перші віки християнства Християнство в Римі
- Головні дохристиянські боги
- Українська Православна Церква — Київський патріархат й Українська Автокефальна Православна Церква
- ДАВНІ ІНДОЄВРОПЕЙЦІ ТА ЇХНІЙ РЕЛІГІЙНО-МІФОЛОГІЧНИЙ СВІТОГЛЯД
- Час і місце виникнення християнства
- Остаточне утвердження християнства
- ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ УПРОДОВЖ ТИСЯЧОЛІТТЯ МІЖ ПАДІННЯМ ВЕЛИКОЇ СКІФІЇ ТА УТВЕРДЖЕННЯМ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
- Українська політична думка в сучасних умовах
- Еволюція християнства в процесі його формування
- Происхождение славянских народов. Восточные славяне в VI—IX вв.
- Тема 14. Сімейні правовідносини з іноземним елементом. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні. Визнання в Україні актів зареєстрованих за законами інших держав.