Нерелігійні вірування

Існує ціла група вірувань, які не становлять цілісного ре­лігійного вчення, але окремі елементи яких наявні у багатьох релігіях. До цієї групи можуть бути віднесені астрологія, мар­новірство, хіромантія, спіритизм, окультизм тощо.

Марновірство полягає в тому, що незалежним фактам при­писують причинно-наслідковий зв'язок. Здавалося б, абсурд­но думати, наприклад, що розбите люстерко, чорний кіт, три­надцять осіб за столом можуть спричинити усілякі неприєм­ності людині. Однак забобони і марновірство живі: деякі за­хідні авіакомпанії обминають число 13 у нумерації крісел в лі­таку, а японці намагаються обійти цифру 4, яка згідно з їхніми уявленнями, символізує смерть.

Астрологія. Це стародавня система символів, що основа­на на інтерпретації планетарних і зіркових конфігурацій. Єги­петська, індуїська, грецька, римська та інші міфології донесли до нас добре розроблені пласти астрологічних уявлень. В аст­рології вбачали як засіб пояснення небесного впливу на земні події, так і засіб пізнання людини. Вона будується на системі планетарних аналогій. Зодіакальний пояс, яким рухаються Со­нце, Місяць та інші планети відносно зірок, був поділений на 12 арок, кожна у 30° відносно певного знаку зодіаку. Ще в гли­боку давнину було виявлено, що характери і долі людей керу­ються зірками і сузір'ями, що діяли у період народження лю­дини. Так виникла ідея гороскопів, за якими доля людини ви­значається за днем і часом її народження, а також за іншими чинниками, і ця фаталістична ідея впливова й дотепер.

Згідно з Оленою Блаватською, астрологія - це наука, що розкриває дію небесних тіл на земні справи. Вона була складо­вою частиною містерій зі складною системою трансцендент­ної метафізики. З астрологією тісно пов'язані алхімія, магія, фізіогноміка, хіромантія і, насамперед, мистецтво визначення за зірками долі людини, що зветься апостелізматикою. Астро­логія часто використовувалась як інструмент династичного прогнозу.

Деякі люди вірять у гороскопи. Будемо об'єктивними: ніщо не може завадити людині думати про те, що різні явища, які не мають нічого спільного з енергетичною спадковістю, вплива­ють на деякі якості особистості. Можливо, народження у во­логій або зарядженій електричною енергією атмосфері поліп­шує або погіршує таку надзвичайно вразливу і складну систе­му, якою є наш мозок. Можна припустити, що періоди соняч­них спалахів і магнітні явища справляють певний, ще не пояс­нений вплив на людину. Можна припустити також, що зимою невловимо змінюються деякі хімічні показники сперми та яй­цеклітини. Можна прийняти все це як гіпотезу, але точно ці зв'язки не встановлені. Прихильники ж астрології гадають, що особливості характеру пов'язані з розташуванням зірок і пла­нет у момент народження людини і є визначальними у форму­ванні особистості, її спадковості, вихованні, випробовуваннях, що їх людина зазнає в житті, і т.ін. Безумовно, можна виявити в людей одного й того самого знаку якісь спільні риси, але ж наївно вірити в газетні гороскопи, які мають сміливість проро­кувати всім читачам одного й того самого астрологічного зна­ку однаково сприятливі або несприятливі прогнози щодо гро­шей і кохання.

Хіромантія. Іншим популярним дуже живучим віруван­ням є читання долі за лініями руки - хіромантія. Тут також легко визначити, що є серйозним, а що - ні. Не можна запе­речувати, що деякі люди мають надзвичайні здібності ясно­видіння. Вони говорять, що для виявлення свого дару, щоб сконцентрувати увагу, їм потрібна опора - колода карт, кри­шталева куля, кавова гуща або лінії руки. Якщо припустити, що такий дар не шахрайство, то лінії руки служать лише опо­рою для пророкування. Було б абсурдним, проте, автоматич­но зробити висновок про залежність між формою цих ліній і долею людини неможливо. Легше всього було б сфотографу­вати лінії рук значної кількості людей, якщо не всього насе­лення, і порівняти після їхньої смерті те, що скажуть “експер­ти” за лініями руки, з тим, що було в житті людини.

Ясновидіння, або видіння майбутнього, цілком несумісне з нашим звичайним уявленням про час. Мозок людини наді­лений пам'яттю і може згадувати минуле. В усякому разі мож­на уявити, що між двома індивідуумами, пов'язаними надзви­чайною взаємною чутливістю, може існувати дуже сильне від­чуття і сприйняття (якот біль або смерть), що передаються на відстані. Неможливо уявити, як можна побачити те, що ще не відбулося і що, відповідно, може не відбутися, якщо зміняться причини цієї майбутньої події.

Якщо визнати, що Бог - Творець Всесвіту, то можна не погодитися з тим, що Бог не може бути заручником Свого Тво­ріння. Він - поза часом і не бере участі в еволюції істот. Якщо Він дає їм свободу, Він також здатен знати, в якому напрямі може бути зроблений їхній вибір.

Отже, несумісності між нашою свободою і тим, що Бог знає майбутнє, не існує. В цьому розумінні можна твердити, що наше майбутнє визначене: ми вільні, але наш вибір, яким би він не був, уже відомий. Якщо Бог знає майбутнє, не буде по­милковим вважати, що не один Він його знає: достатньо, щоб Бог наділив цими знаннями інших. Ця суто абстрактна побу­дова є, однак, єдиним способом пояснити явища ясновидіння, якщо вони існують.

У всякому разі, ясновидіння залишається дуже рідкісним явищем. Воно властиве лише небагатьом людям, здібності яких виявляються не завжди, їхній дар, якщо він існує, швидше ку­рйоз природи, аніж засіб впливу на світ... Чому можуть служи­ти ці здібності? Найчастіше вони дають засоби для життя яс­новидцям або шахраям, які наслідують їх. Це, зрозуміло, не є причиною того, що Бог дає деяким людям дар ясновидіння.

Передчуття. Передчуття, очевидно, трапляється частіше, ніж ясновидіння. Йдеться про більш-менш виражену інтуїцію щодо майбутньої події, яка виявляється або усвідомлюється лише після її здійснення. Це свого роду недосконале яснови­діння.

Приміром, людина відмовляється в останній момент леті­ти літаком, який розіб’ється через декілька годин; відчуває біль у певному місці, яке відповідає хворобі іншої знайомої люди­ни. Іноді жінка передчуває близьку смерть чоловіка внаслідок нещасного випадку, і ця драма відбувається. Усі ці явища мо­жна як відкидати, так і визнавати. У першому випадку зникає необхідність шукати пояснення: нічого надприродного тут немає; існують же люди з розвинутою уявою. Що ж до другого випадку, то припустимим є твердження, що не можна бути впевненим у тому, що все це - лише уява або ошуканство, але необхідно залишатися відкритим для природних і надпри­родних пояснень, не втрачаючи при цьому обережності.

Спіритизм і окультизм. Релігійне світосприйняття припу­скає, що є життя після смерті, але водночас виявляє обереж­ність, визначаючи недоступність потойбічного світу.

Спіритизм же претендує на спілкування з духами мерт­вих. Галузь окультизму, яка охоплює й спіритизм, ще більш широка, вона стосується прихованих знань, які можна отри­мати завдяки посвяченню й особливим прийомам. Ця течія споріднена з усіма “гностичними” напрямами, які мають місце в усі епохи і поза межами всіх релігій.

Існує різноманітна література з цих питань, яка збуджує уяву: у ній повідомляється про столи, що крутяться; надзви­чайні здібності медіумів, які пояснюють транс своїх підлеглих; існування аури, що сяє навколо нашого тіла, як ореол; явище автоматичного письма; неземні послання.

Що таємничіші явища і більша кількість “герметичних” термінів використовується, то більше число тих, хто захоплю­ється їх “пошуком” і “прилученням” до них. Ці галузі по суті погано піддаються суворому науковому експериментуванню. Мова може йти лише про суб’єктивні погляди, і в будь-який момент можна стикнутися з обдурюванням і шахрайством. Деякі секти або організації з невизначеними кінцевими ціля­ми використовують ці вірування. Очевидно, важко визначи­ти межу між безпідставною грою уяви і справжніми аномаль­ними явищами.

Інтерес до надприродного, викликаний спіритизмом і оку­льтизмом, не має заступати те, що докорінно відрізняє ці на­прями від релігії: перші претендують на володіння певними прийомами, дозволяючи отримати доступ до прихованих знань (і це ріднить їх із магією); що ж до релігії, то головним її праг­ненням є передусім залучення людей до Бога зміною їхньої поведінки, що вимагає їхніх зусиль і волі.

Одержимість. Явища одержимості в різних формах хара­ктерні для численних релігій, зазвичай (але не обов’язково) пов’язаних з анімізмом. Це - культи зар в Етиопії, хамадша в Мароко, борі в Нігерії, дургакалі в Індії, хаубанг у В’єтнамі, а також одержимість, що її викликають шамани Індонезії або Сибіру. У Європі також відомі випадки одержимості, як у давні часи, так і в Середні віки, однак вони стали дуже рідкісними з появою індустріального суспільства.

Як відбуваються ці явища і в чому вони полягають? Одер­жимість - не випадковість, вона не стихійна, а викликається певним ритуалом, у якому ритм і танець відіграють велику роль. Інші ритуали також іноді використовуються: пожертву­вання їжі, принесення в жертву тварин, особливе татуювання; екзальтованість присутніх, які вбачають у цьому якесь свято, часто підтримується алкоголем або - рідше - галюциногенни- ми рослинами. Мета цих ритуалів - викликати духів, богів або демонів, щоб вони оволоділи учасником церемонії.

Одержимий може стати таким раптово. Стан одержимості виявляється у таких ознаках, як непритомний погляд, трем­тіння, потіння, важке дихання, і може тривати - залежно від випадку й сповідуваної релігії - від декількох хвилин до декі­лькох днів.

Такі приклади заганяють раціоналістів у глухий кут. Чис­ленні випадки й достовірні факти виключають систематичне шахрайство і примушують визнати реальність явища, однак гіпотези щодо природи цих явищ чекають на своє пояснення. За гіпотезою, яку наука допускає, медіум оволодіває волею лю­дини. Одержимість могла б мати ту саму природу. Питання полягає в тому, щоб дізнатися, чи є медіум у стані одержимості надприродною істотою. (Наприклад позиція Католицької це­ркви є категоричною: це явище - дія демонів).

Видіння та надприродні явища. Ще одним із різновидів вірувань є видіння та надприродні явища. Йдеться, власне, про одне й те саме явище: видіння - це сприйняття надприродно­го явища. Тим більше, що видіння може бути суто внутрішнім - у цьому разі скоріше треба вести мову про відчуття присут­ності, оскільки такі відчуття, наприклад, як зір, не відіграють тут ніякої ролі.

Цей вид надприродного трапляється досить рідко або про нього мало говорять, оскільки він залишається цариною осо­бистого життя. Тим, хто відчув це на собі, важко передати свій досвід або навіть змусити повірити в його реальність. Так, го­лос, що його почула Жана д'Арк, був настільки переконливим, що вплинув на її долю, зробивши з цієї селянки національну героїню.

У деяких, ще більш виняткових випадках надприродне менш приховане: воно виявляється одночасно для декількох людей або набуває видимих, помітних форм.

У літературі описані різноманітні видіння. Так, у Боснії, в селі Меджугор'ї, в районі поблизу великого хреста, поставле­ного 1933 р. на честь 1900-ліття розп'яття Христа, з 1981 р. п'я­ти особам з'являється Богородиця. В певний час вони одноча­сно падають на коліна, і під час їхньої розмови з Богородицею у них рухаються губи, проте жоден звук не сприймається при­сутніми. Надприродне послання, передане таким чином, від­повідає християнській традиції: спонукання до молитви та звертання до сердець вірних. З описами свідків, Богородиця носить сіру осяяну сукню і білу вуаль. Понад 2 мільйони лю­дей взяли участь у прощі до Меджугор’я.

Уперше в Африці спостерігалась ціла серія видінь, яка по­чалася 1981 р. Христос і Свята Діва з’являлися через однакові проміжки часу перед декількома дітьми села Кібехо, у півден­ній частині Руанди. Десятки тисяч людей уже стали свідками цих незвичайних явищ.

На відміну від того, що спостерігалось у Меджугор’ї, в Кі- бехо молоді люди іноді після своїх видінь раптово падають на землю і декілька хвилин залишаються непритомними.

Зцілення і численні випадки навернення до християнсь­кої віри були зафіксовані після цих випадків.

873 р. у Парей-ле-Мон’яль, у Франції, був збудований мо­настир, який належав абатству Клюні, згодом у XII ст. - собор. Але саме в XVII ст. Парей-ле-Мон’яль став відомим: черниці Маргариті - Марії Алакок явилося близько 30 видінь Христа. Найважливішим з видінь було те, на якому їй рекомендува­лось у червні 1675 р. заснувати свято Святого Серця. Покло­ніння Серцю Христову існувало ще в Середні віки. Послання черниці, підтримане єзуїтом, було прийняте Церквою, і культ Святого Серця Христового одразу поширився. Сестра Марга- рита-Марія Алакок була канонізована Католицькою церквою 1920 р.

1830 р. в Парижі монастир сестер ордена Милосердя став місцем явлення Богородиці. Черниця Катерина Лябуре поба­чила Діву Марію у каплиці. Через чотири місяці Богородиця знову постала перед нею. Вона отримала наказ виготовити об­разок. Цей образок швидко набув популярності, був розмно­жений у декількох мільйонах копій і викликав ряд чудес.

Що стосується Катерини Лябуре, то вона, зберігаючи цю таємницю про видіння, продовжувала своє життя як звичай­на черниця. У момент беатифікації 1933 р. її могилу відкрили і з'ясували, що тіло її незмінне, немовби вона тільки-но помер­ла. Вона була канонізована 1947 року.

Дозуле - маленьке село в Нормандії, стало місцем видінь у недалекому минулому. 36 разів у період з 1972 по 1982 рр. Христос являвся матері п'яти дітей Мадлен Омон. Послання, передані Христом, викладені латиною, є ніби продовженням Апокаліпсису. Вони пророкували великі страждання перед кінцем світу, появу знаку Хреста в небі, що чудом зупинить третю світову війну. Христос ніби просив поставити у Дозуле хреста висотою 738 м, що відповідає висоті пагорбу з хрестом у Єрусалимі. Багато інших свідків з інших місць не раз бачили, як несподівано небеса утворювали хрест над місцями видінь.

Можна висунути гіпотезу, що видіння є лише видимою частиною айсберга, який складається з “комплексу” надпри­родних виявів, призначених окремим особам. Серед різнома­нітних форм цих виявів, зазвичай персоналізованих, деякі охо­плюють одразу групу осіб і включають феномени, які спостері­гались і третіми особами.

Багато явищ природи випадають з нашого поля зору з тієї простої причини, що наше сприйняття не є досконалим. Інак­ше кажучи, незважаючи на те, що деякі результати вже сьо­годні досягнуті, а деякі фантастичні гіпотези відкинуті, можна твердити, що наука ще не вичерпала своїх можливостей.

Виходячи з цього зазначимо, що різні релігії відносять ве­лику кількість таємничих фактів до розряду чудес. У чому по­лягають ці явищі і чи дійсно вони не піддаються науковому по­ясненню? Перелік чудес - реальних і припустимих - вражає:

— здатність висловлюватися невідомими мовами;

— левітація (здатність підніматися у повітря всупереч за­кону всесвітнього тяжіння);

— здатність жити, не приймаючи їжу;

— нетлінність деяких мощей;

— мироточіння (виділення приємних запахів);

— стигмати (кровоточиві рани, що з'являються на руках і ногах деяких святих на місці ран розп'ятого Христа);

— білокація (здатність появи одночасно у двох місцях);

— чудесні зцілення.

Природно, кожен може вірити чи не вірити у достовір­ність цих надприродних феноменів. За наявності сумніву єдине розумне ставлення до чудес полягає в тому, щоб переві­рити факти, якщо це є можливим, тим більше що у наш час вчені краще оснащені засобами дослідження таких явищ ніж у Середні віки.

Запитання і завдання для закріплення знань

1. Які соціально-політичні, психологічні чинники навер­тають людей до нетрадиційних релігій, неорухів тощо?

2. Проаналізуйте спільні і відмінні риси таких феноменів, як нетрадиційні релігії, неорухи, релігії Нового віку.

3. Які спільні та відмінні риси втілені в трактуваннях постатей засновників монотеїстичних релігій і неорухів?

4. Схарактеризуйте спільні й відмінні риси неоязич- ницьких напрямів.

5. Як вплинув науково-технічний прогрес на релігійну картину сучасного світу?

6. Схарактеризуйте загальні особливості релігійних учень секулярного спрямування.

7. Як різні секулярні вчення релігійного спрямування розглядають проблему людського буття, ролі особистості у пізнанні й удосконаленні світу?

8. Схарактеризуйте спільні риси індивідуалізму, ніцшеан­ства та імперіалізму.

9. Наведіть приклади того, як окремі принципи конкрет­них віросповідальних систем секулярного спрямування знаходили своє втілення в соціально-політичній практиці різних народів і держав.

10. Які соціальні категорії населення найбільш схильні до сповідування секулярних учень релігійного спрямування? Твердження обґрунтуйте.

Теми рефератів

1. Релігійний фанатизм: сутність та вияви.

2. Особливості релігійної свідомості тоталітарних сект.

3. Неорелігії в Україні у контексті свободи віровизнання.

4. Основні тенденції виникнення і розвитку нетрадицій­них релігій.

5. Книга Р.Хаббарда «Діанетика: сучасна наука розумового здоров'я».

6. Особливості функціонування новітніх релігій у сучас­ному світі.

7. Соціально-політичні, психологічні корені секулярних учень релігійного спрямування.

8. Вплив секулярних учень релігійного спрямування на історичний розвиток людства.

9. Проблема закономірності й випадковості в секулярних ученнях релігійного спрямування.

10. Особистість у секулярних релігійних системах.

11. Проблема сенсу життя в секулярних ученнях релігій­ного спрямування.