Час і місце виникнення християнства

Почнемо вивчення християнства з розгляду проблеми його походження. Проблеми - тому що це питання було під­дане значній фальсифікації збоку різних ідеологів; його тлу­мачення і нині становить предмет наукових суперечок.

Християнство виникло на початку нашої ери в Римській імперії. На відміну від усіх релігій стародавнього світу, його виникнення і поширення було вибухоподібним, супроводжу­валося активною релігійно-ідеологічною і політичною боро­тьбою, у ході якої значно постраждала історична істина. Нау­кові та ідеологічні суперечки навколо цієї проблеми тривають до нашого часу.

Проблема виникнення християнства насамперед торкаєть­ся питання часу і місця цієї події чи цілого ланцюга подій. Факт незаперечний - християнство виникло на межі нашої епохи в імператорському Римі. Але коли саме, в якому десятиріччі, році? І в якому саме місці грандіозної імперії, яка охоплювала все Се­редземномор’я, значну частину Європи, Малу Азію?

Християнська традиція точно вказує дату: 28-33 рр. н.е., роки активної проповідницької діяльності Ісуса Христа. З цим можна погодитися, якщо мати на увазі ядро, основу християн­ського віровчення, але враховуючи те, що це віровчення запи­сане вже після страти Ісуса Христа. Причому із канонічно ви­знаних авторів Нового Завіту лише два були безпосередніми учнями Ісуса Христа, бачили і чули його, тобто контактували з безпосереднім джерелом учення. Усі інші вже одержали інформацію опосередковано. Очевидно, що становлення віро­вчення розтяглось у часі. І це цілком природньо. Після рево­люційного вибуху ідей у Христа тривав еволюційний процес освоєння та розвитку його ідей учнями, які й надали цьому вченню завершеного вигляду.

Відносно конкретного місця в Римській імперії, де було започатковано християнство, теж існують різні погляди. Такі дослідники, як А.Б.Ранович (1885-1945), М.О.Машкін (1900— 1950), М.В.Румянцев (1812—1956) та інші, вважають, що воно виникло в діаспорі, в Александрії й Малій Азії, а не в Палестині. Звідси у них і цілковите заперечення історичності Ісуса Хрис­та. У працях С.І.Ковальова (1886—1960), Я.А.Ленцмана (1908— 1967), А.П.Каждана, І.Д.Амусіна, С.С.Аверинцева доводиться палестинське походження християнства. Немає сумніву, що цей погляд лежить в основі традиційного розуміння своєї історії самим християнством. Отже, є рація погодитися з ним і нам.

Щодо історичної періодизації процесу виникнення хрис­тиянства, то він, звичайно, як і всякий історичний процес, має свої етапи розвитку. Існують і різні погляди на тривалість та зміст цих періодів. Деякі дослідники історії християнства вважають, що було допауліанське і пауліанське християнство. Відомий історик С.О.Токарев і філософ О.Левада навіть вжи­вають такий термін — “іудейське християнство”, визначаючи той період, коли християнство тільки-но виникло й існувало майже в межах іудейства. Український дослідник історії хрис­тиянства П.З.Козик викладає ґрунтовну концепцію, згідно з якою в процесі формування цієї релігії слід розрізняти етапи початковий, первісний (друга половина І ст. н.е.), потім — раннє християнство (з кінця І до початку IV ст.) і як завершення формування християнства — церковне, Нікоцареградське, Все­ленське християнство (Щ^П ст.). Логічні ознаки у змісті й формі християнства І-УІІ ст., які можуть становити основу такої періодизації, справді є. Ми будемо дотримуватися пер­шої концепції, маючи на увазі, що перехід від християнства Ісуса до християнства Павла сам по собі був складним і бага- тоетапним. І головне - цей перехід приніс християнству не­оціненний соціальний досвід.

Виникнення християнства в Римській імперії слід розг­лядати як процес, що складається з двох стадій: власне виник­нення його як релігійної школи, течії в Палестині й поширен­ня в Римі, а потім і в усій імперії як нової релігії.