Видання адміністративного акта на підставі дискреційних повноважень

Чимала кількість адміністративних актів приймаються суб'єктами публічної адміністрації на підставі дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти повноваження, які суб'єкт публічної влади, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий суб'єкт може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за відповідних обставин.

З огляду на те, що під час реалізації дискреційних повноважень ви­никає підвищена ймовірність порушення прав, свобод та інтересів приватних осіб, Комітетом міністрів Ради Європи було розроблено принципи, якими мають керуватися адміністративні органи влади при здійсненні ними дискреційних повноважень^[378]. Зазначених принципів, з огляду на членство України у Раді Європи, мають повною мірою дотри­муватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.

При здійсненні дискреційних повноважень суб'єкт публічної адміні­страції:

• переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повно­важеннями. Суб'єкт публічної адміністрації, наділений за законом дис­креційним повноваженням, повинен переслідувати/вирішувати при його застосуванні лише одну основну мету/завдання або одне із за­вдань, задля якого його наділено таким повноваженням. Проте, якщо адміністративний акт є таким, що спричиняє побічні наслідки, які не узгоджуються із завданнями/цілями, задля яких надавалося таке дис­креційне повноваження, ці побічні наслідки не мають братися до уваги при оцінці законності такого акта;

• дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, врахову­ючи лише ті чинники, які стосуються цієї конкретної справи. Об'єктив­ність і безсторонність здійснення дискреційного повноваження озна­чає обов'язок суб'єкта публічної адміністрації врахувати всі чинники, які стосуються справи, і розглядати лише їх, належним чином їх аналі­зуючи; при цьому не допускається неправомірне врахування будь-яких чинників, їх ігнорування чи неправомірний розгляд, не пов'язаний з прийняттям відповідного рішення.

• дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації. Мета цього принципу - не допустити несправедливої дискримінації, забезпечивши однакове ставлення до осіб, які перебувають в однаковій ситуації де-факто чи де-юре, коли йдеться про застосування певного дискреційного повноваження. Якщо різниця в ставленні ґрунтується на правомірних підставах, які об'єктив­но можуть її виправдовувати з точки зору переслідуваної мети, тоді це не становить порушення принципу рівності перед законом. Неспра­ведлива дискримінація має місце лише тоді, якщо різниця в поводжен­ні не має розумного виправдання з точки зору переслідуваної мети та передбачуваних наслідків відповідного заходу;

• забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, що їх рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та пере­слідуваною при цьому метою. Суб'єкт публічної адміністрації, наді­лений дискреційним повноваженням, не може покладати на особу тягар, який є надмірним, зважаючи на переслідувану мету. Водночас цей принцип закликає суб'єктів публічної адміністрації утримувати­ся від вжиття заходів у випадках, коли будь-який захід взагалі може призвести до наслідків, несприятливих для прав відповідної особи і непропорційних щодо мети, яка переслідується при цьому;

• приймає своє рішення в межах строку, прийнятного в контексті пи­тання, яке вирішується. Визначення того, який строк у відповідному ви­падку має вважатися прийнятним, залежить від кількох обставин, зо­крема від складності питання, яке вирішується, терміновості прийняття рішення та кількості осіб, яких стосується ця справа;

• забезпечує узгодженість застосування загальних адміністративних приписів, одночасно враховуючи конкретні обставини кожної справи. Під терміном «загальні адміністративні приписи» маються на увазі при- писи, адресовані публічною владою посадовим особам відповідної адмі­ністративної структури з метою формування її лінії поведінки та забезпе­чення узгодженості в адміністративній діяльності. У цих приписах задля цього зазначаються практичні критерії, що підлягають застосуванню при вирішенні питань, що зачіпають права/інтереси громадян, за порівняних обставин. Такі приписи містяться в регулятивних листах, службових за­писках та інших адміністративних документах внутрішнього характеру.

10.4.6.