Виникнення і припинення адміністративних повноважень

Важливими для участі у публічно-правових відносинах конкретного суб'єкта публічної адміністрації є підстави, момент виникнення та при­пинення у нього адміністративних повноважень.

Відтоді як у суб'єкта публічної адміністрації виникли адміністратив­ні повноваження, він має достатні й необхідні можливості повноцін­но здійснювати будь-які види адміністративної діяльності (публічного управління), виконувати покладені на нього завдання.

Наявність у суб'єкта публічної адміністрації адміністративних повно­важень дозволяє визначати його як потенційного учасника адміністра­тивного судочинства.

Так, адміністративне судочинство захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-право­вих відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів (суб'єк­тів публічної адміністрації) при здійсненні ними владних управлінських функцій (публічного управління) на основі законодавства, зокрема на ви­конання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень (суб'єктом публічної адміністрації) владних управлінських функцій (пу­блічного управління) (ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приклад

Адміністративні справи (№ А-78/06, А-79/06, А-81/06) стосувалися визнання протиправним абз. 3 ч. 1 додатку до постанови Центральної виборчої комісії від 30 березня 2006 р. № 1126 «Про роз’яснення з питань застосування Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів» щодо порядку встановлення результатів виборів де­путатів місцевих рад у багатомандатному виборчому окрузі».

При розгляді цих справ суди дійшли висновку, що методика встанов­лення результатів виборів депутатів місцевих рад у багатомандатному виборчому окрузі не суперечить вимогам Закону України «Про Цен­тральну виборчу комісію», Закону про вибори депутатів. Підрахунок кількості виборців, які брали участь у голосуванні, включає: кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними; кількість голосів виборців, поданих за кожний виборчий список місцевої організації партії (блоку); кількість виборців, які не підтримали жодного з виборчих списків місце­вих організацій партій (блоків).

Отже, роз’яснення Центральної виборчої комісії, що дається в абз. 3 п. 1 додатка до оскаржуваної постанови, не можна визнати неправо­мірним¹.

Аналіз причин оскарження дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії свідчить, що одним з предметів позовних вимог було зобов’язан­ня членів Центральної виборчої комісії утримуватися від висловлювань, що мають ознаки передвиборної агітації, від вчинення дій, зокрема на­дання представнику партії до початку засідання Центральної виборчої комісії проектів постанов Центральної виборчої комісії, тощо^{[280] [281].}

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч.ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України кожен громадянин, зокрема посадова особа, має право на свободу висловлен­ня власних поглядів. Таке право може бути обмежене лише у випадках, передбачених законом, в інтересах національної безпеки, територіаль­ної цілісності та громадської безпеки, для охорони порядку або запобі­гання злочинам, для охорони здоров’я або моралі тощо.

У ч. 1 ст. 66 Закону про вибори зазначено, що передвиборна агіта­ція - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу.

Відсутність спеціальної мети - спонукання виборців голосувати про­ти партії (блоку) - виключає наявність у цих діях ознак передвиборної агітації. Такого висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанцій у справі № А-71/06 за позовом Всеукраїнської партії «Нова Сила» до Го­лови Центральної виборчої комісії про визнання неправомірними дій^[282].

Взаємозв'язок і взаємозалежність адміністративних повнова­жень, публічно-правових відносин, адміністративного судочинства можна зобразити такою схемою:

Натомість припинення адміністративних повноважень суб'єкта пу­блічної адміністрації позбавляє його можливості перебувати в публіч­но-правових відносинах; цей суб'єкт, втративши адміністративні пов­новаження, припиняє здійснення публічного управління.

Згідно з Конституцією України строк перебування на посту Прези­дента України починається з моменту складання присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (ч. 1 ст. 104) і закінчуєть­ся із вступом на пост новообраного Президента України (ч. 1 ст. 108)¹.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише Основним Законом Украї­ни. На цю обставину у своїх рішеннях вказував Конституційний Суд України, зокрема у Рішенні від 10 квітня 2003 р. № 7-рп/2003 у справі про гарантії діяльності народного депутата України, де зазна­чалося, що «повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження (права та обов’язки)», та в Рішенні від 7 квітня 2004 р. № 9-рп/2004 у справі про Координацій­ний комітет, в якому йдеться про те, що повноваження Президента України, як і повноваження Верховної Ради України, визначаються Конституцією України^{[283] [284].}

Адміністративні повноваження суб'єктів публічної адміністрації мо­жуть виникати різними способами.

Приклад

Статтею 119 Конституції України, ст.ст. 7, 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено перелік повноважень міс­цевих державних адміністрацій, перелік делегованих повноважень тощо^[285].

Якщо виконавча влада здійснюється місцевою державною адміністра­цією, остання в межах повноважень, делегованих їй згідно зі ст. 119 Конституції України відповідною радою, здійснює управління майном, що належить до комунальної власності^[286].

Набуття адміністративних повноважень, залежно від правового ста­тусу, організаційно-структурного компоненту суб'єктів публічної адмі­ністрації, їх адміністративних повноважень, може відбуватися одним з таких способів:

1. Внаслідок народного волевиявлення та складання присяги відпо­відним суб'єктом публічної адміністрації.

Так, конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних де­путатів України - обирається на основі загального, рівного і прямого ви­борчого права шляхом таємного голосування (ст. 76 Конституції України).

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Укра­їні протягом останніх 5 років (ст. 76 Конституції України). Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України присягу, відмова від якої спричинює втрату депутатського ман­дату. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги (ст. 79 Конституції України).

Президент України обирається громадянами України на основі загаль­ного, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років (ст. 103 Конституції України). Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного ого­лошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України (ст. 104 Конституції України).

2. Внаслідок рішення посадової особи або вищестоящого суб'єкта пу­блічної адміністрації.

Наприклад, Представництво Президента України в Автономній Респу­бліці Крим є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим по­вноважень, покладених на Президента України. Представництво, очо­люване Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, утворюється Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Загальне керівництво діяльністю Представни­цтва здійснює Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, який несе персональну відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань. Постійний Представник призначається на по­саду та звільняється з посади Президентом України (ст.ст. 1, 2, 8, 9 Закону України від 2 березня 2000 р. «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим»¹).

3. Внаслідок державної реєстрації суб'єкта публічної адміністрації.

Наприклад, громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяль­ність зі статусом юридичної особи, має бути зареєстровано в порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2003 р. «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»^{[287] [288], з урахуванням особливостей, установлених Законом України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об'єднання» (ч. 1 ст. 12 останнього Закону[289]).}

Реєстрація громадського об'єднання здійснюється безоплатно орга­нами виконавчої влади, на які відповідно до законодавства покладені повноваження з питань реєстрації громадських об'єднань, за місцезна­ходженням громадського об'єднання (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про гро­мадські об'єднання»).

4. Внаслідок рішення суб'єкта (суб'єктів) публічної адміністрації.

Нормами Закону України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів»^[290], зокрема, передбачено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від суддів призначаються з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням (ч.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів (ч. 7 ст. 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Передання (делегування) адміністративних повноважень становить со­бою наділення суб'єктів публічної адміністрації адміністративними пов­новаженнями, первісно набутими іншими суб'єктами.

Таке наділення відбувається на підставі, в межах та у спосіб, що пе­редбачені Конституцією та законами України. Передання (делегуван­ня) адміністративних повноважень як спосіб їх набуття передбачений, зокрема, у Конституції України, законах України «Про місцеве самовря­дування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про Кабінет Міністрів України».

За чинним законодавством передання (делегування) адміністратив­них повноважень можливе:

• суб'єктам публічної адміністрації, для яких здійснення публічного управління є одним із основних видів діяльності.

Приклад

За приписами Конституції України (ст.ст. 118, 119), законів України «Про місцеві державні адміністрації» (ст.ст. 19, 29, 34), «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 44) місцеві державні адміністрації на від­повідній території, зокрема, забезпечують здійснення делегованих від­повідними радами повноважень.

Місцева державна адміністрація здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»);

• суб'єктам, які не є представниками публічної адміністрації, однак які можуть виконувати окремі функції суб'єктів публічної адміністрації.

Приклад

Так, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійсню­ється органом реєстрації (ст. 11 Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»^[291]).

Підготовку документів, необхідних для реєстрації та зняття з обліку фізичних осіб за місцем проживання, може здійснювати уповноважена особа об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Припинення адміністративних повноважень суб'єктів публічної адмі­ністрації можливе у разі:

• припинення суб'єкта публічної адміністрації наказним способом, коли суб'єкт публічної адміністрації на підставі наданих йому повнова­жень припиняє існування іншого.

Приклад

Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України»¹:

• затверджено Положення про Державне агентство земельних ре­сурсів України;

• встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, зокрема за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів;

• визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000 «Про Положення про Державний ко­мітет України по земельних ресурсах»;

• припинення суб'єкта публічної адміністрації внаслідок досягнення мети, задля якої утворювався суб'єкт публічних повноважень.

Приклад

На час здійснення заходів, пов’язаних з підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, було утворено^{[292] [293]:}

• Управління з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу у структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України із ліквідацією при цьому Координаційного бюро з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу;

• Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу та реаліза­ції інфраструктурних проектів як центральний орган виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України;

• завершення строку, на який було обрано (призначено) суб'єкта публічної адміністрації.

Приклад

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»);

• припинення адміністративних повноважень суб'єкта публічної ад­міністрації за обставин, спеціально передбачених чинним законодав­ством.

Приклад

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок (ч. 2 ст. 12 За­кону України «Про Кабінет Міністрів України»):

1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України;

2) відставки Прем’єр-міністра України;

3) смерті Прем’єр-міністра України;

• припинення адміністративних повноважень суб'єкта публічної ад­міністрації за рішенням суду.

6.4.