§ 2.4. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, як суб’єктів міграційних процесів.

Правове положення особи як сукупності встановлених державою прав, обов’язків і свобод не є чимось постійним, незмінним, вічним. Не тільки кожна суспільно-економічна формація характеризується відомою своєрідністю в юридичному закріпленні свободи особи, але, як правило, і кожна окрема держава намагається по-своєму вирішити дане питання, закріплюючи правовий статус особи.

Говорячи про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, слід звернутися до термінології, тобто надати роз’яснення - хто є "іноземцями" і чому саме вони звертають на себе увагу в якості носіїв спеціального правового статусу.

Думки науковців, які займалися розробкою та досліджували правовий статус іноземців та осіб без громадянства складалися у різні часи неоднозначно. Так, наприклад, В.І. Лісовський розглядає іноземних громадян як осіб, які перебували на території іноземної держави і не були її громадянами.

Але дане визначення не можна назвати цілком вірним, оскільки така ознака як наявність громадянства чи підданства іншої держави, чи

відсутність будь-якого громадянства, що чітко відрізняє іноземця від особи без громадянства, не була ним врахована. На думку Т.Н. Кирилової, іноземним громадянином є "особа, яка має постійний політичний, економічний і правовий зв’язок з державою свого громадянства і перебуває в тимчасовому економічному і правовому зв’язку з іншими державами". Свого часу один з дослідників - В.Д. Яворський визначав іноземного громадянина наступним чином: "це фізична особа, котра постійно чи тимчасово перебуває на території країни, не є радянським громадянином і знаходиться в громадянстві чи підданстві іншої держави".

С.Б. Чехович визначив іноземців як осіб, які прибувають до іншої держави, у якої існує монархічна форма правління (підданий) або республіканська форма правління (громадянин).

Справа в тому, що встановлення факту приналежності певної особи до громадянства конкретної країни може відбуватися набагато пізніше за часом, аніж фактичне віднесення цієї особи до категорії іноземців. Мається на увазі, що якщо на території України перебуває громадянин, який заявляє себе громадянином іншої країни, але з тих чи інших причин на момент встановлення особи не може підтвердити це відповідними 82

документами - паспортом, проїзним документом дитини, довідкою, транзитною візою, ми однак з урахуванням певних чинників розуміємо, що він іноземець. Бувають випадки, коли в іноземця можливості надати документ для встановлення громадянства іншої держави немає саме у тій ситуації, що склалася, але пізніше він отримає його та підтвердить свою належність (підданство) до іншої держави.

Тобто при цьому поняття "іноземець" ми розуміємо у більш широкому сенсі, іноді встановлюючи особу людини, що не належить до українського суспільства за зовнішністю, мовними ознаками, поведінкою тощо.

Всі ці ознаки, можуть говорити про те що, перед нами людина, яка або належить або не належить до громадянства України, але на цьому етапі не можна робити висновок ким вона є з юридичної точки зору - іноземним громадянином, особою без громадянства чи особою з подвійним громадянством.

Щодо законодавчого визначення поняття "іноземець", воно закріплено у двох нормативно-правових актах. Так, у статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. № 3773-VI та статті 1 Закону України "Про громадянство в Україні" від 18.01.2001 р. № 2235-III, законодавець вказує, що іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Таким чином, це визначення носить збірний характер, його систематичне тлумачення дає нам розуміння того, що до кола осіб, які є іноземцями, належать не громадяни конкретної держави, а тільки іноземні громадяни та особи без громадянства, що знаходяться на території нашої держави.

Так само, поняття особа без громадянства (ОБГ) визначається законодавцем як фізична особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Переходячи до аналізу правового статусу іноземців та осіб без громадянства слід наголосити, що Конституція України закріплює за іноземними громадянами та ОБГ певний набір тих самих прав і свобод, що притаманні громадянам України та одночасно покладає на них ті ж самі обов'язки, що і для громадяни України, за деякими винятками встановленими законодавцем.

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (стаття 3 Закону) визначає засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства. Так зазначена правова норма закріплює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин (Конституційний принцип рівності іноземців та громадян України).

Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України (принцип законності та поваги до національної культури).

Але не можна стверджувати, що правовий статус іноземців і громадян України є однаковим. Так міграційна правоздатність громадянина України виникає з моменту народження та припиняється його смертю. В іноземця, який прибув до країни, міграційна правоздатність виникає з моменту прибуття й закінчується, коли він залишає країну. Міграційна дієздатність іноземця складається зі здатності реалізовувати своїми діями належні йому права та виконувати обов’язки.

Особливості правового статусу іноземних громадян та ОБГ містять у собі ряд обмежень їх прав та обов’язків.

Правове положення іноземців та ОБГ у будь-якій країні є своєрідним. Воно складається з двох елементів:

- правового статусу громадянина власної держави (або статусу особи без громадянства в країні його постійного перебування);

- правового статусу власне іноземця в країні перебування.

При цьому в особи без громадянства цей статус практично єдиний - він встановлюється країною перебування. Іноземний громадянин не втрачає юридичного зв’язку зі своєю країною, перебуваючи за її межами, користується її захистом і підтримкою. В той же час іноземний громадянин потрапляє під юрисдикцію іншої країни. Він зобов’язаний дотримуватися Конституції та законодавства країни перебування.

В різних країнах правовий статус іноземців відрізняється, що зумовлено рядом чинників: соціально-економічними та політичними умовами, характером зовнішньої політики, особливостями національного законодавства.

Але в спеціальній літературі з точки зору юрисдикції держави по відношенню до іноземців, іноземні громадяни поділяються на декілька груп.

До першої відносяться іноземці, які постійно або тимчасово перебувають на території країни, і на яких юрисдикція держави розповсюджується в повному об’ємі, як і на громадян: іноземні студенти, аспіранти, туристи, спортсмени, журналісти, екіпажі літаків громадянських авіаліній, торгівельних та пасажирських суднів, члени делегацій культурного, наукового, технічного обміну, особи, які приїжджають в особистих справах та ін.

До другої категорії іноземців належать члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовців військових частин. Вони підлягають юрисдикції держави перебування лише у випадку здійснення протизаконних дій не під час виконання службових обов’язків. Питання про їх відповідальність за правопорушення під час виконання службових обов’язків вирішується в дипломатичному порядку.

До третьої групи іноземців належать особи, що мають консульський імунітет. Вони є особисто недоторканими та звільняються від юрисдикції держави перебування в питаннях, пов’язаних з їх службовою діяльністю.

До четвертої групи належать особи, що мають дипломатичний імунітет, є недоторканими та звільняються від кримінальної, адміністративної, громадянської та ін. відповідальності перед державними органами країни перебування.

П’яту групу складають особи, які отримали притулок.

Шосту групу іноземців складають військовослужбовці в складі збройних сил, що знаходяться на чужих територіях відповідно до світових угод. Саме цими угодами визначається об’єм імунітету військ, який розповсюджується тільки на службову діяльність. Поза ним за здійснення злочинів військовослужбовці потрапляють до юрисдикції країни перебування.

В Україні для іноземців встановлений національний правовий режим, який є загальним принципом українського законодавства, згідно якому іноземці зрівнюються в правах та обов’язках із громадянами України за деякими виключеннями. Але цей режим застосовується до іноземців за принципом взаємності, який передбачає аналогічне ставлення до громадян України в інших країнах.

В міграційному аспекті, об’єм та зміст правового статусу іноземців та ОБГ, залежить від його режиму перебування, тобто постійно чи тимчасово знаходяться він на території України. Так, найбільших прав мають іноземці та ОБГ, що перебувають на території України постійно, тобто мають дозвіл на імміграцію в Україну та проживають постійно, відповідно до посвідки на постійне проживання.

В свою чергу, іноземні громадяни, що перебувають на території нашої держави тимчасово, відповідно мають тимчасову реєстрацію, перебувають на підставі терміну візи, або за посвідкою на тимчасове проживання, мають порівняно з першою групою, менший обсяг своїх прав.

В аспекті розгляду правового статусу іноземців та ОБГ як суб'єктів міграційних процесів слід визначити, що ретельний аналіз законодавства України дозволяє виділити дві групи основних прав іноземців та ОБГ, що характеризують їх міграційну правоздатність, а саме:

- загальний комплекс прав іноземців та ОБГ, основу якого становлять конституційні, цивільні, трудові права мігрантів тощо;

- міграційний комплекс прав іноземців та ОБГ, що визначають саме порядок в'їзду-виїзду, перебування та транзитного проїзду територією України, отримання дозволу на імміграцію, отримання статусу біженця тощо.

Так до першої групи загальних прав мігрантів слід віднести:

- право на заняття іноземцям та ОБГ трудовою, інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності;

- право на відпочинок нарівні з громадянами України;

- право на безоплатну медичну допомогу;

- право на соціальний захист в тому числі на одержання пенсії та

інших видів соціальної допомоги;

- право на освіту, в тому числі на вищу освіту на рівні з громадянами України;

- право на користування досягненнями культури;

- право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян;

- право укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами на території України. Іноземці та ОБГ мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах;

- право на недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повагу їх гідності нарівні з громадянами України;

- право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.

В свою чергу до групи прав мігрантів в міграційній сфері слід віднести:

- право в'їхати на територію України, за умови дотримання встановленого режиму в'їзду, оформлення відповідних візових документів, дозволів тощо. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

- право свободи пересування територією України та вільне обирати місце проживання (перебування) на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Як пов’язане з попереднім мігранти мають право на власний розсуд вільно проживати в готелях або в інших місцях (без урахування належності до того чи іншого виду житлового фонду).

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 16 ЗУ "Про правовий статус іноземців та ОБГ" відмітка про реєстрацію в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання особи в Україні.

Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні;

- право вільно, в будь який час залишити територію України. Відповідно до положень ст. 22 ЗУ "Про правовий статус іноземців та ОБГ" іноземцю або особі без громадянства відмовляється у праві залишити територію України у випадках, якщо:

- він є підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні на території України злочину чи підсудним за вчинення злочину на території України у разі, якщо до таких осіб відповідно до закону прийнято рішення щодо заборони виїзду за межі України;

- його засуджено за вчинення злочину - до відбування покарання або звільнення від покарання;

- його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Тимчасова відмова у праві виїзду за межі України може бути прийнята виключно на підставі рішення суду на строк до виконання іноземцем або ОБГ майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні.

У разі виникнення підстав щодо обмеження права іноземців або ОБГ на в'їзд або виїзд, відомості про них вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України.

- право мігрантів, які постійно або тимчасово проживають (перебувають) на території України, приймати іноземців та осіб без громадянства (виступати приймаючою стороною). Фізичні особи в Україні не мають права приймати іноземців та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали в Україну, втратили підстави для подальшого перебування в Україні або пред'явили документи, оформлені з порушенням встановлених правил в'їзду, та надавати їм послуги;

- право іммігрувати в Україну на постійне проживання або тимчасово прибути на визначений термін для працевлаштування, навчання тощо. Відповідно від підстав в'їзду на територію України іноземці та ОБГ вважаються такими, що перебувають постійно або тимчасово:

Зазначені особи отримують відповідно посвідки на постійне або тимчасове проживання (за винятком осіб, які знаходяться тимчасово на термін дії візи або первинної реєстрації).

- право на притулок в Україні, відповідно до Конституції та законодавства України. Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну, може бути надано статус біженця або визнано особою, яка потребує додаткового захисту, або надано тимчасовий захист, в порядку встановленим Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 р.;

- право набути громадянство України (натуралізуватись). Статтею 6 Закону України "Про громадянство" встановлені підстави набуття громадянства України. Так набути громадянство України можна:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок прийняття до громадянства;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом

недієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

- внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

До переліку зобов ’язань іноземців та осіб без громадянства в міграційній сфері відносяться:

- іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно- правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави;

- дотримуватись вимог міграційного законодавства, зокрема, щодо порядку в'їзду-виїзду, транзитного проїзду територією України, строків перебування на її території, дотримання певних обмежень щодо обрання місця проживання (перебування), працевлаштування, зайняття підприємницькою діяльністю тощо;

- в'їжджати на територію України за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України;

- у випадку зміни місця перебування в Україні, а також при зміні маршруту транзитного проїзду через територію України, іноземці та ОБГ зобов’язані, на вимогу уповноважених посадових осіб, повернутися до попереднього місця перебування або прямувати транзитом до обраного пункту призначення, якщо їх дії не призвели до наслідків, які тягнуть за собою юридичну відповідальність;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.

Паспортний документ пред’являється при перетині державного кордону у разі в'їзду або виїзду в Україну;

- іноземці та ОБГзобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей на території України;

- сплачувати податки та збори відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України;

- іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про скорочення строку тимчасового перебування, прийняття рішення про примусове повернення або примусове видворення. Строки залишення території України у разі прийняття рішення про примусове повернення становить 30 діб, з моменту прийняття вказаного рішення. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

- іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Крім того, у випадку прийняття рішення про примусове видворення з території України, уповноважений орган забезпечує проведення дактилоскопії іноземців та осіб без громадянства, що підлягають примусовому видворенню, а в разі потреби взяття інших біометричних даних відповідно до закону. У зв’язку з наведеним передбачено функціонування національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства.

Щодо міграційної відповідальності іноземців та осіб без громадянства, слід зазначити, що відповідно до Основного Закону мігранти підлягають юридичній відповідальності на рівні з громадянами України. З цього правила існують певні виключення. Так, виключно до іноземців та осіб без громадянства застосовується такий вид адміністративного стягнення як видворення з території України. Детальніше підстави та порядок застосування інституту видворення іноземців та ОБГ в України буде розглянуто нами в наступних главах.

Завдання для самоперевірки:

1. Дайте визначення категорії "суб’єкт міграційних процесів".

2. Розкрийте поняття, ознаки та види суб’єктів міграційних процесів.

3. Визначте повноваження та компетенцію Президента України, Кабінету міністрів та інших органів державної влади в сфері регулювання міграційних процесів.

4. Визначте правове положення Державної міграційною служби України в системі органів виконавчої влади.

5. Розкрийте основні завдання що ставляться перед Державною міграційною службою України.

6. Проаналізуйте правовий статус громадян, як суб’єктів міграційних процесів.

7. Зазначте особливості правового статусу іноземців та осіб без громадянства як суб’єктів міграційних процесів.