Нелегальна міграція в структурі міграційних процесів.

Неконтрольована міграція населення - одна з актуальних проблем сучасності. На думку фахівців, вона не ослабне і в найближчі десятиліття. Це особливо чітко спостерігається в умовах глобалізації економіки.

Нелегальна міграція з числа другорядних перейшла в розряд глобальних проблем, стала викликом світовій спільноті, масштаби та можливі наслідки загострення якого можуть представляти серйозну загрозу міжнародній стабільності і сталого розвитку держав.

Незаконна міграція вже давно набула транснаціонального характеру. Проблема ця для нашої країни є особливо актуальною - адже в силу свого географічного положення вона виступає своєрідним транзитним мостом, що поєднує Азію та Європу.

Як слушно зазначає Я.У. Хомра, нелегальна міграція є одним з проявів диференціації світу за умовами відтворення населення. Зростання чисельності населення світу відбувається переважно за рахунок бідної, 239

менш освіченої його частини, що проживає в країнах, в яких рівень розвитку сучасних технологій, інфраструктури, культури все більше відстає від високорозвинених країн.

Висока народжуваність призводить до швидкого росту чисельності молоді, яка в умовах надзвичайної бідності і злиденності вимушена налаштовуватися на переселення.

Низька ймовірність легального переселення до високорозвинених країн не може не породити значні за обсягом потоки нелегальних мігрантів.

У результаті широкомасштабної імміграції людей, а особливо нерегульованої, нелегальної, можуть постати серйозні проблеми в країні, яка їх приймає, з такими негативними наслідками, як зростання злочинності, інфекційних захворювань, етнічна напруженість та соціальні конфлікти.

Звернення до такої складної проблеми викликано наступними причинами. По-перше, нелегальна міграція підтримується кримінальними організаціями, що відіграють визначальну роль у даному кримінальному бізнесі і прямо чи побічно залучені до торгівлі людьми та незаконному транспортування людей як в Україні, так і за її межами.

По-друге, масштаби нелегальної міграції є загрозливими національній безпеці та національному генофонду, через що виникла нагальна потреба привернути особливу увагу фахівців правоохоронних структур і державних владних організацій до зазначеної проблеми.

Усвідомлення сутності нелегальної міграції не можливе без з’ясування її місця в структурі міграційних процесів.

Україна відноситься до країн зі змішаними потоками нелегальних мігрантів: вона виступає як країною виїзду, так і країною прийому нелегальних мігрантів. Специфіка України полягає в тому, що з неї нелегально виїжджає за кордон як населення, що постійно проживає на її території, так і населення, яке нелегально поселилося в Україні тимчасово з метою подальшого нелегального виїзду за кордон. Негативні наслідки від нелегальної міграції, властиві країнам виходу і входу нелегальних мігрантів, в Україні не тільки проявляються з повною силою, але й значно посилюються.

На думку В.І. Олефіра в Україні існують шість видів нелегальної міграції, а саме: зовнішня нелегальна міграція; постійна або незворотна нелегальна міграція; сезонна нелегальна міграція; транзитна нелегальна міграція; еміграційна нелегальна міграція; імміграційна нелегальна міграція.

Нелегальна міграція займає вагомий відсоток у структурі міграційних потоків. Вона є соціально небезпечним, шкідливим, протизаконним явищем, яке реально загрожує економічним інтересам і громадській безпеці нашої держави. Вона є однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних захворювань, розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами.

Оскільки нелегальна міграція і торгівля людьми як явища набувають різноманітних форм, то й процес боротьби з ними не має простого рішення. Україна ще не має достатнього досвіду державного регулювання процесів нелегальної міграції. Тому на сьогодні, одним із важливих завдань є продумане розроблення комплексної протидії нелегальній міграції.

Практика різних країн доводить, що програми боротьби з нелегальною міграцією і торгівлею людьми включають комплексні заходи.

Вивчення міграційної ситуації в Україні та аналіз становлення і розвитку державних органів управління міграційними процесами свідчить про їх певну неадекватність. Міграційні проблеми дедалі ускладнюються, а різні державні інституції без координації своєї діяльності втрачають можливості щодо прогнозування та регулювання. За таких умов ситуація взагалі може вийти з-під державного контролю.

У вирішенні проблем, пов'язаних з переміщенням людей та забезпеченням реалізації їх прав, Україна виступає за об'єднання зусиль усіх зацікавлених держав. Тільки колективними зусиллями ми зможемо істотно зменшити негативний вплив незаконної міграції населення на міжнародну стабільність і безпеку держав.

Нелегальна міграція повинна розглядатись як один з видів міграції, що має характерні ознаки.

Виявлення та аналіз ознаки нелегальної міграції сприятиме розробці більш ефективного механізму протидії цьому явищу.

На нашу думку, до основних ознак, що характеризують

міграційний процес, саме як нелегальний (незаконний) слід віднести:

- порушення встановлених правил в'їзду, перебування,

транзитного проїзду, виїзду іноземців та осіб без громадянства;

- застосування до порушників специфічних адміністративних стягнень та застосування особливих заходів примусу;

- можливість трансформації нелегальної міграції в легальну та навпаки;

- наявність обов’язково суб'єкта - нелегального мігранта;

- великий ризик зв'язку з тіньовим сектором економіки держави, організованою злочинністю;

- уникнення контактів з правоохоронними органами тощо.

Нелегальна міграція має такі ж причини, що й інші міграції, але вони є більш глобальними, трагічними, конфліктними.

Серед причин, що викликають та певним чином сприяють нелегальній міграції домінують економічні, соціальні та правові.

Небезпечний розвиток міграційних процесів в Україні, насамперед нелегальної міграції, зумовлений багатьма соціально-політичними чинниками. Найважливіші серед них:

- правова неврегульованість питань імміграції і міграції, відсутність низки адміністративно-контрольних правових режимів, аргументованих обмежень на в'їзд іноземців в Україну;

- соціально-політична й економічна нестабільність у деяких суміжних з Україною державах, наявність збройних конфліктів в окремих з них;

- недостатнє фінансування і слабка організаційна та профілактична робота органів регулювання міграційних процесів, у тому числі правоохоронних органів;

- "прозорість"північних і східних кордонів України;

- низький рівень життя і соціальної захищеності населення України.

Так, В.І. Олефір виділяє два блока причин нелегальної міграції: зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни громадянства; зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни, з якої вони вибувають або через яку вони прямують транзитом. Серед основних: політичні переслідування; різноманітні дискримінації (расова, етнічна, релігійна); стихійні лиха; реформи в державі; причини інтелектуального характеру; причини культурного характеру; причини економічного характеру.

В свою чергу Я.М. Надюк дослідивши дану проблематику визначає, що масштабам нелегальної міграції в Україні сприяють:

- толерантність та лояльність візової політики України;

- відсутність відповідних законодавчих актів для організації контролю за діяльністю юридичних і фізичних осіб, які запрошують в Україну іноземців;

- наявність економічних чинників, що створюють умови для розширеної мережі посередників нелегальної міграції на території

України;

- можливість безконтрольного пересування, тривалого нелегального проживання та працевлаштування;

- відсутність налагодженого механізму депортації іноземців з України, які нелегально прибули або перебувають на території України.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день визначення ані "незаконного переміщення людей", ані "нелегальної міграції" в національному законодавстві не існує. Постає питання: "як боротись з тим, що не має законодавчо-закріплених ознак?". Тому потреба у розробленні конкретних універсальних формулювань ключових термінів із урахуванням усіх існуючих концептуальних та законодавчих розробок зростає кожного дня.

Аналіз наукової літератури, дозволяє нам сформулювати власне визначення поняття нелегальної міграції - як переміщення через державний кордон України осіб, що не є її громадянами або не мешкають постійно на її території, без дотримання ними вимог для законного в’їзду, а також перебування таких осіб на території країни без офіційного дозволу або з порушенням правил перебування.

За загальним визнанням, не всю незаконну міграцію можна засуджувати однаковим чином. Найбільше занепокоєння викликає незаконне пересування, пов'язаний з торгівлею людьми.

З мігрантів в першу чергу необхідно виділяти біженців. Згідно Женевської конвенції 1951 р. (Параграф 31.1), їх поведінку (незаконне перетинання державного кордону в пошуках особистої безпеки) вважається протиправним, але не тягне за собою юридичної відповідальності. Таким чином, одні незаконні пересування є прямою загрозою міжнародній стабільності та національної безпеки, в той час як інші, безпосередньо такими не будучи, викликають побоювання тільки тоді, коли їх переміщення має значні економічні та суспільні наслідки.

По інерції вважається, що в складі нелегальних мігрантів домінують особи з низькою освітою, кваліфікацією, часто без професійної підготовки. Однак останнім часом тенденція до зростання питомої ваги в структурі нелегальних мігрантів фахівців високого рівня, сучасних професій призвела до істотних змін. Про достатньо високий соціальний статус у себе на батьківщині та відповідно високий рівень освіти свідчить висока вартість послуг посередників, яку сплачують нелегальні мігранти.

Виокремлюють чотири основні категорії нелегальних мігрантів:

- особи, що в’їжджають в країну нелегально без документів, а також іноземці, у яких заявлена мета в ’їзду не відповідає їхнім намірам;

- іноземні громадяни, які навчалися в країні або працювали, проте після завершення термінів навчання або праці не повернулись на батьківщину;

- транзитні мігранти, які мають намір виїхати в країни Заходу;

- біженці, які уникають виїзду з країни після отримання відмови від притулку.

На підставі зазначеного ми маємо змогу визначити поняття нелегального мігранта - як іноземця або особи без громадянства, що у будь-який спосіб незаконно перетнув державний кордон, або ж законно прибув до України, але після закінчення визначеного строку перебування втратив законі підстави для подальшого перебування та ухиляється від виїзду з України, або який самовільно змінив свій статус під час перебування в Україні.

В силу свого характеру нелегальна міграція не може бути належним чином відображена в офіційній статистиці. Отримати достовірні статистичні дані про нелегальну міграцію надзвичайно складно, навіть в країнах з науково налагодженою системою статистичного обліку і порівняно значним фінансуванням міграційних програм ця задача відноситься до тих, які важко вирішуються. Як правило, оперують оціночними даними, які коливаються в значних межах.

8.2.