Права та обов'язки приватних осіб щодо публічного майна

Існування публічного майна, його використання і розпоряджен­ня ним обумовлюють необхідність однозначного визначення прав й обов'язків приватних осіб, їх закріплення у законодавстві.

• збереження публічного майна та його корисних якостей у первіс­ному стані;

• вільного здійснення цих прав і обов'язків усіма без винятку приват­ними особами;

• належного виконання суб'єктами публічної адміністрації завдань, досягнення суспільно-значущого, суспільно-корисного ефекту.

Визначення прав й обов'язків приватних осіб щодо публічного май­на має здійснюватися з дотриманням балансу цих прав і обов'язків - будь-яке здійснення права повинне забезпечуватися обов'язком.

Права одних приватних осіб щодо публічного майна, які кількісно переважають обов'язки інших приватних осіб, перешкоджатимуть або унеможливлюватимуть використання такого майна іншими приватни­ми особами.

Перешкоджатиме здійсненню прав на публічне майно також здій­снення прав щодо нього іншими приватними особами.

Приклад

У липні 2008 р. А. звернулася до суду з адміністративним позовом. Заяву обґрунтовувала тим, що 14 січня 2007 р., а потім 22 жовтня 2007 р. Лозянська сільська рада без її відома, згоди і вилучення визна­ла частину її присадибної ділянки біля самого будинку дорогою загаль­ного користування. Вважає зазначене рішення відповідача незаконним оскільки на момент відкриття господарчого двору не було визначено дороги загального користування, рішення про встановлення дороги за­гального користування приймалось без її відома та вилучення земельної ділянки, з порушенням будівельних і архітектурних норм.

Позивачка просила визнати протиправним рішення Лозянської сіль­ської ради від 22 жовтня 2007 р. «Про дорогу загального користування» у повному обсязі.

Судом встановлені такі обставини адміністративної справи.

Під’їзна дорога проходить повз будинок А. й існує багато років. Нею користувалися мешканці Б., В., Г., Д., Е., які мають земельні ділянки у вищезазначених урочищах. У 2007 р. А. стала вчиняти всілякі перешко­ди, щоб зазначені громадяни не користувалися дорогою.

А. не має ані правовстановлювальних документів на будинок, ані дер­жавного акта на земельну ділянку, тому її твердження, що Лозянською сільською радою було прийнято рішення без її відома та вилучення зе­мельної ділянки, з порушенням будівельних і архітектурних норм, є го­лослівним, нічим не підтвердженим і не заслуговує на увагу.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою вини­кає після одержання її власником або користувачем державного акта і його державної реєстрації.

Оскільки А. не є ані власником, ані належним землекористувачем че­рез відсутність у неї правовстановлювальних документів, земельна ді­лянка, якою проходить дорога, є комунальною власністю відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, а її власником є територіальна громада села в особі Лозянської сільської ради, до повноважень якої відповідно до п. «а» ст. 12 Земельного кодексу України належить право розпоряджатися цією землею, зокрема їй належить право віднести цю землю до земель загального користування^[469].

Через можливість виникнення загрози обмеження чи повного ігнору­вання публічних прав фізичних осіб, а також задля створення однакових умов здійснення публічних повноважень усіма без винятку учасниками адміністративно-правових відносин законодавець може передбачати у деяких нормах законодавства взаємні зобов'язання таких учасників.

Приклад

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані оби­рати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх ці­льового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задим­лення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не ви­користовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власни­кам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співп­рацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на зем­лю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподар­ських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Вид та зміст прав й обов'язків приватних осіб щодо публічного майна слід класифікувати залежно від виду публічного майна, щодо якого ці права й обов'язки здійснюються. Саме вид публічного майна впливає на рішення про обсяг та якість відповідних прав і обов'язків.

Найбільш узагальнюючим й показовим є поділ публічного майна на такі види^[470]:

• публічне майно закритого режиму використання;

• публічне майно обмеженого режиму використання;

• публічне майно загального режиму використання.

Щодо публічного майна закритого режиму використання у приват­них осіб виникають такі права й обов'язки:

• не втручатися у діяльність суб'єктів публічної адміністрації щодо застосування такого виду публічного майна, не перешкоджати суб'єк­там публічної адміністрації розпоряджатися таким майном, використо­вувати його;

• не порушувати закритий режим публічного майна;

• отримувати від суб'єктів публічної адміністрації, у віданні яких пе­ребуває такий вид майна, інформацію щодо мети, підстав та наслідків застосування або використання публічного майна закритого режиму, з'ясовувати наміри публічної адміністрації щодо можливості його за­стосування;

• захищати в адміністративному суді свої публічні права, свободи, інтереси, що обмежені, порушені внаслідок використання та застосу­вання такого майна; оспорювати в адміністративному суді законність й обґрунтованість використання та розпорядження таким майном інши­ми учасниками адміністративно-правових відносин, суб'єктами публіч­ної адміністрації¹.

Щодо публічного майна обмеженого режиму використання у при­ватних осіб виникають такі права й обов'язки: ^{[471] [472] [473] [474] [475] [476] [477] [478] [479] [480] [481]}

• використовувати публічне майно винятково за його особливим призначенням, із дотриманням спеціальних правил поводження із ним, котрі затверджені спеціально уповноваженим суб'єктом публіч­ної адміністрації¹;

• не порушувати обмежений режим публічного майна;

• здійснювати деякі види особливих прав, дозволених нормами права, наприклад споживати або продавати електроенергію;

• нести адміністративну або іншу відповідальність за порушення правил поводження із публічним майном обмеженого режиму;

• утримуватися від необізнаного або некваліфікованого поводжен­ня із публічним майном обмеженого режиму;

• виконувати приписи суб'єктів публічної адміністрації, уповноваже­них здійснювати публічне управління щодо публічного майна обмеже­ного режиму використання^{[482] [483];}

• отримувати від суб'єктів публічної адміністрації, що контролюють відносини, пов'язані із публічним майном, інформацію про стан й осо­бливості публічного майна, з'ясовувати наміри публічної адміністрації щодо його подальшої долі;

• вимагати в учасників адміністративно-правових відносин, суб'єк­тів публічної адміністрації дотримання ними їх прав, свобод, інтересів щодо публічного майна, вимагати усунення перешкод у здійсненні та­ких прав, свобод, інтересів;

• захищати в адміністративному суді публічні права, свободи, інте­реси, пов'язані з використанням та застосуванням такого майна;

• оспорювати в адміністративному суді законність й обґрунтованість використання та застосування такого майна іншими учасниками адмі­ністративно-правових відносин, суб'єктами публічної адміністрації.

Щодо публічного майна загального режиму використання у приват­них осіб виникають такі права й обов'язки^[484]:

• з урахуванням цільового призначення публічного майна вільно використовувати його на власний розсуд - одноособово або спільно із іншими приватними особами, у необмеженій кількості, у невизна- чений час;

• використовувати корисні якості публічного майна у власних інте­ресах або у інтересах інших суб'єктів;

• добросовісно використовувати публічне майно;

• не порушувати загальний режим публічного майна;

• використовувати публічне майно винятково за призначенням;

• не перешкоджати здійсненню прав на публічне майно іншими приватними особами;

• дотримуватися або виконувати владні приписи суб'єктів публічної адміністрації, до повноважень яких належить можливість розпоря­дження публічним майном;

• не зловживати використанням публічним майном - за такого спо­собу використання публічного майна ускладнюється або унеможлив­люється використання цього майна іншими приватними особами або суб'єктами публічної адміністрації;

• отримувати від суб'єктів публічної адміністрації, у віданні яких перебуває публічне майно, інформацію про стан й особливості цього майна, з'ясовувати наміри публічної адміністрації щодо його подаль­шої долі;

• вимагати в учасників адміністративно-правових відносин, суб'єк­тів публічної адміністрації дотримання ними їх прав, свобод, інтересів щодо публічного майна, вимагати усунення перешкод у здійсненні та­ких прав, свобод, інтересів;

• захищати в адміністративному суді публічні права, свободи, інте­реси, пов'язані з використанням та застосуванням такого майна;

• оспорювати в адміністративному суді законність й обґрунтованість використання та застосування такого майна іншими учасниками адмі­ністративно-правових відносин, суб'єктами публічної адміністрації.

Права та обов'язки приватних осіб щодо публічного майна не є абсо­лютними або незмінними. Зміна таких прав та обов'язків може відбу­ватися за виняткових умов, передбачених юридичними нормами.

Приклад

До Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністра­тивним позовом до А. звернувся виконавчий комітет Миколаївської міської ради з вимогою про заборону проведення мирного зібрання на території м. Миколаєва 1 грудня 2010 р.^[485]

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що проведення мирного зібрання у місцях, зазначених відповідачем, а саме біля приміщень управління МВС України у Миколаївській області та прокуратури Миколаївської об­ласті, не відповідає вимогам безпеки, оскільки через вул. Спаську про­ходить велика кількість автотранспорту, а біля приміщення прокуратури відсутнє місце, де можуть розміститись учасники акції. Також позивач вважає, що проведення мирного зібрання може негативно вплинути на громадський порядок.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив адміністратив­ний позов задовольнити та обмежити право А. проводити мирне зібран­ня у м. Миколаєві 1 грудня 2010 р. біля приміщення управління МВС України у Миколаївській області та біля приміщення прокуратури Ми­колаївської області, заборонивши проведення такого мирного зібрання.

Отже, права приватних осіб щодо публічного майна можуть бути обмежені, а обов'язки - встановлені додатково:

• як наслідок застосування заходів адміністративного примусу упов­новаженими суб'єктами публічної адміністрації;

• внаслідок ухвалення судом рішення про обмеження цих прав або встановлення обов'язків (заборона використовувати публічне майно, звернення стягнення на майно).

12.6.