§ 6. Особисті немайнові права та обов'язки батьків

Батьківські права — це особливі особисті права, головна спрямованість цих прав зводиться до наступного — всі дії батьків по реалізації батьківських прав та обов 'язків повинні відповідати інтересам дітей.

В юридичній літературі існує точка зору, за якою під інтересами дітей розуміють їх належне виховання, тобто виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї, родини, народу, Батьківщини, забезпечення їх необхідними умовами життя, любов та повага до них, турботливе ставлення (ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України “Про охорону дитинства”).

Особисті права батьків наділені рядом важливих особливостей:

1. Особисті права батьків позбавлені економічного змісту, їх порушення в жодному випадку не призводить до відшкодування майнової шкоди.

2. Вони є невід’ємними від особи носія, від них не можна відмовитись, передати за договором третій особі тощо.

3. Суб’єктами, носіями особистих немайнових прав можуть бути лише фізичні особи - батьки, інші законні опікуни дітей. У разі влаштування дитини до дитячого виховного закладу або закладу охорони здоров’я, на які покладено функції опікунів чи піклувальників, такі заклади учасниками сімейно-правових відносин не стають, і звичайно, не наділяються жодними особистими правами по відношенню до дітей, які перебувають під їх наглядом. Така ж сама ситуація з органами опіки та піклування.

4. Мають строковий характер, тобто існують тільки по відношенню до неповнолітніх дітей, при досягненні дітьми повноліття, названі права у батьків припиняються. Припинення таких прав може мати місце і у випадку укладення неповнолітньою дитиною шлюбу або у разі його дострокового припинення (примусове позбавлення особистого права - позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК); або обмеження його здійснення - відібрання дитини (ст. 170 СК).

5. Більшість особистих немайнових прав та обов’язків розраховано на постійне здійснення протягом тривалого часу.

6. В них поєднуються інтереси батьків та інтереси дітей - здійснення батьками своїх прав спрямовується на благо дітей, від чого батьки повинні отримувати радість та моральне задоволення.

7. Надаються матері та батьку на рівних засадах.

8. Право батьків на виховання дітей та інші їхні права є реальними: батькам забезпечується можливість в повному обсязі та безперешкодно здійснювати свої батьківські права.

9. Батьківські права та обов’язки, крім особистих, поєднують у собі і суспільні інтереси, адже держава та суспільство зацікавлені в тому, щоб батьки здійснюючи свої права, дотримувались вимог Конституції України, інших вітчизняних та міжнародно-правових документів.

10. Батьківські права мають абсолютний характер.

11. Особисті немайнові відносини складаються безпосередньо в сім’ї (між батьками і дітьми), тому за межами сім’ї ці відносини не піддаються регулюванню нормами сімейного права; порушником особистих немайнових прав знову ж може бути тільки чітко окреслене коло суб’єктів; ці права нерозривно пов’язані із функціями сім’ї.

12. Деякі суб’єктивні немайнові права є одночасно і суб’єктивними обов’язками батьків.

Крім того, закон вимагає, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків повинно грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, не допускати щодо дитини будь-якого насильства.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Отже, закон наділяє батьків такими правами:

1. право визначати прізвище та ім’я дитини;

2. переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини;

3. право залучати до виховання дитини інших осіб;

4. право передавати дитину на виховання фізичним чи юридичним особам;

5. право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства;

6.

7. право на самозахист дітей;

8. право захищати інтереси дітей у суді, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях як їх законні представники без спеціальних на те повноважень;

9. право визначати місце проживання дитини;

10. право відбирати малолітню дитину від осіб, які тримають її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Закон покладає на батьків такі обов'язки:

1. забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони

2. зареєструвати народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану у строк, встановлений законом;

3. виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

4. піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

5. забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;

6. готувати її до самостійного життя та праці;

7. поважати права дитини, її людську гідність;

8. піклуватися про дитину;

9. не допускати експлуатації дитини;

10. не допускати жорстокого ставлення до дитини;

11. не вдаватися до фізичних та інших видів покарань, які принижують людську гідність.