§ 8. Права та обов'язки того з батьків, який проживає окремо від дитини

Батьки незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, проживають спільно чи ні, мають спільно вирішувати пи­тання виховання дитини. Батьки також повинні спільно вирішу­вати питання виховання дитини в тому разі, якщо дитина була передана на виховання фізичній чи юридичній особі й не прожи­ває спільно ні з батьком, ні з матір'ю.

Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України). Саме тому ч. 2 ст. 157 СК України покладає на того з батьків, хто проживає окремо від ди­тини, обов'язок брати участь у її вихованні.

Той із батьків, який проживає окремо, повинен брати участь у вихованні дитини не обов'язково під час особистих зустрічей. Сприятливий вплив на дитину може здійснюватись і шляхом лис­тування, телефонних переговорів, спілкування через Інтернет то­що. Той із батьків, хто проживає окремо, не може безпосередньо обирати для своєї дитини освітню установу й форму навчання, але він може давати їй поради, надавати необхідну допомогу в процесі вступу до освітньої установи й навчання.

Обов'язку того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує право того з батьків, хто проживає спільно з дити­ною, вимагати від першого належного виконання свого обов'язку щодо виховання дитини. Він має право звернутися до суду з позо­вом про позбавлення батьківських прав іншого з батьків, якщо той ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дити­ни (ст. 164, 165 СК України).

Виконання тим із батьків, хто проживає окремо, обов'язків щодо виховання дитини забезпечується наданням йому права на спілкування з дитиною. Саме спілкування є головним способом здійснення батьками свого права на особисте виховання дитини.

Спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо, не повинно бути формальним, мати характер епізодичних зустрічей.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешко­джати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дити­ною та брати участь у її вихованні. До речі, право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на участь у спілкуванні з нею та в її вихованні забезпечується можливістю для такої особи зверну­тися до суду за захистом своїх порушених прав. Позбавлення або обмеження вказаного права не може бути передбачене угодою (договором) між чоловіком і жінкою.

Здійснення тим із батьків, який проживає окремо від дитини, свого права на участь у спілкуванні та вихованні дитини законо­давець ставить у залежність від інтересів дитини. Це означає, що в тому разі, якщо спілкування дитини з тим із батьків, який прожи­ває окремо від неї, перешкоджає її нормальному розвитку, таке спілкування може бути обмежене чи заборонене тим із батьків, із ким проживає дитина. Перешкодами для нормального розвитку дитини може бути значна відстань між місцем проживання дити­ни та батька чи матері, часте подолання якої заважає систематич­ному відвідуванню дитиною закладу освіти. У цьому разі тим із батьків, із ким проживає дитина, може бути скорочена періодич­ність побачень. Нормальному розвитку дитини може також пере­шкоджати аморальна, неправомірна поведінка того з батьків, який не проживає з дитиною. У цьому разі побачення дитини з такою особою можуть бути заборонені.

Батьки можуть домовитися про порядок спілкування з дити­ною як в усній, так і в письмовій формі. Частина 4 ст. 157 СК України дає батькам право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Такий договір має укладатися у письмовій формі та підля­гає нотаріальному посвідченню.

Той із батьків, хто проживає з дитиною, в разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків. Оскільки в цьому випадку йдеться про порушення умов договору, то до цих відно­син застосовуються норми глави 51 ЦК України.

Крім того, кожен із батьків у разі ухилення іншого від вико­нання договору може захистити порушені права дитини на вихо­вання та спілкування з батьками, вимагаючи від того з батьків, хто ухиляється від виконання договору, відшкодувати матеріа­льну та моральну шкоду дитині й вимагати примусового вико­нання договору.