§ 3. Права та обов 'язки подружжя

Укладення шлюбу завжди призводить до створення сім’ї і викликає встановлення між подружжям складного комплексу правових взаємовідносин.

Закон підкреслює, що правовим наслідком укладення шлюбу є виникнення у чоловіка та жінки прав та обов’язків подружжя, які поділяються на особисті немайнові та майнові.

Отже, особисті немайнові відносини подружжя - це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, шлюб між якими укладено у встановленому законом порядку.

До особистих немайнових прав подружжя належать: право на материнство; право на батьківство; на повагу до своєї індивідуальності; на фізичний духовний розвиток; на зміну прізвища; на розподіл обов 'язків та спільне вирішення питань життя сім 'ї; на особисту свободу та недоторканість. Деякі з особистих немайнових прав належать до числа складних, комплексних, що включають в себе ряд повноважень, як наприклад, право на спільне вирішення питань життя сім’ї.

Особисті права виникають у зв 'язку з укладенням шлюбу і припиняються з його припиненням, а деякі і у зв'язку із визнанням шлюбу недійсним. На особисті немайнові права не впливає факт спільного або роздільного проживання, а також факт встановлення між подружжям режиму окремого проживання. Вони не можуть бути припинені або змінені за домовленістю подружжя, не можуть вони також бути вичерпаними в результаті їх здійснення. Однак здійснення їх на підставі погодженого волевиявлення не суперечить закону. Метод погодження при здійсненні особистих немайнових прав найбільш відповідає їхній природі та призначенню, завданню зміцнення сім’ї як соціального інституту і союзу конкретних осіб та забезпеченню кожної дитини сімейним вихованням.

Спори з приводу здійснення подружжям особистих немайнових прав не можуть розглядатися і вирішуватися якими-небудь органами держави. Однак систематичне створення одним із подружжя перешкод для здійснення другим із подружжя особистих немайнових прав може слугувати підставою для порушення питання про розірвання шлюбу (наприклад, небажання чоловіка мати дитину, або відмова дружини народити дитину).

Таким чином, особисті немайнові є окремим видом прав подружжя, передбачених сімейним законодавством, які наділені певними особливостями:

- виникають не з народження, а з моменту укладення шлюбу, зареєстрованого у державних органах реєстрації актів цивільного стану;

- в своїй основній масі є відносними правами. Вони можуть бути порушені одним із подружжя і захищаються від його неправомірних дій. Відповідно особистим правам одного із подружжя протистоїть обов’язок другого із подружжя не перешкоджати їх здійсненню;

- є визначальними в сімейних відносинах в порівнянні з майновими: з особистих немайнових відносин, як похідні від них виникають інші права подружжя;

- здійснення особистих немайнових прав одним із подружжя можливе не тільки за умови погодження своїх дій з другим із подружжя, а й з урахуванням інтересів сім’ї в цілому;

- можуть припинитися тільки у разі смерті одного із подружжя або розірвання ними шлюбу, визнання шлюбу недійсним.

До особистих немайнових прав належать і інші права подружжя, передбачені в сімейному законодавстві у відповідних його інститутах. Наприклад, право на розірвання шлюбу; права по вихованню дитини; право оспорити батьківство (материнство); право давати згоду на усиновлення дитини тощо.

Правовий режим майна подружжя можна визначити як порядок регулювання майнових відносин дружини і чоловіка, які перебувають у зареєстрованому шлюбі і який виникає внаслідок взаємодії комплексу правових способів (дозволів, заборон, позитивних зобов’язань тощо), що дозволяє визначити зміст майнових прав та обов ’язків кожного із подружжя.

З огляду на чинне законодавство, що регулює майнові відносини подружжя, можна виділити декілька видів правового режиму майна подружжя, а саме:

- законний;

- договірний.

Законний передбачає такий порядок володіння, користування та розпорядження майном, який встановлено законодавством: роздільне майно (особиста приватна власність) та спільне майно (спільна сумісна власність).

Договірний передбачає можливість чоловіка та дружини укладати між собою договори як щодо спільного, так і щодо роздільного майна. Проте укладення таких договір повинно відповідати загальним вимогам, що встановлення законодавством щодо укладення будь-якого цивільно-правового договору. Щодо правового режиму майна осіб, які проживають однією сім’єю, тобто без реєстрації шлюбу. Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі, поширюються положення Сімейного кодексу України (глава 8 - Право спільної сумісної власності подружжя).