§ 3.3. Порядок та підстави набуття громадянства України.

Відповідно до основних прав іноземців та осіб без громадянства вони мають право набути громадянство України у встановленому порядку. Як зазначалось раніше "право крові" та "право грунту" знайшло своє відображення в положеннях Закону України "Про громадянство".

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Загальнопоширеними підставами набуття українського громадянства є набуття за народженням, за територіальним походженням та внаслідок прийняття до громадянства України.

Набуття громадянства України за народженням полягає в тому, що особа визнається громадянином України у разі якщо:

- батьки або один з батьків якої на момент народження особи були громадянами України;

- особа, народилася на території України від осіб без

громадянства, які на законних підставах проживають на території України;

- особа, народилася за межами України від осіб без

громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;

- особа, народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;

- особа, народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- особа, народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем.

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Набуття громадянства України за територіальним походженням. Певний симбіоз "права крові" та "права грунту" знаходить своє відображення в підставах набуття громадянства України за територіальним походженням. Скористатись зазначеним правом набути громадянство можуть особи іноземці або особи без громадянства, що мають певні родини зв’язки з особами, що історично народились або проживали на Україні до певного часу. Здебільшого зазначені особи, що клопочуть про набуття українського громадянства на зазначеній підставі за національною ознакою є етнічними українцями.

Так особа та її неповнолітні діти, що подали заяву про набуття громадянства України реєструється громадянином України, якщо вона особисто чи хоча б один з її близьких родичів (батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука) народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем.

Умовою набуття громадянства України іноземцями є подання ними зобов’язання про припинення іноземного громадянства, а у разі наявності громадянства кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав та зобов'язання повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Особи без громадянства подають декларацію про відсутність іноземного громадянства.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України за територіальним походженням є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Прийняття до громадянства України. Гарантом забезпечення права особи на громадянство є загальнопоширена в світі практика прийняття мігрантів до громадянства іншої держави, здебільшого держави постійного проживання за умови дотримання ними певних правил (натуралізація).

Натуралізація - це процедура, яка здійснюється компетентним органом від імені держави і виявляється в наданні громадянства цієї держави особі на її прохання або за її згодою.

Натуралізоване громадянство, як правило, надається особі, яка не є громадянином іншої держави. В деяких країнах набуття громадянства за волевиявленням означає автоматичну втрату попереднього громадянства. У більшості ж країн втрата попереднього громадянства настає лише за рішенням компетентних органів. Надання натуралізованого громадянства звичайно здійснюється в індивідуальному порядку, хоча трапляються випадки колективної натуралізації. Останні насамперед пов'язані з оптацією громадянства. Щодо цього саму оптацію слід розглядати як різновид натуралізації.

Надання громадянства в порядку натуралізації звичайно потребує чітко вираженого (у формі відповідної заяви) волевиявлення особи, яка бажає його набути. Але за певних обставин таке волевиявлення практично відсутнє, і лише домислюється згода на натуралізоване громадянство. Це має місце при набутті натуралізованого громадянства неповнолітніми. Загальноприйнятим є принцип, за яким діти до досягнення певного віку автоматично змінюють своє громадянство разом із своїми батьками (довільна натуралізація).

Індивідуальна натуралізація практично завжди пов'язана з певними умовами, або вимогами.

З юридичної точки зору, умова укорінення пов'язується з так званим доміцилієм, який у даному випадку означає факт постійного проживання особи у відповідній країні, а також намір обрати її місцем свого постійного проживання, одруження і, як наслідок, натуралізації.

Законодавство й адміністративна практика визначають також інші умови, що обмежують можливості натуралізації. Серед них слід назвати наявність певного рівня матеріального добробуту, кваліфікації та професійної підготовки, повагу до закону, відсутність заборгованості щодо сплати податків тощо. Звичайною є вимога знання державної мови.

Прийняття до громадянства. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про громадянство" іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Прийняття до громадянства є розповсюдженим правовим інститутом у більшості держав світу, що за своєю природою є суверенним рішенням країни щодо згоди надати іноземцю або особі без громадянства правовий статус свого громадянина, що передбачає наділення його відповідними правами та обов’язками.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України. Дана умова покладає на особу, що подала заяву про набуття громадянства України обов’язку визнати Конституцію України, як Основний Закон та додержуватись встановлених нею та іншими законодавчими актами вимог норм та правил держави, що надає громадянство. В деяких країни світу, наприклад США, запроваджені спеціальні тестові завдання, які проходять особи, що подали заяву про набуття громадянства.

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для

осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне

громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у

громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Відповідно до аналізу положень законодавства проживанням на території України на законних підставах визначається - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця, особи, що потребує допоміжного захисту, чи надано притулок в Україні.

Безперервним проживанням на території України визнається проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Законодавець не визначає як порушення вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Умова безперервного проживання на території України, не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті.

Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію як одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється тривалістю в три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - три роки з моменту в'їзду в Україну.

4) отримання дозволу на імміграцію. Умова щодо отримання дозволу на імміграцію не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (07.08.2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Стаття 10 Основного Закону встановляє положення щодо визнання державною мовою в Україні - української мови. Виходячи з зазначеного держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Здебільшого, вживання державної мови є обов'язковим в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.

Виходячи з позиції інституту натуралізації іноземців, особа що виявила бажання набути громадянство України, повинна як мінімум розуміти українську мову та спілкуватись нею, в першу чергу для захисту своїх прав та виконання громадянських обов’язків. Слід зазначити, що зазначена умова не поширюється на мігрантів, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця, особи, що потребує допоміжного захисту, або притулок в Україні.

Відповідно до п. 26 статті 106 Конституції виключно до компетенції Президента України віднесено право приймати рішення про прийняття до громадянства України, та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні. Відповідно до Указу Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27.03.2001 р. № 215/2001 для підготовки матеріалів щодо прийняття до громадянства України, при Президентові України створено Комісію з питань громадянства, яка є допоміжним органом утвореним відповідно до Закону України "Про громадянство України". Комісія утворюється у складі Голови, заступника Голови, відповідального секретаря та інших членів Комісії.

Основними завданнями Комісії визначено:

- розгляд заяв про прийняття до громадянства України, про вихід із громадянства України, подань про втрату громадянства України, документів про припинення громадянства України з підстав, передбачених міжнародними договорами України, внесення пропозицій Президентові України з цих питань;

- здійснення контролю за виконанням рішень з питань громадянства, прийнятих Президентом України;

- участь у підготовці проектів законів, інших нормативно- правових актів про громадянство, внесення відповідних пропозицій Президентові України;

- вивчення і узагальнення практики виконання законодавства України про громадянство, внесення пропозицій Президентові України щодо його вдосконалення та поліпшення діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з реалізацією законодавства про громадянство;

- вивчення і узагальнення міжнародно-правових актів з питань громадянства, законодавства про громадянство інших держав та практики його реалізації.

Рішення про прийняття до громадянства України оформлюється відповідним указом Гаранта Конституції. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Діюче законодавство визначає підстави відповідно до яких, мігранти не набувають громадянства України, до них слід віднести наступне:

- мігрант вчинив злочин проти людства чи здійснював геноцид;

- мігранта засуджено в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- мігрант вчинив на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.