§ 3.4. Підстави та порядок припинення громадянства України та скасування рішень про набуття громадянства України.

Для характеристики інституту громадянства важливими є питання припинення громадянства, а саме: вихід із громадянства, власне втрата громадянства і позбавлення громадянства.

Вихід із громадянства здійснюється у вільному або дозвільному порядку.

У США, Великобританії та в деяких інших країнах визнаний принцип вільного виходу з громадянства. Він здійснюється у формі односторонньої відмови особи від свого громадянства і не потребує дозволу державної влади. У деяких країнах, де встановлений цей принцип, свобода виходу з громадянства обмежена для окремих категорій осіб.

Законодавством окремих країн передбачено власне втрату громадянства, тобто автоматичну втрату громадянства за певних умов. Найчастіше умовою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій державі. Звичайно, в країнах, де встановлений дозвільний порядок виходу з громадянства, не припускається його автоматична втрата. У країнах, де визнаний принцип вільного виходу з громадянства, автоматична втрата його є звичайною процедурою.

Однією з форм припинення громадянства є його позбавлення. Позбавлення громадянства, набутого в порядку філіації, називається денаціоналізацією, а позбавлення натуралізованого громадянства - денатуралізацією. Денатуралізація є досить звичайною процедурою. Вона нерідко пов'язана з різного роду протиправними діями, зокрема з набуттям особою громадянства з порушенням закону. Відносно ординарний характер денатуралізації зумовлений тим, що в зарубіжній політико- правовій теорії поширена концепція, за якою юридичний зв'язок між державою і натуралізованим громадянином вужчий за обсягом встановлених прав і обов'язків і менш стійкий, ніж зв'язок між державою та її природженим громадянином.

Що ж стосується денаціоналізації, то її можливість пов'язується з державним суверенітетом. Зокрема, згідно зі ст. 89 Кодексу законів про громадянство Франції, особа може бути позбавлена французького громадянства у разі засудження її за злочини проти безпеки держави, за ухилення від обов'язків, встановлених законом про військову повинність, за дії на користь іншої держави, що завдають шкоди інтересам Франції, та в деяких інших випадках. Тим самим має місце сполучення кримінально- правової і конституційно-правової відповідальності. Проте законодавство переважної більшості країн не припускає денаціоналізацію, пов'язуючи це з тим, що громадянство за народженням є одним з невідчужуваних, природних прав людини.

Втрата громадянства України можлива у двох проявах: по-перше, за згодою громадянина України, тобто добровільна зміна громадянства та по­друге, без згоди особи, на підставі настання відповідних умов. Слід вкотре наголосити, що відповідно до міжнародних норм, громадянин не може бути позбавлений громадянства за вчинення правопорушень, злочинів та ін. Особа не позбавляється громадянства України, якщо не буде доведено, що особа вже отримала або отримає громадянство іншої держави - запобігання виникнення випадків без громадянства.

Так підстави припинення громадянства України, зазначенні в статті 17 Закону України "Про громадянство":

- внаслідок виходу з громадянства України. Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за власним клопотанням.

Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

- внаслідок втрати громадянства України. Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі прийняття до громадянства України, внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

- за підставами, передбаченими міжнародними договорами

України. Україною з низкою держав укладено двохсторонні угоди про спрощений порядок набуття та зміни громадянства для громадян країн- учасників. Так, зазначені Угоди укладені з Республікою Білорусь, Казахстаном, Таджикистаном тощо. Відповідно до умов угод, громадяни однієї країни-учасниці мають право змінити громадянство на громадянство іншої країни-учасниці та навпаки. В зазначеному випадку зміна при зміні громадянства, особа не набуває другого громадянства, а одночасно при набутті громадянства іншої країни-учасниці угоди, втрачає своє попереднє громадянство.

Завдання для самоперевірки:

1. Розкрийте та проаналізуйте нормативно-правові підстави

існування інституту громадянства в Україні.

2. Зазначте поняття та принципи громадянства в Україні.

3. Розкрийте сутність натуралізації та укорінення іноземців в Україні.

4. Проаналізуйте принципи законодавства України про громадянство.

5. Зазначте документи, що підтверджують громадянство України.

6. Розкрийте особливості та індивідуальні риси процедури отримання документів, що підтверджують громадянство України.

7. Дайте аналіз дефініції "паспортні документи".

8. Зазначте та охарактеризуйте підстави набуття громадянства України.

9. Підстави та особливості процедури втрати громадянства України.