Процесуальний порядок набуття статусу біженця, особи що потребує додаткового захисту в Україні.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у 2010 р. до державних органів України було подано 1500 заяв про надання статусу біженця. Із них, серед лідерів країн походження заявників, на першому місці виявились Афганістан, Киргизія, Узбекистан, Сомалі.

За результатами розгляду 46% заявників було відмовлено за процедурними аспектами ("поданні з метою зловживання" або "явно не обґрунтовані"), 44% відмовлено по суті та всього 124 осіб (10%) було визнано біженцями (у супроводі 11 дітей).

Загалом, по інформації Державної міграційної служби України станом на 01.07.2011 р., на території України статус біженця отримали всього 2435 осіб. За країнами походження біженців, пальму першості займають країни Азії (див. малюнок):

Кількість біженців в Україні по країнам походження

■ Всього осіб

Так, статус біженця найбільше отримано громадянами Афганістану (1348 осіб), Вірменії (199 осіб), Азербайджану (170 осіб), Російської Федерації (107 осіб) та Грузії (71 особа). Другу п’ятірку складають громадяни ДР Конго (55 осіб), Судану (53 особи), Іраку (53 особи), Сирії (44 особи) та Ірану (41 особа).

Визнання особою біженцем чи особою, що потребує допоміжного захисту здійснюється на підставах та в межах чітко встановлених правил, які закріплені в Розділі ІІ ЗУ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Спочатку слід зазначити, що діючий порядок розмежовує механізм отримання статусу біженця чи визнання особи такою, що потребує додаткового захисту та надання особам тимчасового захисту.

Подання заяви. Так, особа, яка має намір набути статус біженця або особи яка потребує додаткового захисту повинна звернутись з відповідною заявою до відповідного органу міграційної служби за місцем проживання, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо така особа незаконно перетнула державний кордон України, вона може безпосередньо звернутись із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України та повинна надати свої пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України.

Законодавством встановлені строки звернення з відповідною заявою. Так, для осіб, що перетнули державний кордон легально встановлений п’ятиденний термін звернення до органі міграційної служби. У випадку якщо, особа тимчасово перебувала на території України і під час його перебування в країні громадянської належності або країні попереднього постійного проживання змінились обставини, що свідчать про доречність порушення особою клопотання про набуття статусу біженця чи визнання особою яка потребує додаткового захисту, така особа повинна звернутися до відповідного органу міграційної служби із відповідною заявою до закінчення строку перебування на території України.

Особа, що з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту перетнула державний кордон незаконно, повинна без зволікань звернутись до органів міграційної служби з відповідною заявою. В такому випадку зазначена особа не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України та порушення правил перебування в Україні.

Вимоги про подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не поширюються на випадки, коли такі заяви подаються законними представниками дітей, розлучених із сім'єю.

У разі якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена із сім'єю, і заявляє про намір бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби спільно з органом опіки і піклування зобов'язаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої дитини у відповідний дитячий заклад або сім'ю.

Кожна повнолітня особа, що має намір отримати статус біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту при подані відповідної заяви, обов’язково викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

Заява від недієздатної особи подається її законним представником, про що органом міграційної служби робиться на заяві відповідний запис. У випадку, якщо заявник не може особисто скласти заяву, у зв'язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою.

До заяви додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в поданій заяві. В такому випадку прізвище, ім'я, по батькові особи та інші дані про нього, до проведення ідентифікації, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві.

Попередня обробка заяви. При отриманні заяви про визнання біженцем чи особою, що потребує додаткового захисту орган міграційної служби реєструє її та подані до неї документи. Після чого під підпис, ознайомлює заявника або його законного представника з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками, порядком надання безоплатної правової допомоги.

З метою перевірки особа-заявник підлягає дактилоскопії та у разі потреби її може бути направлено на обстеження для встановлення віку. Після оформлення особової справи на особу-заявника отримані відомості заносяться до централізованої інформаційної системи.

Слід зазначити, що всі відомості, які подаються заявником, інформація про факт подання заяви про визнання особою, яка має право на захист в Україні, є конфіденційною інформацією.

Попередній розгляд. Орган міграційної служби, що прийняв до розгляду заяву видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні. У разі прийняття, в подальшому, рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби продовжує строк дії вказаної довідки про звернення за захистом в Україні.

Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Слід зазначити, що за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви бере адвокат. Під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, орган міграційної служби забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб.

Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

На підставі письмового висновку, працівником міграційної служби приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Висновок оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.

Орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо:

- заявник видає себе за іншу особу;

- заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності належних умов, якщо зазначені умови не змінилися;

- заява є очевидно необгрунтованою;

- заява носить характер зловживання.

У випадку прийняття рішення про відмову в оформленні документів орган міграційної служби протягом трьох робочих днів, надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

У випадку оскарження прийнятого рішення паспортний документ заявника залишається на зберігання в підрозділі міграційної служби, про що протягом трьох робочих днів повідомляється орган внутрішніх справ за місцем проживання особи.

У випадку невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні, інформуючи про це орган внутрішніх справ за місцем проживання особи протягом трьох робочих днів, та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в органі міграційної служби.

Розгляд заяви. Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення порушеного питання. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

З особою-заявником або його законним представником проводиться співбесіда, з метою встановлення додаткової інформації, необхідної для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником. Співбесіда з дитиною, розлученою із сім'єю, проводиться в присутності її законного представника, психолога, педагога та з обов'язковою присутністю адвоката.

Органом міграційної служби спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не

може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі відсутності у заявника документів, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, для встановлення особи заявника органом міграційної служби спільно з відповідними органами Служби безпеки України згідно із законодавством проводиться ідентифікація особи.

Ідентифікація особи - це заходи, пов'язані із встановленням органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. По-закінчені співбесіди, орган міграційної служби направляє особу-заявника на медичне обстеження.

Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Після перевірки, для прийняття остаточного рішення особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції.

Прийняття рішення. Протягом місяця з моменту отримання особової справи та висновку міграційної служби, спеціально уповноважений 233

центральний орган виконавчої влади з питань міграції повинен прийняти рішення про надання або відмову в наданні статусу біженця або визнання особою, що потребує додаткового захисту. З цією метою, центральний орган виконавчої влади з питань міграції може вимагати подання додаткової інформації від органу міграційної служби, який здійснював розгляд заяви. Крім того, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів передбачена можливість звернення з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

З метою забезпечення конфіденційності інформації про заявників та захисту членів їхніх сімей, які можуть залишатися в країні їх походження, органи державної влади під час проведення зазначених заходів повинні уникати надсилання запитів з персональними даними заявників до спеціальних правоохоронних органів (служб) країни походження заявників.

Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа:

- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;

- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- стосовно якої не доведено існування умов, що дають

можливість отримати статус біженця;

- яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні.

Виконання прийнятого рішення. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою заявника органу міграційної служби, який розглядав заяву.

Після отримання рішення, протягом семи днів, орган міграційної служби видає кожній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, строком на п’ять років. Видане посвідчення є підставою для реєстрації в органі міграційної служби за місцем проживання біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. В посвідчені зазначаються всі члени родини, які не досягли шістнадцятирічного віку.

У разі якщо прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби повідомляє про це особу, стосовно якої прийнято зазначене рішення, шляхом направлення письмового повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

Оскарження прийнятого рішення. У разі оскарження рішення, довідка про звернення за захистом в Україні продовжується. На період оскарження національний паспорт та інші документи зберігаються в підрозділі міграційної служби. Про зазначене протягом трьох робочих днів повідомляється орган внутрішніх справ за місцем проживання особи.

Особа, яка отримала повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала право на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, та повернутись в країну походження або третю країну, якщо немає інших законних підстав для перебування в Україні.

Крім того, в разі відмови у визнані біженцем або особою яка потребує додаткового захисту, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, приймається рішення про добровільне повернення за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Добровільне повернення є процедурою добровільного (без застосування примусових заходів) залишення іноземцем або особою без громадянства території України.

У разі прийняття рішення про добровільне повернення іноземцю та особі без громадянства, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, видається довідка про особу, яка добровільно повертається, що є підставою для тимчасового перебування на території України на строк до завершення процедури добровільного повернення. Загальний термін здійснення процедури добровільного повернення не повинен перевищувати 60 днів.

Судове оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється шляхом подання адміністративного позову до окружного адміністративного суду за місцем знаходження територіального органу Державної міграційної служби України, за правилами встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Скасування статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту. Статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа:

- добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

- набула громадянства України або добровільно набула громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої держави і користується її захистом;

- добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує;

- отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

- не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує.

- особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.

Рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, скасовується, якщо вона повідомила недостовірні відомості, пред'явила фальшиві документи, що стали підставою для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Підставою для подання органу міграційної служби про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади.

Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції за поданням органу міграційної служби за місцем проживання біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи.

Завдання для самостійної підготовки.

1. Визначте місце інституту притулку в міграційному законодавстві України.

2. Розкрийте зміст та сутність інституту притулку в Україні.

3. Визначте правові підстави інститут притулку.

4. Здійснить порівняльний аналіз правових дефініцій "притулок", "біженець", "статус біженця", "особи, що потребують допоміжного захисту".

5. Дайте аналіз додаткового та тимчасового захисту. Зазначте підстави надання таких форм захисту.

6. Охарактеризуйте адміністративно-правовий статус біженців та осіб, що потребують допоміжного захисту в Україні.

7. Визначте порядок та особливості набуття статусу біженця та осіб, що потребують допоміжного захисту в Україні.

8. Проаналізуйте підстави відмови у визнанні біженцем чи особою, що потребує додаткового захисту.

9. Розкрийте роль та повноваження державних органів в сфері забезпечення права на притулок.