§ 4.2. Порядок виїзду з України громадян України.

Як зазначалось, правовою підставою для реалізації права громадян України на виїзд з території України та повернення, серед іншого, виступає Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Відповідно до зазначеного, на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.

За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України та пунктах контролю після пред'явлення документів, що дають громадянину право на виїзд.

До згаданих документів законодавець відносить:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- дипломатичний паспорт;

- службовий паспорт;

- проїзний документ дитини;

- посвідчення особи моряка;

- посвідчення члена екіпажу.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. Наприклад, за угодою між Україною та Російською Федерацією взаємні поїздки громадян зазначених осіб можуть здійснюватись за пред’явленням внутрішніх паспортних документів.

Слід зазначити, що виїзд неповнолітніх осіб відбувається з певними особливостями. У визначених законодавством випадках, для перетинання державного кордону неповнолітні особи, крім паспортних документів повинні мати також додаткові підтверджуючі документи. Так, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється у порядку, визначеному ч. 1 ст. 4, ст. 7 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правилами оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення,

затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від

31.03.1995 р.

З метою забезпечення виконання зазначеної постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2004 р. № 1603 було затверджено Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, що є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому його положення повинні відповідати закладеним принципам та вимогам законів та нормативно-правових актів, у розвиток яких його прийнято.

В цілому їх закріплені в них положення є тотожними та відповідають принципу логічного ланцюга "закон" - "підзаконний акт".

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном. Термін дії паспорта - до десяти років, який може бути продовжено ще на десять років у порядку, передбаченому Положенням для оформлення паспорта.

Громадянин України повинен надійно зберігати паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Про його втрату він зобов'язаний невідкладно повідомити орган, який видав такий паспорт.

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться:

- громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання.

- громадянам України, які постійно проживають, перебувають у довгостроковому відрядженні, на навчанні, стажуванні, працюють за контрактом або перебувають на лікуванні за кордоном і досягли 16-річного віку, - за їх клопотанням до закордонних дипломатичних установ України.

Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Проїзний документ дитини видається органами внутрішніх справ за місцем проживання терміном на три роки або до досягнення нею 18- річного віку.

Обмеження у праві виїзду громадян України за кордон та вилучення паспорту громадянина для виїзду за кордон. Своє право на виїзд з України особа може реалізувати (перетнути державний кордон) в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за умови пред’явлення документів, що дають право на виїзд з України. Слід зазначити, що п. 2 Правил перетинання державного кордону передбачають можливість перетинання громадянином державного кордону також за іншими документами та надання в окремих випадках додаткових підтверджуючих документів (в першу чергу мова йде про виїзд неповнолітніх дітей).

З метою встановлення дійсності та відповідності належності особі, паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Діючим законодавством передбачена перевірка відсутності підстав для виїзду громадян за межі України на двох стадіях: під час оформлення документів для виїзду (закордонного паспорту, проїзного документу дитини тощо) та під час проходження прикордонного контролю в пункті пропуску.

В першому випадку відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" особи, які звертаються за отриманням паспорту для виїзду за кордон, надають інформацію про себе, відомості про свій сімейний стан і наявність в них неповнолітніх дітей та утриманців, а також про відсутність обставин, що обмежують право особи на виїзд за кордон.

Слід наголосити, що аналіз змісту положень вказаного закону дозволяє прийти до висновку, що такі обмеження у виїзді за кордон, можуть носити виключно тимчасовий характер та застосовуватись у певному часовому відрізку, тобто не мають ознак постійної заборони.

Так, відповідно до ст. 6 зазначеного закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта, а рівно відмовлено у виїзді за кордон, у випадках, якщо:

- він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення відповідно встановленого терміну;

- відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

- проти нього порушено кримінальну справу - до закінчення провадження у справі;

- він засуджений за вчинення злочину - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

- він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

- він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

- він підлягає призову на строкову військову службу - до вирішення питання про відстрочку від призову;

- щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі;

- він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції - до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.

Повторне клопотання може бути прийнято до розгляду не раніш як через шість місяців після остаточного вирішення питання про відмову у видачі паспорта. При цьому беруться до уваги матеріали, подані раніше, якщо зазначені в них дані залишилися без зміни.

Громадянину може бути відмовлено у праві виїзду за кордон під час перетину кордону. В цьому разі уповноважена особа підрозділу охорони державного кордону проводить перевірку наявності заборони на виїзд та у випадку наявності відповідного рішення державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон, відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.

У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання.

Вилучення в особи паспортного документу для виїзду за кордон може відбуватись у двох формах: зобов'язальна (добровільна) та примусова.

В рамках першої форми вилучення, у випадку, якщо громадянин України який має паспорт для виїзду за кордон, виникли обставини, що обмежують його право на виїзд за кордон, він зобов'язаний здати свій паспорт на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин.

За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника.

Примусова форма вилучення паспорта полягає в тому, що на відміну від зобов’язальної, паспорт примусово вилучається судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Так тимчасово затримуються та вилучаються підроблені та недійсні паспортні документи або такі, що належать іншим особам, або використовуються для вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, а також у випадках припинення громадянства України.

Після прийняття рішення уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у перетинанні державного кордону тимчасово затримані чи вилучені паспортні документи надсилаються відповідному правоохоронному органу або органу, який їх видав.

У разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України, Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави.

Громадянам України, визнаним судом недієздатними, виїзд з України може бути дозволено на підставі нотаріально засвідченого клопотання їх законних представників або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 р. № 3855-XII, громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначені обмеження щодо особи повинні бути доведені до її відома власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю.