Сприймання і спрямованість особистості
Стаючи все більш усвідомленим і узагальненим, наше сприймання набуває більшої цілі по відношенню до тої, яку мало. Ми вільно можемо розчленяти явища і предмети, виділяти окремі властивості, з певної точки зору істотні, з іншої - ні.
Сприймання ніколи не буває виключно пасивним, воно є активним актом. Сприймає не ізольоване око чи вухо, сприймає конкретна жива людина, а в її сприйманні завжди, в тій чи іншій мірі, відбивається ставлення до того, що сприймається, потреби, інтереси, наміри, бажання і почуття. Емоції регулюють і забарвлюють те, що сприймається - роблять яскравими одні риси, не беруть до уваги інші.
Вплив інтересів і почуттів виявляється у сприйманні спочатку в формі мимовільної уваги. Сприймання може здійснюватися на різних рівнях. Якщо на нищих рівнях процес сприймання протікає стихійно, незалежно від свідомого регулювання, то на вищих рівнях, пов’язаних з розвитком мислення, сприймання перетворюється в усвідомлене регулювання діяльності - спостереження. Сприймання, яке піднялося до рівня свідомого спостереження є вольовим актом.
В своїх найудосконаленіших формах спостереження, виходячи з чіткої цілеспрямованої установки і набуваючи планового систематичного характеру, перетворюється в метод наукового пізнання.
Сприймання у звичайному житті рідко досягає такої свідомої спрямованості, до якої воно піднімається в умовах наукового пізнання, але і ніколи не опускається до рівня чисто пасивного, зовсім не направленого переживання.
Таким чином в ході вивчення сприймання все глибше розкривається істинний зміст твердження, що сприймання не є простою сумою відчуттів, що воно - складний цілісний процес, а то і ціліснонаправлена діяльність. Це твердження означає:
а) відчуття і подразнення, що їх викликають, взаємодіють в процесі сприймання, так що навіть взяте окреме сприймання не що інше, як агрегат відчуттів;
б) сприймання не обмежується однією лише чуттєвою основою, що утворюється відчуттями. Сприймання людини - єдність чуттєвого і логічного, чуттєвого і смислового, відчуття і думки;
в) у сприйманні відображається багатогранне життя особистості - її установки, інтереси, загальна спрямованість і минулий досвід - апперцепція - і при тому не одних лише уявлень, а всього реального буття особистості, її реального життєвого шляху.
Еще по теме Сприймання і спрямованість особистості:
- Мотиви та мотивація особистості. Потреби, інтереси, переконання, ідеали. Спрямованість особистості.
- Класифікація видів сприймання; характеристика особливостей сприймання простору, часу й руху
- Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн
- Види сприймання
- Константність сприймання
- Властивості сприймання
- Історичність сприймання
- Закони сприймання
- Фізіологічні основи сприймання
- Фізіологічні основи сприймання
- Осмисленість людського сприймання
- Вчинок як рушійна сила розвитку психічних процесів, станів та властивостей особистості.
- Самоактуалізація та самореалізація особистості: сутність та риси.
- КОНТУР ВЧИНКОВОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ у площині головних суперечностей вчинку
- Поняття про сприймання
- Психічні процеси, стани та властивості особистості в їхньому генезисі.
- Біологічні передумови, соціальні умови та чинники психічного розвитку особистості.
- Загальна характеристика сприймання
- ЛЕКЦІЯ 13 Тема: Вольові якості особистості