<<
>>

Сприймання і спрямованість особистості

Стаючи все більш усвідомленим і узагальненим, наше сприймання набуває більшої цілі по відношенню до тої, яку мало. Ми вільно можемо розчленяти явища і предмети, виділяти окремі властивості, з певної точки зору істотні, з іншої - ні.

Сприймання ніколи не буває виключно пасивним, воно є активним актом. Сприймає не ізольоване око чи вухо, сприймає конкретна жива людина, а в її сприйманні завжди, в тій чи іншій мірі, відбивається ставлення до того, що сприймається, потреби, інтереси, наміри, бажання і почуття. Емоції регулюють і забарвлюють те, що сприймається - роблять яскравими одні риси, не беруть до уваги інші.

Вплив інтересів і почуттів виявляється у сприйманні спочатку в формі мимовільної уваги. Сприймання може здійснюватися на різних рівнях. Якщо на нищих рівнях процес сприймання протікає стихійно, незалежно від свідомого регулювання, то на вищих рівнях, пов’язаних з розвитком мислення, сприймання перетворюється в усвідомлене регулювання діяльності - спостереження. Сприймання, яке піднялося до рівня свідомого спостереження є вольовим актом.

В своїх найудосконаленіших формах спостереження, виходячи з чіткої цілеспрямованої установки і набуваючи планового систематичного характеру, перетворюється в метод наукового пізнання.

Сприймання у звичайному житті рідко досягає такої свідомої спрямованості, до якої воно піднімається в умовах наукового пізнання, але і ніколи не опускається до рівня чисто пасивного, зовсім не направленого переживання.

Таким чином в ході вивчення сприймання все глибше розкривається істинний зміст твердження, що сприймання не є простою сумою відчуттів, що воно - складний цілісний процес, а то і ціліснонаправлена діяльність. Це твердження означає:

а) відчуття і подразнення, що їх викликають, взаємодіють в процесі сприймання, так що навіть взяте окреме сприймання не що інше, як агрегат відчуттів;

б) сприймання не обмежується однією лише чуттєвою основою, що утворюється відчуттями. Сприймання людини - єдність чуттєвого і логічного, чуттєвого і смислового, відчуття і думки;

в) у сприйманні відображається багатогранне життя особистості - її установки, інтереси, загальна спрямованість і минулий досвід - апперцепція - і при тому не одних лише уявлень, а всього реального буття особистості, її реального життєвого шляху.

<< | >>
Источник: БУНЯК Н.А.. Загальна психологія: лекції (частина І). - Тернопіль: вид-во ТНТУ ім. І. Пулюя,2017. - 100 с.. 2017

Еще по теме Сприймання і спрямованість особистості:

  1. Мотиви та мотивація особистості. Потреби, інтереси, переконання, ідеали. Спрямованість особистості.
  2. Класифікація видів сприймання; характеристика особливостей сприймання простору, часу й руху
  3. Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн
  4. Види сприймання
  5. Константність сприймання
  6. Властивості сприймання
  7. Історичність сприймання
  8. Закони сприймання
  9. Фізіологічні основи сприймання
  10. Фізіологічні основи сприймання
  11. Осмисленість людського сприймання
  12. Вчинок як рушійна сила розвитку психічних процесів, станів та властивостей особистості.
  13. Самоактуалізація та самореалізація особистості: сутність та риси.
  14. КОНТУР ВЧИНКОВОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ у площині головних суперечностей вчинку
  15. Поняття про сприймання
  16. Психічні процеси, стани та властивості особистості в їхньому генезисі.
  17. Біологічні передумови, соціальні умови та чинники психічного розвитку особистості.
  18. Загальна характеристика сприймання
  19. ЛЕКЦІЯ 13 Тема: Вольові якості особистості