<<
>>

Самоактуалізація та самореалізація особистості: сутність та риси.

Питання самореалізації (самоактуалізації) особистості традиційно пов’язуються з гуманістичною психологією, у якій даний термін є центральним. Згідно до «піраміди потреб» А. Маслоу, самоактуалізація є найвищою потребою людини.

Значний внесок в дослідження проблеми самоактуалізації особистості зробили К. Роджерса, Е. Фромма, К. Г. Юнг, Е. Еріксон, Г. Олпорт.

У науковій літературі поняття самоактуалізації подається у достатньо широкому контексті: і як прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, і як безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, і як звершення своєї місії, або покликання, долі, і як більш повне пізнання і прийняття своєї власної початкової природи, і як невпинне прагнення до єдності, інтеграції, або внутрішньої синергії особистості.

Вважається, що таке близьке до самоактуалізації за змістом поняття як самореалізація ґрунтується на внутрішніх базисних особливостях людини. Так кожна людина не може стати ким завгодно, детермінація все-таки існує, і вона являє собою не що інше, як сукупність класичних «внутрішніх умов» (С. Л. Рубінштейн), від анатомо-фізіологічних до психологічних.

С. І. Кудінов виділив дві основні форми самореалізації: зовнішня та внутрішня. Зовнішня спрямована на самовираження індивіда в різних сферах життєдіяльності: професії, творчості, спорті, мистецтві, навчанні, політичній та громадській діяльності та ін. Внутрішня забезпечує самовдосконалення людини у фізичному, інтелектуальному, естетичному, моральному та духовному аспектах.

За автором можуть існувати три види проявів самореалізації особистості:

1) діяльнісна самореалізація характеризується самовираженням суб’єкта в різних видах діяльності і забезпечує високий рівень професійної компетенції; причому діяльність не обов’язково пов’язана з офіційною професією (це може бути аматорський спорт, художня творчість, навчання тощо);

2) соціальна самореалізація пов’язана з виконанням гуманітарної місії, суспільно-господарської, суспільно-політичної, суспільно-педагогічної або будь-якої іншої суспільно-корисної діяльності;

3) особистісна самореалізація сприяє духовному зростанню людини,

забезпечуючи розвиток особистісного потенціалу: відповідальності,

допитливості, товариськості, працьовитості, наполегливості, ініціативності, ерудиції, креативності, моральності тощо.

Поняття самоактуалізації та самореалізація є близькими і їх можна розглядати як синонімічні наукові терміни. Ці поняття нині подаються у достатньо широкому контексті: і як прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, і як безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, і як звершення своєї місії, або покликання, долі, і як більш повне пізнання і прийняття своєї власної початкової природи, і як невпинне прагнення до єдності, інтеграції, або внутрішньої синергії особистості.

<< | >>
Источник: Андросюк В.Г.. Психологія. Посібник. — Київ: Національна академія внутрішніх справ. —2022. — 101 с.. 2022

Еще по теме Самоактуалізація та самореалізація особистості: сутність та риси.:

  1. Соціалізація особистості: сутність, етапи (первинна, вторинна), механізм (адаптація, інтеграція). Суб’єкти (сім’я, формальні та неформальні групи однолітків) і агенти (освіта, традиційні ЗМІ та нові медіа: інтернет, соціальні мережі) соціалізації. Поняття ресоціалізації.
  2. Мотиви та мотивація особистості. Потреби, інтереси, переконання, ідеали. Спрямованість особистості.
  3. § 8. Право: походження та його сутність
  4. Сприймання і спрямованість особистості
  5. Біологічні передумови, соціальні умови та чинники психічного розвитку особистості.
  6. ЛЕКЦІЯ 13 Тема: Вольові якості особистості
  7. Поняття про темперамент. Сутність темпераменту
  8. Цінності та ціннісні орієнтації особистості. «Життєві стратегії».
  9. ЛЕКЦІЯ 14 Тема: Темперамент - індивідуально-психологічна особливість особистості
  10. Поняття «психіка» та її сутність. Функції психіки: відображальна, регулятивна.
  11. Аналітична психологія Карла Густава Юнга. Структура особистості. Архетипи колективного несвідомого.
  12. Соціальна мобільність: поняття, типи (вертикальна/ горизонтальна), механізми, соціальні та психологічні чинники. Міграція як вид просторової мобільності: сутність, соціальні та психологічні характеристики.
  13. Психоаналітична теорія Зигмунда Фрейда. Вчення про сексуальність: лібідо, сублімація, витіснення. Структура особистості: Воно (Id), Я (Ego) і Над-Я (Super-Ego). Соціологічні аспекти психоаналізу.
  14. Девіантна поведінка особистості. Поняття та види (позитивна і негативна) девіацій. Суїцидальна та залежна поведінка. Булінг. Мобінг. Ейджизм. Рівні девіантної поведінки: поведінка, що не є схвалюваною іншими, що осуджується іншими, морально негативні прояви і вчинки, делінквентна поведінка, злочинна поведінка, деструктивна поведінка. Соціальні та психологічні чинники девіантної поведінки. Профілактика девіантної поведінки: просвіта, соціальна реклама, корекційні програми, створення ситуації успі
  15. § 3. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
  16. Темперамент і діяльність
  17. Психосоціальні функції сорому
  18. § 3. Предмет і метод сімейного права України. Співвідношення сімейного та цивільного права