§ 6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї

Стаття 54 СК України є прикладом застосування принципу рівності жінки та чоловіка у шлюбних відносинах. Цей принцип є одним з основних принципів регулювання сімейних відносин, що базується на визнанні їх однакової соціальної цінності.

Частина 1 ст. 54 СК України закріплює за дружиною та чоло­віком право на розподіл обов'язків у сім'ї. Слід зазначити, що обов'язки у сім'ї можуть мати як юридичний, так і моральний ха­рактер. Невиконання обов'язків правового характеру призводить до притягнення чоловіка або жінки до юридичної відповідальнос­ті. Так, юридичними обов'язками подружжя є обов'язок матеріа­льно підтримувати один одного (ч. 1 ст. 75 СК України), батьківсь­кі обов'язки подружжя (глава 13, 15 СК України). Ці обов'язки ви­конуються дружиною та чоловіком на засадах рівності і в разі по­треби забезпечуються державним примусом.

Інші обов'язки, які виконує кожний із подружжя в сім'ї, мо­жуть мати як особистий, так і матеріальний характер, але вони не будуть юридичними, оскільки їх виконання не може бути здійсне­не у примусовому порядку. До таких обов'язків можна віднести обов'язки, передбачені у ст. 55 СК України: спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопо­моги; утверджувати в сім'ї повагу до матері та батька. До таких обов'язків також можна віднести обов'язки побутового характеру: прибирання, приготування їжі, прання, прасування, догляд за ді­тьми, хворими членами сім'ї тощо.

Дружина та чоловік повинні утверджувати повагу до будь- якої праці, здійснюваної в інтересах сім'ї.

договором із підприємством, установою чи організацією незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також за трудовим договором з фізичною особою. Крім того, пра­цею в контексті ст. 55 СК України слід розглядати і підприємницьку діяльність чоловіка (жінки), а також суспільно-корисну працю. Таке широке тлумачення положення цієї статті обумовлюється тим, що будь-який із перелічених видів діяльності потребує витрати вели­ких фізичних та моральних сил особи й заслуговує на повагу. Крім того, вищевказані види діяльності приносять певний прибуток, який відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України є спільною сумісною влас­ністю подружжя й використовується, як правило, в інтересах сім'ї (на придбання продуктів харчування, побутової техніки, меблів, утримання дітей тощо) для її матеріального забезпечення.

Термін «повага» є моральною категорією, а отже, не можна примусити за допомогою правових засобів до поведінки, яка свід­чить про повагу до праці. Однак у цьому випадку обов'язок кожно­го з подружжя полягає в тому, щоб, по-перше, не перешкоджати іншому з подружжя у здійсненні ним будь-якої праці, по-друге, не проявляти неприязні до нього через те, що він займається таким видом діяльності, який хоча і не заборонений законодавством і не завдає шкоди оточуючим, але з якихось причин не схвалюється іншим із подружжя (з причин непрестижності, некваліфікованості, низької прибутковості тощо), а по-третє, всіляко сприяти здійс­ненню іншим із подружжя цієї праці.

Право подружжя на спільне вирішення питань життя сім'ї є дуже широким за змістом та охоплює майже весь устрій сімейного життя: питання материнства та батьківства, виховання дітей і тур­боту про їхнє здоров'я, визначення місця проживання дітей (напри­клад поміщення їх у спеціальні учбові заклади на кшталт інтернату, училища), погоджене господарювання, придбання майна, визна­чення місця відпочинку тощо.

Праву одного з подружжя опиратися усуненню його від вирі­шення питань життя сім'ї кореспондує, відповідно, обов'язок ін­шого з подружжя залучати його до вирішення цих питань, вислуха­ти його думку. До того ж думка дружини (чоловіка) з тих чи інших питань життя сім'ї має бути по змозі врахована. Невиконання чо­ловіком або дружиною вказаного обов'язку може призвести до

Тема 6. Особисті немайнові права та обов'язки подружжя конфлікту між подружжям, що згодом може зумовити розірвання шлюбу. Проте розірвання шлюбу не є санкцією за усунення одного з подружжя від вирішення питань життя сім'ї.

Частина 3 ст. 54 СК України містить правову презумпцію - презумпцію згоди одного з подружжя на вчинення дій стосовно життя сім'ї іншим із подружжя. Указана презумпція має велике значення в разі представництва одним із подружжя інтересів сім'ї перед третіми особами. Вона свідчить про спільність інтересів по­дружжя, а також спрощує реалізацію чоловіком та дружиною своїх особистих немайнових прав. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 146 СК України ім'я дитини визначається за згодою батьків. Під час реєстрації дитини, яка народилася у шлюбі, до органів реєст­рації актів цивільного стану достатньо подати заяву тільки одного з подружжя, за вказівкою якого і буде записано ім'я, по батькові та прізвище дитини. Але все ж таки передбачається згода іншого з подружжя на надання вказаного імені дитині. Необхідно мати на увазі й те, що в деяких випадках закон зобов'язує подружжя офор­мити належним чином таке погодження, зокрема:

- для укладення одним із подружжя договорів, які потребу­ють нотаріального посвідчення й (або) державної реєстрації, а та­кож договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово; згода на укладення договору, який по­требує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65ск України);

- згода 'її чоловіка на застосування до дружини допоміжних репродуктивних технологій має бути виражена у письмовій формі (ч. 1 ст. 123 СК України);

- згода другого з батьків на вчинення одним із батьків право- чинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмово нотаріально засвідчена (ч. 6 ст. 177 СК України);

- письмова згода другого з подружжя на всиновлення дити­ни одним із подружжя, має бути засвідчена нотаріально (ч. 1 ст. 220 СК України).