§ 1. Поняття сім'ї в соціологічному та юридичному сенсі. Юридичні ознаки сім'ї

Як випливає із самої назви, сімейне право регулює суспільні відносини, які виникають у процесі створення та існування сім'ї, а в деяких випадках і після припинення її існування. Саме сім'я є центром виникнення сімейних відносин.

Сім'я відіграє особливу й важливу роль у всій історії розвитку та функціонування людського суспільства. Вона є необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства, а та­кож осередком організації побуту, найважливішою його виробни­чою та споживчою одиницею. Через сім'ю змінюються покоління людей, у ній народжується людина, відбуваються її соціалізація та виховання, через неї продовжується рід і значною мірою реалізу­ється обов'язок дбати про старих і непрацездатних членів суспіль­ства. Основу сім'ї становить шлюбний союз чоловіка та жінки у формах, санкціонованих суспільством. Однак сім'я є складнішою системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не лише подружжя, а і його дітей, а також інших родичів та близь­ких. Окрім того, у наш час до сім'ї узвичаєно включати не тільки рідних дітей, а і дітей, яких узято на виховання.

Поняття «сім'я» у різних галузях науки визначається по- різному. З юридичної точки зору це поняття теж не є однознач­ним. Протягом тривалого часу вчені-юристи дискутують із цього приводу. Дискусії точаться у кількох напрямах. По-перше, щодо необхідності єдиного поняття сім'ї у праві. По-друге, щодо основ­них її ознак, які б дозволили відрізнити її від інших соціальних утворень і водночас мали б юридичний зміст. І, по-третє, щодо до­цільності легального визначення сім'ї. На сьогодні немає єдиної думки щодо жодного з цих питань.

У науковій літературі немає єдності думок щодо визначення поняття сім'ї. Різні науки дають різні визначення сім'ї залежно від предмета свого дослідження.

Виділяють загальне (соціологічне) та спеціальне (юридичне) визначення сім'ї.

Із точки зору свого суспільного змісту сім'я зазвичай являє собою три взаємопов'язані групи соціальних явищ: це шлюб як її основа, подружні відносини як результат шлюбу та відносини між батьками та дітьми як результат подружніх відносин. Крім цих найбільш типових відносин, сімейними також є і відносини між одинокою матір'ю та її дітьми й іншими родичами, а в деяких ви­падках і між особами, які не є родичами між собою (усиновлюва- чами й усиновленими, вихователями та вихованцями, опікунами (піклувальниками) та підопічними дітьми, прийомними батьками та прийомними дітьми тощо).

Тимчасова відсутність члена сім'ї не порушує цієї спільності (у разі призову на військову службу, виїзду на навчання, на роботу за контрактом тощо). Проте внаслідок певних обставин зазначе­ний союз може припинитись. Це означає, що сім'я перестає існува­ти. Так, якщо подружжя фактично припинило шлюбні відносини між собою, й обидва з подружжя створили інші сім'ї, то колишня їхня сім'я розпалася. У деяких випадках, незважаючи на спорідне­ність між батьками та дитиною, сім'ї у соціологічному розумінні не виникає. Так, якщо громадянин ще до народження дитини зали­шив її матір і всупереч визнання судом його батьківства щодо цієї дитини ухиляється від сплати аліментів та іншої турботи про ди­тину, то не можна стверджувати, що існує сім'я у складі цих осіб; є сім'я тільки матері та дитини.

У правовому значенні сім'я - це юридичний зв'язок. Юриди­чного характеру сімейним відносинам надає регулювання їх нор­мами права тією мірою й у тих межах, в яких держава може за до­помогою обов'язкових правил впливати на поведінку членів сім'ї, сприяти її розвитку.

Зареєстрований шлюб та близьке споріднення як юридичні факти являють собою найважливіші правові підстави виникнення сімейно-правових зв'язків. Останні можуть виникати і без зареєст­рованого шлюбу.

Ученими-юристами запропоновано своє оригінальне визна­чення цього поняття. Більшість учених визначає сім'ю як коло осіб, пов'язаних правами й обов'язками, що випливають зі шлюбу, спорі­днення, усиновлення та інших форм прийняття дітей на виховання.

Доктрина сімейного права також визначає і ознаки, властиві сім'ї в юридичному її значенні.

Однією з істотних ознак сім'ї є спільність життя її членів. Найбільшою мірою така спільність знаходить своє вираження у фактах спільного проживання членів сім'ї та веденні ними спіль­ного господарства. Проте спільність сімейного життя є ширшим поняттям, яке охоплює, крім іншого, і такі моменти, як взаємна до­помога та підтримка членів сім'ї, турбота одне про одного тощо^[1]. Спільний побут членів сім'ї має різноманітні види свого прояву - спільне ведення господарства, відпочинок, спілкування тощо.

Закон містить деякі винятки щодо спільного проживання осіб, які складають сім'ю. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружи­на та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідніс­тю догляду за батьками чи дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Втім, спільне проживання членів сім'ї є найбільш типовою та наочною ознакою сімейної спільноти.

Членів сім'ї пов'язують також взаємні права та обов'язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення сім'ї. Чле­ни сім'ї мають комплекс взаємних особистих і майнових прав та обов'язків. Так, батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, захищати й представляти їхні інтереси перед третіми особами.

Сім'я як правовий зв'язок зазвичай зберігається у разі фактич­ного розпаду сім'ї в соціологічному її значенні. Так, у подружжя, члени якого фактично припинили відносини одне з одним, в юри­дичному сенсі сім'я як правовідносини між ними продовжує існувати з усіма наслідками, що випливають із цих правовідносин (право вимагати утримання, поділу спільно нажитого майна, право на спадкування тощо).

Хоча фактично немає сім'ї у дитини з батьком, який припи­нив свою батьківську турботу, в юридичному сенсі як правовий зв'язок, що ґрунтується на спорідненні, сім'я існує: у дитини є пра­во на виховання, право на утримання, на прізвище батька тощо.

Відповідно, необхідно розрізняти сімейні фактичні відносини та сімейні правовідносини. Мати, яка залишила дитину в пологово­му будинку і не проявляє протягом тривалого часу щодо неї бать­ківського піклування, не створює з нею сім'ю в соціологічному ро­зумінні, тоді як сімейно-правовий зв'язок із дитиною у неї існує; батько дитини, який ніколи не займався її вихованням та не надає їй утримання, фактично не створює з її матір'ю сім'ю, хоча сімей­но-правові відносини між батьком і дитиною виникли.

Тому сімейні правовідносини можуть існувати не тільки все­редині однієї сім'ї, але й між окремими членами різних сімей. Так, повнолітні діти створюють свої сім'ї, проте в них є обов'язки з утримання їхніх малолітніх і неповнолітніх братів і сестер, які проживають в інших сім'ях і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно, особи, які належать до кола однієї сім'ї, у більшо­сті випадків пов'язані правами та обов'язками, але не завжди ті, хто має сімейні права та обов'язки, створюють одну сім'ю в соціо­логічному значенні. Вона передбачає наявність спільності життя й інтересів.

Таким чином, сім'я у сімейно-правовому розумінні - це не будь-яка сім'я в соціологічному значенні цього слова, а лише та, яка відповідно до чинного законодавства спричиняє виникнення взаємних прав та обов'язків її членів.

Підставами виникнення сім'ї є шлюб, кровне споріднення осіб, усиновлення, а також інші підстави, не заборонені законом, і такі, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

На відміну від Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС), новий Сімейний кодекс України не містить вичерпного переліку підстав виникнення сім'ї. Тому сім'ю складають не тільки особи, які, наприклад, зареєстрували шлюб, а і ті, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу (фактичне подружжя). Таким чином, до членів сім'ї в першу чергу належать подружжя, батьки та діти, які за загальним правилом становлять ядро сімейного союзу. Подальше коло членів сім'ї може варіюватися залежно від конкрет­них обставин, починаючи від найближчих кровних родичів (висхідних, низхідних і бічних ліній спорідненості) й закінчуючи особами, які спільно проживають в одному будинку («під одним дахом») як члени сім'ї^{[2] [3].}

До ухвалення 10 січня 2002 р. Сімейного кодексу України за­конодавчого визначення сім'ї не існувало. Більш того, науковці неодноразово підкреслювали недоцільність включення до будь- якого нормативного акта визначення такого багатоманітного та складного поняття, як сім'я.

У ст. 3 СК України вперше зроблено спробу дати легальне ви­значення сім'ї. Проте це визначення зустріло цілу низку критич­них зауважень із боку науковців. Отже, з позиції чинного сімейно­го законодавства сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.