<<
>>

§ 3. Підстави та способи виконання обов'язку з утримання іншими членами сім'ї та родичами

Доки особа, яка потребує утримання, може отримати матері­альну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин.

Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов'язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов'язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів в інших осіб. Останніх визначено в СК України за ознакою близького спо­ріднення чи іншого сімейного зв'язку, що виник на підставі вихо­вання та утримання.

Загальними передумовами для встановлення обов'язків по утриманню інших членів сім'ї та родичів є наявність кровно- спорідненого зв'язку певного ступеня (брати й сестри, дід і баба, онуки та правнуки), відносин свояцтва (вітчим, мачуха, пасинок, падчерка) або відносин фактичного виховання та утримання (фа­ктичні вихователі та вихованці). Для виникнення суб'єктивного обов'язку по утриманню законом встановлено, крім загальних пе­редумов, певні фактичні склади, які є різними для різних груп правовідносин.

Малолітні та неповнолітні внуки мають право вимагати утримання від своїх баби та діда. Умовами виникнення аліментно­го обов'язку баби та діда є такі: 1) наявність у них змоги надавати матеріальну допомогу своїм онукам; 2) внуки не досягли повно­ліття; 3) відсутність у внуків матері чи батька або неспроможність батьків із поважних причин надавати належне утримання.

Право на отримання аліментів у баби та діда відповідно до ст. 265 СК України мають тільки малолітні та неповнолітні внуки. Повнолітні внуки такого права не мають навіть у випадку непра­цездатності. Крім того, зі змісту ст. 265 СК України випливає, що обов'язок баби та діда щодо утримання внуків триває саме до досягнення внуками повноліття й не припиняється з набуттям особою повної цивільної дієздатності до досягнення дитиною по­вноліття.

Не припиняється цей обов'язок також і в разі одруження онуків до досягнення ними повноліття.

Відсутність батьків у дитини може обумовлюватись їх смертю, визнанням їх померлими чи безвісно відсутніми. Для виникнення у баби чи діда обов'язку по утриманню малолітніх чи неповнолітніх онуків має значення тільки відсутність водночас обох батьків. У тому випадку, коли відсутній лише один із батьків, обов'язок по утриманню покладається на іншого. Майнова ж участь в утриман­ні дитини з боку того з батьків, який є відсутнім, компенсується нормами законодавства про соціальний захист населення шляхом виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника або державної допомоги одинокій матері[CCVIII].

Проте не виключені випадки, коли за наявності батьків діти не можуть отримати від них належного утримання, адже належне утримання покликане забезпечувати лише основні потреби дити­ни у харчуванні, одязі та культурно-побутовому обслуговуванні, воно не задовольняє всіх потреб дитини й не забезпечує її норма­льного розвитку.

Поважні причини неспроможності батьків надавати утри­мання своїм дітям законом не визначаються. Вони мають установ­люватися судом у кожному конкретному випадку за надання пев­них доказів. Такими причинами можуть бути відсутність постій­ного доходу, недієздатність батьків, тяжка хвороба, непрацездат­ність за віком чи за станом здоров'я тощо.

Обов'язок по утриманню внуків за наявності передбачених у законі підстав покладається на діда та бабу як з боку матері, так і з боку батька.

У свою чергу, повнолітні внуки, які можуть надавати матеріа­льну допомогу, зобов'язані утримувати своїх непрацездатних і не- забезпечених бабу, діда, прабабу та прадіда (ст. 266 СК України).

Такий обов'язок у внуків (правнуків) виникає за наявності фактичного складу, до якого належать такі юридичні факти: 1) наявність у внуків (правнуків) достатніх коштів; 2) непраце­здатність діда, баби, прадіда чи прабаби; 3) незабезпеченість діда, баби, прадіда чи прабаби; 4) відсутність в останніх чоловіка, дружини, повнолітніх дочки чи сина або неспроможність цих осіб з поваж­них причин надавати їм утримання.

Аліментний обов'язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихо­ванні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи не­повнолітніх внуків або правнуків.

Стаття 267 СК України покладає на повнолітніх братів та сес­тер обов'язок утримувати малолітніх, неповнолітніх та повноліт­ніх непрацездатних братів і сестер.

Необхідними умовами виникнення суб'єктивного обов'язку по утриманню дітей у повнолітніх братів та сестер є такі: 1) наяв­ність у братів та сестер можливості надавати матеріальну допомо­гу; 2) малоліття чи неповноліття дитини; 3) відсутність в останніх батьків, чоловіка чи дружини або неспроможність цих осіб з пова­жних причин надавати належне утримання.

Крім того, закон покладає на повнолітніх братів та сестер обов'язок по утриманню непрацездатних повнолітніх братів і сес­тер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чо­ловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки чи сина, за умови, що повнолітні брати й сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

Закон не обумовлює аліментний обов'язок братів і сестер на­явністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, не­повнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених бра­тів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри. Обов'язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдино­кровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов'язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов'язку зве­дені брати й сестри.

Норми ст. 267 СК України не містять вказівки на ступінь спо­ріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути право­відносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до вико­нання обов'язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та пов­нолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх сту­пенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов'язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залеж­ність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.

З урахуванням спільного проживання закон покладає обов'я­зок по утриманню на осіб, які не є близькими родичами того, хто потребує матеріальної допомоги. Так, малолітня, непрацездатна

Тема 11. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів дитина за наявності певних передумов має право отримувати ко­шти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім'ї яких вона виховувалася.

Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою - з іншого, юридично жодним чином не оформлю­ються й самі по собі не спричиняють виникнення обов'язків по взаємному утриманню. Проте за наявності певних обставин такі обов'язки можуть виникнути.

Для покладення обов'язку по утриманню на вітчима чи мачу­ху потрібна сукупність трьох юридичних фактів (фактичний склад): 1) недосягнення дитиною повноліття; 2) спільне прожи­вання з мачухою, вітчимом; 3) відсутність у дитини матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неспроможність цих осіб із поважних причин надавати належне утримання.

Таким чином, аліментний обов'язок вітчима та мачухи вини­кає на підставі факту спільного проживання їх з дитиною. Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов'язку необ­хідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов'язані між собою відносинами свояцтва, во­ни проживають в одній сім'ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу.

Для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов'яз­ку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.

Для виникнення обов'язку по утриманню строк, протягом якого дитина проживала разом із вітчимом або мачухою, значення не має. Розірвання шлюбу мачухи чи вітчима з батьком або ма­тір'ю дитини припиняє статус вітчима чи мачухи, а відповідно і обов'язок по утриманню дитини.

Проте є підстави вважати, що в разі продовження спільного проживання дитини та колишніх ма­чухи або вітчима такий обов'язок зберігається, а правовідносини між зазначеними особами трансформуються у відносини з фактич­ного виховання.

Обов'язок по утриманню непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, на вітчима та мачуху не може бути покладений.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 СК України суд може звільнити віт­чима чи мачуху від обов'язку по утриманню падчерки чи пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі нетривалого проживання з їхньою матір'ю чи батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері чи батька дитини.

Стаття 270 СК України покладає на пасинків та падчерок обов'язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима. Виходячи зі змісту Цієї статті, пасинки та падчерки мо­жуть бути залучені до виконання обов'язку по утриманню своїх ма­чухи або вітчима за наявності таких підстав: 1) падчерка чи пасинок є повнолітніми; 2) мачуха чи вітчим є непрацездатними; 3) мачуха чи вітчим потребують матеріальної допомоги; 4) мачуха чи вітчим надавали падчерці чи пасинкові систематичну матеріальну допомо­гу не менше 5 років; 5) у мачухи чи вітчима немає чоловіка або дру­жини, повнолітніх дочки чи сина, братів та сестер або ці особи з по­важних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Відсутність хоча б одного з указаних елементів фактичного складу, який тягне за собою виникнення у пасинка та падчерки обов'язку утримувати своїх непрацездатних незабезпечених віт­чима та мачуху, призводить до неможливості покладення алімен­тного обов'язку на перших або до його припинення у встановле­ному законом порядку, якщо він існував раніше.

Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та роди­чів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують ма­теріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.

Законодавець надає право особі, яка звертається з позовом до суду про надання утримання, самостійно обирати найбільш при­йнятний для неї спосіб з огляду на матеріальні можливості відпо­відача та склад його доходів.

Аліменти на дитину або на непрацездатну особу від інших членів сім'ї та родичів можуть сплачуватися як у добровільному, так і в примусовому порядку - за рішенням суду. Аліменти можуть сплачуватися до досягнення дитиною повноліття або протягом іншого строку. Якщо аліменти стягуються на користь повноліт­ньої непрацездатної особи, то залежно від підстав її непрацездат­ності (за віком чи за станом здоров'я) аліменти стягуються до мо­менту відновлення працездатності чи довічно.

Крім того, закон надає право особам, які проживають однією сім'єю, а також родичам за походженням, відносини яких не врегу­льовано СК України, врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Від­повідно, родичі або інші члени сім'ї, в яких є обов'язок по утри­манню дитини, можуть укласти між собою або з батьками дитини договір про надання утримання. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам законів України та моральним засадам суспільства (ч. 2 ст. 9 СК України). У разі неви­конання обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, або якщо виникли інші обставини, що мають істотне значення, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звіль­нити від їх сплати.

Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звіль­нення їх від сплати заборгованості здійснюються відповідно до положень, установлених ст. 194-197 СК України.

Питання для самоконтролю

1. Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.

2. Майнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.

3. Підстави та способи здійснення обов'язку з утримання ін­шими членами сім'ї та родичами.

Розділ V

УЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

<< | >>
Источник: Сімейне право : підручник / за заг. ред. В. А. Кройтора та В. Ю. Євко ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків,20162016. - 512 с.. 2016

Еще по теме § 3. Підстави та способи виконання обов'язку з утримання іншими членами сім'ї та родичами:

  1. § 8. Виконання повнолітніми дітьми обов'язку з утримання своїх батьків
  2. Тема 9. Проблемні питання майнових та особистих немайнових відносин між членами сім’ї. Права та обов’язки інших членів сім ї та родичів.
  3. § 5. Добровільне виконання батьками обов'язку утримувати дитину
  4. § 7. Примусове виконання батьками обов'язку утримувати дитину
  5. § 8. Загальні підстави виникнення права на утримання в одного з подружжя
  6. § 9. Спеціальні підстави виникнення права на утримання в одного з подружжя
  7. § 2. Виконання сімейних обов'язків
  8. § 11. Форми та способи надання утримання одному з подружжя
  9. § 11. Відповідальність батьків за неналежне виконання батьківських обов'язків
  10. § 2. Майнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів