§ 2. Виконання сімейних обов'язків

Сімейні обов'язки тісно пов'язуються з особою, а тому не мо­жуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особу визнано недіє­здатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або ін­шої поважної причини особа не може виконувати сімейний обов'я­зок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

Особливістю виконання сімейно-правових обов'язків є те, що вони зазвичай виконуються протягом тривалого, встановленого за­коном чи договором строку (обов'язок батьків утримувати свою ди­тину) або навіть безстроково (обов'язок утримувати непрацездатних незабезпечених батьків або другого з подружжя може існувати аж до смерті одного з учасників правовідносин).

Специфічною рисою сімейних правовідносин є те, що для них не є характерним припинення внаслідок одноразового виконання обов'язку, що властиво більшості цивільних правовідносин. У де­яких випадках невиконання сімейних обов'язків може призводити як до припинення сімейно-правових зв'язків, наприклад у разі зві­льнення опікуна (піклувальника) за недобросовісне виконання покладених на нього обов'язків, так і до зміни змісту правовідно­син - у разі збереження обов'язку утримувати дитину батьком (матір'ю), позбавленим(ною) батьківських прав.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'яз­ку може бути підставою для застосування наслідків, установлених СК України, ЦК України, а також іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін.