Загальна декларація прав людини

Редакційний комітет з підготовки Загальної декларації прав людини був створений у червні 1946 на чолі з Елеонорою Рузвельт - вдовою президента США - та французьким юристом Рене Кассеном.

Документ був затверджений і проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року (проголосували «за» 48 держав із 56, Радянський Союз та Україна тоді утримались) - цей день у багатьох країнах відзначається як День прав людини. Вона розглядалась як завдання, до виконання котрого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина та кожний орган суспільства прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод та забезпеченню шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів загального й ефективного їх визнання та здійснення. Декларація містить 30 статей. У ст. 1 проголошено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Ст. 2 закріплює за кожною людиною всі права і всі свободи, проголошені Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Ст. 3 утверджує право кожної людини на життя, свободу й особисту недоторканність. У подальших статтях викладені головні юридичні, політичні та соціально-економічні права людини. Ст. 29 передбачає, що кожна людина поряд із правом має обов’язки перед суспільством, а також повинна поважати права й свободи інших людей та вимоги забезпечення норм моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Блок юридичних та політичних прав, викладених у Загальній декларації, містить, зокрема, право на життя, свободу й особисту недоторканість (ст. 3); заборону рабства, работоргівлі та підневільного стану (ст. 4); заборону тортур або жорстоких і таких, що принижують гідність людини поводжень та покарань (ст. 5); право на визнання правосуб’єктності кожної людини (ст.

6); рівність людей перед законом і право на рівний захист від будь-якої дискримінації (ст. 7); право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення цих прав (ст. 8); заборону безпідставного арешту, затримання або вигнання (ст. 9); право на прилюдний, незалежний та безсторонній суд (ст. 10); презумпцію невинуватості й принцип «закон не має зворотної сили» (ст. 11); заборону безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, посягання на недоторканість житла, таємницю кореспонденції, честь та репутацію - кожна людина має право на законодавчий захист від такого втручання або таких посягань (ст. 12); право вільного пересування й обрання місця проживання (ст. 13); право шукати притулок від переслідування в інших країнах (окрім неполітичних злочинців) (ст. 14); право на громадянство (ст. 15); рівноправність чоловіків і жінок (ст. 16); свободу думки, совісті й релігії (ст. 18); право на свободу мирних зборів і асоціацій (ст. 20), право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників та рівного доступу до державної служби у своїх країнах (ст. 21).

Серед соціально-економічних прав, які закріплені Загальною декларацією прав людини, першим слід назвати право власності, тобто право володіти майном і заборону безпідставного позбавлення людини її майна (ст. 17). До цих прав входять також такі: право на соціальне забезпечення й гарантії вільного розвитку особи в економічній, соціальній та культурній галузях (ст. 22); право на працю, вільний вибір роботи, сприятливі умови праці, захист від безробіття, рівну оплату за рівну працю, справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування (ст. 23); право на відпочинок та дозвілля (ст. 24); право на життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту самої людини та її сім’ї, особливе піклування й допомогу материнству і дитинству (ст. 25); право на освіту, зокрема безплатну початкову та загальну, а також рівний доступ до вищої освіти (ст.

26); право вільно брати участь у культурному житті суспільства, у науковому прогресі та користуватись їх благами, включаючи право на захист авторських прав (ст. 27); нарешті, право на відповідний соціальний і міжнародний порядок, що забезпечує здійснення всіх викладених прав (ст. 28). Цей перелік прав був значно розширений і доповнений в інших міжнародних документах, що приймались згодом, зокрема велика увага останнім часом приділяється праву людини на екологічну безпеку.

Питання для самоконтролю і самостійної роботи

У чому полягають особливості політичної соціалізації за різних типів політичних режимів?

Які основні мотиви участі або неучасті людини в політичному житті? Проаналізуйте основні положення теорії природних прав людини.

Які міжнародні документи є сьогодні засадничими у сфері захисту прав і свобод людини?

Як співвідносяться смертна кара і право людини на життя?

Порівняйте Загальну декларацію прав людини і ІІ розділ Конституції України. Чи існують між ними відмінності в обсязі визначених прав та свобод, а також у їх гарантіях?

Додаткова література

Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии // Государство и право. - 2004. - № 5. - С. 63-73.

Бринчук М. М. Теоретические основы экологических прав человека // Государство и право. - 2004. - № 5. - С. 5-15.

Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социальнофилософские основы и государственно-правовое регулирование). - М.: Юристъ, 2003. - 303 с.

Дворкин Р. Серйозний погляд на права / А. Фролкін (пер.). - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 519с.

Європейський суд з прав людини: Організація, діяльність, процес / В. В. Лутковська (відп.ред.), І. Шевчук (упоряд.). - К.: Праксіс, 2005. - 166 с.

Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.

Крегул Ю. І., Ладиченко В. В., Орленко В. І. Права і свободи людини: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Книга, 2004. - 288 с.

Кушніренко О. Г., Слінько Т. М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посіб. - Х.: Факт, 2001. - 437 с.

Мисник Г. А. Субъективные экологические права / / Государство и право. - 2004. - № 12. - С. 18-25.

Права людини в Україні: стан, проблеми, перспективи / Ю І. Сватко (гол. редкол.), Ю. Є. Зайцев (упоряд.). - К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. - 175 с.

Права людини: міжнародні договори Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи / В. Павлик (упоряд.), В. Тесленко (упоряд.). - К.: Факт, 2001. - 151 с.

Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Права людини і громадянина: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2004. - 463 с.

Ротар Н. Ю. Форми участі населення у політичних процесах: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 2004. - 80 с.

Семюел Леня. Основні соціальні права. Практика застосування Європейської соціальної хартії / Д. Шкрьоба (пер.). - К.: Фенікс, 2003. - 296 с.

<< | >>

↑

Источник: Алієв Г.Є.. Політологія Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ,2007. – 280 с.. 2007

Еще по теме Загальна декларація прав людини:

- Основы политологии -