Загальна характеристика пам’яті

Наш психічний світ багатогранний і різноманітний. Завдяки високому рівню розвитку психіки ми багато що можемо та багато що вміємо. У свою чергу, психічний розвиток можливий завдяки тому, що ми зберігаємо набутий досвід і знання.

Як протікають мнемічні процеси? Наприклад, коли ми бачимо предмет, який раніше вже сприймали, то впізнаємо його. Предмет нам здається знайомим, відомим. Усвідомлення того, що сприйнятий й даний момент предмет або явище вже сприймалися в минулому, називається впізнаванням.

Проте ми можемо не лише впізнавати предмети. Ми можемо викликати в нашій свідомості образ предмета, який у даний час ми не сприймаємо, але сприймали його раніше. Цей процес - процес відтворення образу предмета, сприйнятого людиною раніше, але який вона не сприймає в даний момент, називається відтворенням. Відтворюються не лише сприйняті в минулому предмети, але й наші думки, переживання, бажання, фантазії тощо.

Необхідною передумовою впізнавання й відтворення є збереження, або запам’ятовування того, що було сприйняте, а також його подальше збереження.

Таким чином, пам’ять - це складний психічний процес, складовими якого є кілька оукремих процесів, тісно пов’язаних один з одним.

(3) встановлення умов, які сприяють збереженню інформації в пам’яті;

(4) дослідження меж пам’яті; (5) розробка прийомів розширення обсягів пам’яті та ін. Крім зазначених завдань існують й інші важливі наукові питання, на які необхідно знайти відповідь. Наприклад: Як довго можуть зберігатися сліди? Які механізми збереження слідів на короткі й тривалі відрізки часу? Які саме зміни зазнають сліди пам'яті, які знаходяться в прихованому (латентному) стані і як ці зміни впливають на перебіг пізнавальних процесів людини?

Досліджуючи пам’ять, С.Л. Рубінштейн писав: «Без пам'яті ми були б істотами миті. Наше минуле було б мертвим для майбутнього. Сьогодення, в міру його тривання, безповоротно зникало б у минулому» (Рубинштейн, 1999).

Пам’ять знаходиться в основі здібностей людини, є умовою успішного навчання, набуття знань, формування умінь і навичок. Без пам’яті неможливе нормальне функціонування особистості й суспільства в цілому. Завдяки своїй пам'яті, її вдосконаленню людина відокремилася від тваринного світу й досягла тих висот, на яких вона зараз знаходиться. Та й подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції немислимий.

Пам’ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягає у людини. Такими мнемічними можливостями, якими вона володіє, не володаіє жодна інша жива істота у світі. У долюдських організмів є лише два види пам’яті: генетична і механічна. Генетична пам 'ять полягає в передачі генетичним шляхом із покоління в покоління життєво необхідних біологічних, психологічних і поведінкових властивостей. Механічна пам 'ять виступає у формі здатності до научіння, набуття життєвого досвіду, який крім як в самому організмі, ніде зберігатися не може й зникає разом з його відходом із життя.

Людина володіє мовою як потужним засобом запам’ятовування, способом зберігання інформації у вигляді текстів і різного роду технічних записів. У людини немає необхідності покладатися лише на свої органічні можливості, оскільки головні засоби удоконалення пам’яті й зберігання необхідної інформації знаходяться поза нею та одночасно в її руках: вона спроможна вдосконалювати ці засоби практично нескінченно, не змінюючи своєї власної природи.

Людина запам’ятовує найміцніше ті факти, події таявища, які мають для неї, для її діяльності особливо важливе значення. І навпаки, все те, що для людини неважливе, запам’ятовується значно гірше й швидше забувається. Велике значення при запам’ятовуванні мають стійкі інтереси, які характеризують особистість. Все, що в навколишньому житті пов’язане з цими інтересами, запам’ятовується краще, ніж те, що з ними не пов’язане.

На запам’ятовування надзвичайно впливає емоційне відношення людини до того, що запам’ятовується. Все те, що викликає в особистості яскраву емоційну реакцію, відкладає глибокий слід у її свідомості й запам’ятовується міцно та надовго.

Продуктивність пам’яті багато в чому залежить і від вольових якостей людини. Люди слабовільні, ледачі й неспроможні до тривалих вольових зусиль запам'ятовують завжди поверхово і погано. Таким чином, пам’ять пов’язана з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам’яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які вона формулює в своїй життєдіяльності.

2.