§ 8. Загальна характеристика Особливої частини кримінального права України

Особлива частина кримінального права — це систематизована сукупність правових норм, які встановлюють ознаки визначених кримінально караних діянь і міри (заходи) покарання, що можуть бути призначені (застосовані) судом особам, які винні в їх вчиненні.

Основні ознаки Особливої частини кримінального права:

Особлива частина — це система кримінально-правових норм; кримінально- правові норми, що містить Особлива частина, приймаються лише Верховною Радою України; кримінально-правові норми Особливої частини розміщені у певній послідовності; лише норми Особливої частини визначають, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями; у нормах Особливої частини визначається види і розмір покарання за конкретне кримінальне правопорушення; у деяких нормах Особливої частини визначені спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Значення Особливої частини: містить вичерпаний перелік кримінальних правопорушень, тобто законодавчо встановлює межі криміналізації суспільно небезпечних діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання законності та прав людини; законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні кримінальні правопорушення з урахуванням їх тяжкості, що створює ефективні можливості цілеспрямованої кримінальної політики і проведення її в рамках закону; має загальнопревентивну функцію свої норм, які під загрозою покарання примушують нестійких членів суспільства утриматися від вчинення кримінальних правопорушеньі, тим самим, сприяє їх запобіганню; відмежовує область кримінально-караних діянь від вчинків, які є суспільно небезпечними, але кримінально протиправними і кримінально не караними.

Велике значення для виконання тих завдань, які стоять перед кримінальним правом, має точне і вірне застосування норм Особливої частини КК, що досягається правильною і всебічною обґрунтованою кваліфікацією кримінальних правопорушень.

Таким чином, під Особливою частиною кримінального права потрібно розуміти систему прийнятих Верховною Радою України і розташованих у певній

послідовності кримінально-правових норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями, які покарання і в яких межах підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили, а також встановлюють спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за окремі кримінальні правопорушення.

Особлива частина кримінального права органічно і нерозривно пов’язана із положеннями Загальної частини, оскільки норми як Загальної, так і Особливої частин виступають певними структурними елементами єдиного кодифікованого нормативно-правового акту - Кримінального кодексу України. Крім того, єдність цих норм обумовлюється неможливістю розкрити зміст положень Особливої частини, не звертаючись до норм Загальної частини, а також тим, що положення Загальної частини можуть бути реалізовані тільки за допомогою нормативних приписів Особливої частини.

Особлива частина КК об'єднує двадцять розділів, які розташовані в певній послідовності залежно від родового об'єкта:

Розділ І.

Розділ ІІ. Кримінальні правопорушення проти життя та здоров 'я особи.

Розділ ІІІ. Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи.

Розділ JV. Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розділ V. Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VL Кримінальні правопорушення проти власності.

Розділ VH. Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності.

Розділ V[[[. Кримінальні правопорушення проти довкілля.

Розділ ІХ. Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.

Розділ X. Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва.

Розділ ХІ. Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Розділ ХІІ. Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності.

Розділ ХІІІ. Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров 'я населення.

Розділ X!V. Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Розділ XV. Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.

Розділ XVL Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп 'ютерів), систем та комп 'ютерних мереж і мереж електрозв'язку.

Розділ XVII. Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов 'язаної з наданням публічних послуг.

Розділ XVIII. Кримінальні правопорушення проти правосуддя.

Розділ XIX. Кримінальні правопорушення встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).

Розділ XX. Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Законодавець застосував саме таку систему побудови Особливої частини з метою ефективного та правильного застосування закону, тлумачення його змісту, зручності користування КК. Крім того, таке розташування норм має велике значення при вдосконаленні кримінального законодавства. Так, розробляючи новий закон про кримінальну відповідальність, яким криміналізується певне суспільно небезпечне діяння, законодавець включає його у відповідний розділ КК з урахуванням родового та безпосереднього об’єкта посягання.

Норми Особливої частини КК за своїм змістом можна поділити на заборонювальні, роз 'яснювальні та заохочувальні.

Переважну більшість норм Особливої частини КК становлять заборонювальні норми (норми-заборони). Вони забороняють певні форми поведінки людей під загрозою застосування покарання (наприклад, ст.ст. 115, 121, 185 КК).

Роз’яснювальні норми розкривають зміст певних понять, термінів, що вживаються у КК. Вони сприяють правильному та однаковому застосуванню заборонювальних норм. Наприклад, у примітці до ст. 364¹ КК законодавець роз’яснює, що у статтях 364, 364¹, 365², 3 68, 368², 3 68³, 368⁴, 369, 369² та 370 КК під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Заохочувальні норми Особливої частини — це норми, які визначають спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності. Так, наприклад, ч. 3 ст. 263 КК вказує, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої. У ч. 4 ст. 289 КК зазначено, що звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Під час застосування норм Особливої частини виявляються наступні функції складу кримінального правопорушення: фундаментальна; розмежувальна; процесуальна; гарантійна. Фундаментальна функція - полягає у тому, що склад кримінального правопорушення виступає як єдина необхідна законна підстава кримінальної відповідальності. До кримінальної відповідальності може бути притягнута лише та особа, в діянні якої є ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК). Ці ознаки необхідні для настання кримінальної відповідальності і водночас встановлення їх достатньо для кримінальної відповідальності. Розмежувальна функція - полягає у тому, що ознаки кримінального правопорушення відмежовують один склад від іншого або від діянь, що не є кримінально протиправним. Гарантійна функція - полягає у тому, що описуючи конкретний склад кримінального правопорушення та його ознаки, законодавець гарантує безпеку громадян від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності. Процесуальна функція - означає, що склад кримінального правопорушення виступає як базове поняття при визначенні предмета доказу, впливає на межі дослідження у кожному конкретному кримінальному впровадженні.