Принципи міжнародних відносин та системи колективної безпеки
Колективна безпека - це стан міжнародних відносин, що виключає порушення загального миру або створення загрози безпеці народів у будь- якій формі завдяки системі правових, дипломатичних, політичних, військових та економічних заходів держав у світовому або регіональному масштабі.
Прообрази таких систем існували й раніше (Віденський конгрес 1815 р., Ліга націй 1919 р.). Після Другої світової війни (в 1945 р.) була створена Організація Об 'єднаних Націй, яка ставить за мету захист принципів міжнародної безпеки. Її вищими органами є Генеральна Асамблея (зібрання всіх держав-учасниць) та Рада Безпеки, до якої входять 15 країн - десять із них переобираються кожні 2 роки, а п’ять - США, Великобританія, Франція, Китай, Росія (до 1991 р. - СРСР) - мають статус постійних членів, що дає їм, зокрема, право вето. Генеральний секретар ООН у 19972006 рр. - Кофі Аннан (Гана); з 1 січня 2007 року на цю посаду обраний Пан Гі Мун (Південня Корея). Існують і регіональні системи колективної безпеки, наприклад Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), створена в 1975 р.Загальновизнаними принципами зовнішньої політики є такі: мирного співіснування; прийняття колективних заходів для попередження та усунення загрози миру і придушення актів агресії; незастосування сили або загрози силою у міжнародних відносинах; суверенної рівності держав; непорушності державних кордонів; територіальної цілісності; мирного врегулювання суперечок; невтручання у внутрішні справи; поважання прав людини; колективної безпеки й миротворчості; міжнародне співробітництво в розв 'язуванні проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. Ці принципи викладені в Статуті, а також інших документах ООН: Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх зносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН (1970 р.); Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам (1960 р.); Декларації про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав (1981 р.). У цілому ці принципи збігаються з принципами «панча шила» (з хінді - «п’ять принципів»), сформульованими в 1954-55 рр. Індією, Китаєм та Бандунзькою конференцією країн, що не приєднались:
1. Взаємне поважання територіальної цілісності та суверенітету.
2. Ненапад.
3. Невтручання у внутрішні справи один одного.
4. Рівність та взаємна користь.
5. Мирне співіснування.
Еще по теме Принципи міжнародних відносин та системи колективної безпеки:
- Світова політика як система міжнародних відносин
- § 5. Значення міжнародних договорів у регулюванні сімейних відносин
- Міжнародні відносини і міжнародна політика у політичному житті суспільства
- 15. Понятие и значение принципов административного судопроизводства РФ. Система принципов и направление ее развития.
- § 1. Поняття, предмет та принципи цивільного права. Цивільно-правові відносини.
- 29. Принципы бюд. системы РФ
- 1) Принципы бюд. системы РФ:
- 2.2. Принципы построения бюджетной системы РФ, их характеристика.
- § 8. Соціальні регулятори сімейних відносин. Роль звичаїв у регулюванні сімейних відносин
- Принципы автоматизированного управления сложной системой
- § 7. Міжнародно-правова відповідальність
- § 5. Право міжнародних договорів
- § 2. Джерела міжнародного права
- §3. Суб’єкти міжнародного права
- 16. Принципы, определяющие независимость судебной власти и организацию суда (судоустройственные принципы)
- § 1. Кримінальне право України: поняття, завдання, принципи та система. Джерела кримінального права
- § 1. Поняття та особливості сучасного міжнародного права
- Права людини і громадянина в міжнародному та національному праві
- § 4. Територія в міжнародному праві
- § 6. Міжнародне право прав людини