Світова політика як система міжнародних відносин

Система міжнародних відносин може розглядатися за аналогією з політичною системою суспільства, зокрема стосовно структури. Її станов­лять:

• політичні організації - суб ’єкти міжнародних відносин (держави, нації та народи, союзи держав, державні та недержавні міжнародні організа­ції, політичні діячі, громадськість);

• політико-правові норми - право міжнародне (народилось разом із виникненням держав та міждержавних відносин, але як наука існує лише з XVH ст.

• політичні відносини - політичні, економічні, культурні та інші міжнародні зв ’язки, які розвиваються в умовах стабільності або конфліктів;

• політична свідомість - зовнішньополітичні доктрини й ідеологіч­ні концепції (наприклад, ізоляціонізм, імперіалізм, мирне співіснування, хо­лодна війна та ін.).

У той же час система міжнародних стосунків має особливості і від­мінності від політичної системи суспільства:

• відсутність єдиного центру влади, суверенітет окремих суб’єктів взаємостосунків (держав);

• політичні відносини розвиваються «в тіні війни» (Р. Арон), тобто відносини між державами мають у своїй сутності альтернативу війни і миру;

• фактична необов’язковість міжнародного права (перевага добро­вільності над примусовістю у виконанні міжнародних зобов’язань).

Важливими характеристиками системи міжнародних відносин є ка­тегорії міжнародний та світовий порядок. Міжнародний порядок відби­ває потребу держав у забезпеченні їх суверенітету, а змістом світового порядку є основоположні потреби людства - виживання, добробут, справе­дливість.

Механізмом міжнародного порядку тривалий час був принцип «ба­лансу сил» - ситуація, при якій агресивна акція будь-якої держави зустріне протидію з боку коаліції, що стихійно склалася, достатньо сильної, щоб нейтралізувати агресію.

Безперечно, у створенні та підтримці певного міжнародного поряд­ку, як і в його порушенні, вирішальну роль відігравали дії держав, які мали найбільший економічний, військовий, демографічний потенціал. Їх нази­вають великими державами, і сьогодні на них покладається особлива від­повідальність за підтримку миру та міжнародної безпеки. З 1975 р. щорічні зустрічі проводить неофіційний «клуб» великих держав - Група вісьми (або велика вісімка - США, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Япо­нія, Канада, Росія) ^[10].

Нова ситуація, що склалась після Другої світової війни, привела до усвідомлення єдності і взаємозалежності світу. Ця єдність та взаємоза­лежність визначається не тільки загрозою самознищення військовим шля­хом, але й екологічною загрозою, інтернаціоналізацією економічного життя, інтернаціоналізацією інформаційного простору, необхідністю захисту цінностей демократії і прав людини від загрози міжнародного тероризму й диктаторських режимів. Безпосереднім практичним резуль­татом цього усвідомлення стало створення систем колективної безпеки.