Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв'язок із внутрішньою політикою
Центральною категорією зовнішньої політики і міжнародних стосунків є національний інтерес. Первісний зміст національного інтересу - потреба вижити, тобто захист своєї фізичної, політичної й культурної ідентичності перед лицем загрози вторгнення ззовні.
На практиці національний інтерес може проявлятись у різних формах, що залежить від ситуації та потенціалу країни, але може й підмінятись інтересами особистими, класовими, що завдає шкоду інтересам країни. Так, підміна національних інтересів класовими в радянській зовнішній політиці завдала, за словами колишнього міністра закордонних справ СРСР Е. А. Шеварднадзе, «ідеологічних збитків» на 700 млрд. руб.Отже, мета зовнішньої політики - захист та реалізація державних (національних) інтересів. Конкретно ця мета формулюється залежно від ступеня зазіхань і зіткнення з іншими національними інтересами. За змістом національні інтереси країни можна розділити на три основні групи: 1) стратегічні та геополітичні, пов’язані із забезпеченням національної безпеки країни і захистом її політичної незалежності; 2) економічні, пов’язані з інтегруванням економіки у світове господарство; 3) регіональні, субрегі- ональні й локальні, пов’язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку країни.
Взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої політики проявляється, зокрема, у наступних моментах.
• Ступінь зазіхань і формулювання національних інтересів залежить від економічної могутності держави. Також відіграє роль пануюча ідеологія, особливості політичної культури.
• Характер політичного режиму (тоталітарний, авторитарний або демократичний) прямо впливає на характер зовнішньої політики (порядок прийняття рішень, визначення мети та способів її досягнення тощо).
• Зовнішньополітичні конфлікти можуть бути засобом відволікання сил і уваги від внутрішніх проблем.
Основними засобами зовнішньої політики є:
• Дипломатія (франц. dιplomatie, від грец. δίπλωμα - лист, складений удвоє) - офіційна державна діяльність із встановлення та підтримки політичних стосунків з іншими державами (іноді дипломатію характеризують також як «мистецтво ведення переговорів»).
• Війна або загроза застосування військової сили (можливі також потаємні військові, диверсійні операції).
• Зовнішня розвідка та контррозвідка.
• Зовнішньоекономічні зв’язки.
• Зовнішньополітична пропаганда.
• Династична політика (у монархічних державах).
Еще по теме Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв'язок із внутрішньою політикою:
- Сутність політики
- 1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси політики як соціального інституту
- Сімейна політика - ключова складова демографічної політики держави
- Експеримент: види (констатувальний, формувальний, природний, лабораторний), планування, внутрішня і зовнішня валідність
- Тема 6. Політика та економіка. Політика і соціальна сфера суспільства
- 3. Функції політики
- 15.1 Світова політика та міжнародні відносини.
- Поняття зовнішньої політики держави
- Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
- Основні категорії етнонаціональної політики
- Політика і мораль
- 15.2 Актори світової політики
- Поняття політики та її функції
- Співвідношення політики та економіки
- Поняття та зміст демографічної політики