Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утво­ренні неутилізовуваних відходів, які потрапляють у навколишнє природне середовище.

Концептуальною основою Державної програми раціональ­ного використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об’єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження і самовідновлення. Державна політика охоро­ни і раціонального використання природних ресурсів визначаєть­ся системою правових, організаційних, економічних та інших за­ходів, що мають природоохоронний, ресурсозбережний та відт- ворювальний характер.

Земельні ресурси. З метою раціонального використання зе­мельних ресурсів здійснюють інвентаризацію земель, що закріп­лені за населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами й організаціями транспорту, зв’язку, оборони, лісово­го фонду, інших земель, і виявляють площі, що належать до загаль­нодержавної та комунальної власності, резервуються для науко­во-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарсь­кого виробництва, природоохоронного рекреаційного призначен­ня. Створюється також державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючос­ті. Проводять кадастрову оцінку земель.

Здійснюють оптимізацію структури угідь та формування ви­сокопродуктивних екологічно стійких агроландшафтів. Для цього розорюваність орних земель потрібно зменшити до 50 %; частку лук, пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %. Площі земель при­родоохоронного фонду передбачається довести до середньосвіто- вого рівня - 5 %.

Впроваджується ґрунтозахисна система землеробства з роз­ширенням площ безполицевого обробітку ґрунту, щілюванням ріллі, смуговим розміщенням посівів і парів, першочерговим за­луженням та консервацією сильноеродованих та схилових зе­мель.

Однією з найважливіших проблем є рекультивація поруше­них земель, площа яких становить понад 190 тис. га, відновлення їх ґрунтового покриву і повернення у сферу народного господар­ства. Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно - 216

екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвід­ношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості рекультивованих ґрунтів та запобігання негативному впливу тех­ногенних утворень на довкілля.

Важливим напрямом раціонального використання земель­них ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних зе­мель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури ґрунтів тощо. На діючих зрошувальних системах створюють такі технології водокористу­вання, які враховують рівень фізіологічних потреб сільськогос­подарських культур, зміни мікроклімату зрошуваних ділянок та забезпечують відповідні врожаї без деградації земель. Для по­ліпшення меліоративного стану осушених земель потрібно збіль­шити посіви багаторічних трав до 50-60 % загальної площі і до­сягти того, щоб системи двостороннього регулювання водного режиму становили близько 70 % площі.

Водні ресурси. Раціональне використання та відтворення водних ресурсів і екосистем спрямоване на забезпечення стійкого функціонування водних екосистем, захист, збереження та віднов­лення водних ресурсів. Використання водних ресурсів має спря­мовуватись на забезпечення здоров’я населення та створення дос­татнього водно-ресурсного потенціалу для потреб сільського, ко­мунального та рибного господарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.

Стратегія гармонійного розвитку виробництва та водоохо­ронних заходів має сприяти як задоволенню потреб у продукції та послугах, так і екологічній безпеці людини та водних екосис­тем.

Для досягнення поставленої мети потрібно сформувати ефек­тивну організаційно-правову систему функціонування водних об’єктів, здійснити зонування території за показником екологіч­ного ризику, формування заповідних територій та вдосконалення методів контролю й оцінки стану водних об’єктів і антропогенно­го впливу на них. Слід запровадити платне водоспоживання з урахуванням складу і властивостей стічних вод та розробити нор­мативи якості природних вод для різних водокористувачів.

Одночасно зі структурною й технологічною перебудовою промисловості, передусім у паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості, потрібно запровади­ти високоефективні системи очищення стічних вод, системи обо­ротного та повторного водокористування, ефективні системи очи­щення викидів в атмосферу, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Потрібно розробити і впровадити но­вітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і гос­подарсько-побутових стічних вод на основі застосування модуль­но-ланцюгової системи поступового відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спорудах.

Корисні копалини. Програма охорони, раціонального ви­користання та відновлення надр передбачає:

- збалансоване видобування та перероблення мінерально- сировинних ресурсів за умов економічно достатнього забезпе­чення промисловості, енергетики, сільського господарства, будів­ництва тощо;

- забезпечення максимального резервування покладів ко­рисних копалин;

- рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих пі­дземних виробок і відкритих кар’єрів;

- мінімізацію використання надр для поховання відходів у зв’язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.

- розширення мінерально-сировинної бази діючих підпри­ємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, неметали та будівельні матеріали);

- максимальне використання техногенних родовищ корис­них копалин;

- створення національної мінерально-сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортовану сировину (мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити та ін.), та мінерально-сировинної бази нових, нетра­диційних для України, корисних копалин (лантаноїди, ітрій, скан­дій, золото, алмази, платиноїди) для забезпечення потреб авіацій­ної та космічної промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей промисловості;

- геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світового океану, насамперед, у межах акваторій Чорного й Азовського морів.

Атмосферне повітря. З метою стабілізації стану повітряно­го басейну та поліпшення якості повітря потрібно розробити стандарти якості атмосферного повітря. При цьому слід узгодити їх з міжнародною системою стандартів і створити нову систему екологічного нормування шляхом введення технологічних стан­дартів і нормативів утворення забруднювальних речовин під час здійснення технологічних процесів. Потрібно також розробити технологічні нормативи на основні забруднювальних речовин з урахуванням можливостей новітніх технологій та здійснити пе­рехід до міжнародних стандартів і нормативів.

Ресурси флори й фауни, рекреаційна та заповідна спра­ва. Стратегія лісокористування визначається зростаючими потре­бами в деревинній сировині в умовах значного лісодефіциту та різким зростанням кліматорегулювальної, захисної, санітарно- гігієнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Визначальним принципом раціональ­ного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лі­сокористування.

Розширення сировинної бази целюлозно-паперової промис­ловості на основі плантаційного лісорозведення, впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, ви­користання замінників і вторинної сировини дадуть змогу, почи­наючи з 2015 р., щороку економити 2 220 тис. м3 деревини. Від­новлення сировинної бази дикорослих плодів, грибів, ягід та лі­карських рослин стане можливим завдяки створенню штучних агроплантацій. Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що стане засобом управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам. Розвиток заповідної справи і збереження біо- ресурсів передбачає створення оптимальної репрезентативної ме­режі природно-заповідного фонду України і резервування в про­цесі земельної реформи цінних для заповідання природних тери­торій та об’єктів. Зберігання та раціональне використання ресур­сів флори й фауни здійснюватиметься на основі:

- організації комплексного моніторингу стану популяцій тваринного й рослинного світу та створення і ведення державно­го кадастру;

- розроблення та впровадження сучасних наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

- розроблення та впровадження державних регіональних і міждержавних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.

Програма реабілітації та раціонального використання при­родних лікувальних ресурсів передбачає здійснити наукові роз­робки оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування й затвердження їх як зон чи територій, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонуван­ня курортно-рекреаційних територій України, а також складання територіальних комплексних схем охорони навколишнього природ­ного середовища основних курортно-рекреаційних регіонів.