Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”

Основним законом, який регулює екологічні відносини в Україні, є Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятий Верховною Радою 25 червня 1991 року. Закон закріплює екологічні права та обов’язки громадян України та визначає повноваження Верховної та мі­сцевих рад, органів управління в галузі охорони довкілля.

Основні принципи охорони навколишнього природного середовища, визначені у цьому законі такі:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість до­держання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та ін­шої діяльності

- гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей

- запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

- екологізація матеріального виробництва на основі комплексно­сті рішень у питаннях охорони навколишнього природного середови­ща, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого використання новітніх технологій

- збереження просторового та видового різноманіття і цілісності природних об’єктів і комплексів

- науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінар­них знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища

- обов’язковість екологічної експертизи

- гласність і демократизація при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, форму­вання у населення екологічного світогляду

- науково обґрунтоване нормування впливу господарської та ін­шої діяльності на навколишнє природне середовище

- безоплатність загального та платність спеціального викорис­тання природних ресурсів для господарської діяльності

- стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища

- вирішення питань охорони навколишнього природного середо­вища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня ан­тропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку

- поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища

- вирішення проблем охорони навколишнього природного сере­довища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Розділ V. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в га­лузі навколишнього природного середовища

Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефекти­вних управлінських рішень в України створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, іншими спеціально уповно­важеними державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погір­шення стану навколишнього природного середовища.

Зазначені підприємства, установи та організації зобов'язані безоплат­но передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень. Порядок здійснення державного моніторингу навколишньо­го природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними нау­ковими установами забезпечують організацію короткострокового і довго­строкового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку республіки, в тому числі що- 293

до охорони навколишнього природного середовища, використання і від­творення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 25. Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) Інформація про стан навколишньо­го природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інфор­мація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній фо­рмі про:

стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи гене­тично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продук­цію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромі­нювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколи­шнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негати­вного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологі­чну політику, законодавство про охорону навколишнього природного се­редовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийнят­тя рішень з питань, що стосуються довкілля.

Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Стаття 25-1. Екологічне інформаційне забезпечення Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самовряду­вання, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негати­вно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населен­ня до інформації про стан навколишнього природного середовища.

Екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами держа­вної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом:

а) підготовки спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади з питань екології та природних ресурсів і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан навко- 294

лишнього природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України - опублікування окремим виданням та розміщення в систе­мі Інтернет; б) щорічного інформування Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Се­вастопольською міськими державними адміністраціями відповідних рад та населення про стан навколишнього природного середовища відповідних територій; в) систематичного інформування населення через засоби масо­вої інформації про стан навколишнього природного середовища, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни на­вколишнього природного середовища і характер впливу екологічних фак­торів на здоров'я людей; г) негайного інформування про надзвичайні еко­логічні ситуації; ґ) передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповно­важеним приймати рішення щодо отриманої інформації; д) забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

Розподіл за відомствами параметрів, за якими ведеться спостереження в системі екологічного моніторингу в Україні

13.4.