Мінеральні ресурси. Проблеми вичерпності мінеральних природних ресурсів

Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Мінеральні ресурси, як і лісові та земельні, є основними предме­тами праці сучасного суспільства.

Розміщення корисних копалин на планеті обумовлено природ­ними законами. Як відомо, вони розміщені досить нерівномірно. В неоднорідній за своїм складом земній корі спостерігається за­кономірна зміна хімічного складу з глибиною. Літосфера поділя­ється на три великі зони:

1. Поверхнева зона — гранітна, кисла, з такими хімічними елементами: водень, гелій, літій, берилій, бор, кисень, фтор, нат­рій, алюміній, кремній, калій, рубідій, цирконій, ніобій, молібден, олово, цезій, тантал, вольфрам, радій, родон, торій, уран, а також елементи менш типові — фосфор, хлор, титан, марганець, золото, рідкоземельні.

2. Середня зона — базальтова, основна, з типовими елемента­ми: вуглець, кисень, натрій, магній, алюміній, фосфор, сірка, хлор, кальцій, марганець, бром, йод, барій, стронцій.

3. Глибинна зона — перидотитова, ультраосновна, з такими типовими елементами: залізо, титан, ванадій, хром, кобальт, ні­кель, рутеній-паладій, осмій-платина.

Окрім того, виділяється типова жильна група хімічних елемен­тів з переважанням металів. У жилах переважно концентруються залізо, сірка, кобальт, мідь, нікель, цинк, галій, германій, миш’як, селен, молібден, срібло, кадмій, індій, олово, сурма, телурій, зо­лото, ртуть, свинець, вісмут.

Україна належить до регіонів світу, найбільш насичених міне­ральними ресурсами. На її території розвідано 7667 родовищ 94 видів корисних копалин. Із них на державному балансовому обліку знаходяться 5860 родовищ. Експлуатується 3222 родови­ща 62 видів корисних копалин.

Україна володіє одними з найбільших у світі запасами заліз­них, марганцевих, титанових, уранових і цирконієвих руд.

Залежно від складу та характеру використання в господарстві корисні копалини поділяються на такі групи:

1. Горючі: нафта, горючий газ, вугілля, торф, горючі сланці.

Нафта на сучасному етапі розвитку суспільства — найважли­віший і найпрогресивніший мінеральний ресурс. Її калорійність значно вища, ніж таких видів палива, як вугілля, торф, сланці. Вона є високоекономічною вуглеводневою сировиною для вироб­ництв, які базуються на хімії органічного синтезу. З нафти одер­жують високоякісні види пального, різні мастила і широкий асор­тимент цінних хімічних продуктів. На жаль, розвідані запаси цієї цінної сировини в Україні невеликі.

Нині Україна власним видобутком може задовольнити свої потреби в нафті лише на 10 %, газі — на 20—25 %. Її частка у світовому видобутку нафти й газу дуже незначна (0,02 % видобут­ку нафти й конденсату та 0,3 % видобутку газу). В Україні нафти видобувається у 100, а газу — у 15 разів менше, ніж у США. Част­ка нашої країни у європейському видобутку цих видів ресурсів теж невисока: нафти — близько 0,2 %, газу — 1,6 %. Тимчасом ще донедавна Україна вважалась країною, забезпеченою цими видами палива, і за запасами і видобутком вуглеводнів займала серед республік колишнього Союзу друге місце після Російської Федерації.

В Україні налічується близько 45 нафтових, 78 газових, 45 наф- тогазоконденсатних, 4 нафтогазові, 6 газонафтових, 78 газокон­денсатних родовищ. Загальні запаси газу за промисловими кате­горіями перевищують 1133 млрд м³, нафти — 153 млн т (1990 р.). Основна частина запасів і видобутку зосереджена у небагатьох родовищах. Більшість родовищ нафти в Україні є комплексними (вміщують конденсат, супутний газ) і невеликими за запасами.

Вугілля відіграє важливу роль у сучасному світовому госпо­дарстві завдяки своїм фізико-хімічним властивостям і величез­ним запасам. За походженням і якістю розрізняють кам’яне та буре вугілля^Світові запаси кам’яного вугілля становлять майже 22 трлн т. Його запаси в Україні величезні. Загальні ресурси України становлять 100 млрд т. Підготовлені до експлуатації ро­довища мають майже 10 млрд т енергетичного вугілля. Якщо щорічно видобувати 240 млн т, то запасів вистачить на 300— 400 років.

Вугілля — важливе джерело енергії багатьох країн. Споживан­ня його на одного жителя в Польщі — в 3 рази, у США та ПАР — майже в 2 рази, у Росії — у 1,5 рази більше, ніж в Україні.

Вугледобування в Україні зосереджене в трьох басейнах: До­нецькому і Львівсько-Волинському кам’яновугільних та Дніп­ровському буровугільному.

2. Рудні або металеві: руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів.

В Україні відкрито понад 80 родовищ залізної руди. Балансові запаси залізних руд за категоріями А+В+Сі на 1990 р. становили 28,2 млрд т. У складі руд 24,7 млрд т залізних кварцитів і 1,8 млрд т багатих залізних руд, 1,7 млрд т бурих залізняків. Ос­новні басейни залізних руд — Криворізький (78,5 % запасів), Кер­ченський (8,7 %) і райони Кременчуцький (7,1 %) та Білозерський (2,5 % запасів). Криворізький і Керченський басейни мають сві­тове значення.

Марганцеві руди є другим після залізних руд компонентом сировинної бази металургійного виробництва. За запасами мар­ганцевої руди (2,4 млрд т, у тому числі активних — 1 млрд т) Україна посідає перше місце в світі. У межах України зосередже­на половина відомих світових запасів марганцевої руди. Основні поклади її розміщуються в двох басейнах — Нікопольському (Дніпропетровська область) та Великотокмацькому (Запорізька).

Наша країна має значну сировинну базу кольорової металур­гії. Її надра багаті на поклади різноманітних руд, зокрема алюмі­нієвих і таких, що містять в собі титан, цирконій, магній, ртуть та інші метали.

За запасами титанової сировини Україна займає помітне місце у світі. Титано-цирконієві руди є в Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Черкаській і Донецькій областях.

Важливе народногосподарське значення має алюміній. Добу­вають його з алюмінієвих руд — бокситів, алунітів, нефелінів тощо. В Україні вони представлені покладами бокситів (Смілян- ське — в Черкаській області і Високопільське — в Дніпропетров­ській), нефелінових сієнітів (у Приазов’ї), алунітів (Беганське і Берегівське родовища в Закарпатській області).

Запаси ртутних руд в Україні зосереджені в основному в ме­жах Донецького кряжу. Розробляється Микитівське родовище ртуті (Горлівка Донецької області). Основний мінерал цих руд — кіновар (містить понад 80 % ртуті).

В Україні добувають нікеле-кобальтові і залізонікелеві руди (на Побужжі і в Придніпров’ї). Вміст нікелю в рудах невисо­кий— 0,4—1,5 %. Промисловими вважаються руди, у яких міс­титься понад 1 % нікелю.

Поліметалічні руди, до складу яких входять свинець і цинк, розвідані в межах Донецького кряжу, в Закарпатті (Берегівське і Беганське родовища), прояви їх виявлені у Передкарпатті.

В Україні поширені руди рідкісноземельних і розсіяних мета­лів. Основні промислові мінерали цих елементів: монацит, бастен- зит, лопарит, газолініт, евксеніт та ін. З різної за хімічним скла­дом сировини на підприємствах України одержують вольфрам, молібден, цезій, торій, літій, берилій, гафній, ніобій, індій, герма­ній, кадмій, тантал, рідкісноземельні елементи церієвої (лантан, церій, празеодим тощо) та ітрієвої (гадоліній, ітрій, тербій тощо) груп.

Україна має значні запаси уранових руд. Основний промисло­вий мінерал руди — ураніт (вміст ізотопів урану до 38 %).

3. Нерудні або неметалеві: а) будівельні матеріали (природне будівельне каміння, будівельні глини, цементна сировина); б) ін­дустріальна мінеральна сировина (азбест, графіт, слюда, корунд, магнезит, скляні піски); в) хімічна мінеральна сировина (солі, сір­ка, селітра); г) сировина для виробництва мінеральних добрив (калійні солі, фосфорити, апатити); г) коштовне, напівкоштовне та виробне каміння (алмаз, рубін, смарагд, сапфір, топаз, аметист, яшма, малахіт, мармур та ін.).

Кам’яні будівельні матеріали за використанням поділяються на декоративно-облицювальні та будівельні. Провідне місце зай­мають декоративно-облицювальні. їх видобуток має міждержавне значення. В Україні зосереджені значні запаси граніту, гранодіо­риту, діориту, лабрадориту, габро, мармуру, мармуровидних вап­няків тощо. Перше місце серед цих корисних копалин займають граніти. Найперспективніші родовища — Жежелівське (Вінницька область), Старобабанське (Черкаська), Богуславське (Київська), Крошнянське, Лазовиківське, Коростишівське (Житомирська об­ласть). До цінних облицювальних матеріалів належать лабрадори­ти Головинського, Горбулівського та інших родовищ Житомирсь­кої області, що мають світове значення. Значні ресурси мармуро- видного вапняку зосереджені у Закарпатській області (родовища Діловецьке, Малий Розис, Довгорунь та ін.).

Сировина для будівельних матеріалів має повсюдне поширен­ня, хоча окремі області відрізняються між собою переважанням певних її видів. Найбільші родовища скляних пісків — у Донець­кій області (Авдіївське, Новомихайлівське), Харківській (Ново- селівське), Чернігівській (Глібівське), Львівській (Великоглібо- вицьке). У цих областях зосереджено 55 % усіх запасів. На Донецьку, Харківську та Чернігівську області припадає 86 % ви­добутку скляних пісків в Україні.

Поклади мінеральних ресурсів мають різний рівень вивченості та різний рівень точності оцінки.

А — детально розвідані родовища з точно визначеними ме­жами залягання, властивості яких докладно вивчено;

В — розвідані родовища з приблизно визначеними межами залягання;

Ci — розвідані в загальних рисах родовища із запасами, під­рахованими за допомогою екстраполяцій;

Сг — попередньо оцінені запаси, якість яких визначена за єдиними пробами та зразками.

Всі ці чотири категорії складають балансові запаси, використан­ня яких економічно доцільно. До збалансованих запасів корисних копалин належать ті, які при наявній техніці не можуть бути ефек­тивно використані. Існує також категорія прогнозних запасів корис­них копалин, що оцінюються наближено у вигляді можливих.

Для експлуатації корисних копалин потрібно, щоб родовища містили достатню економічно вигідну кількість необхідних корис­них компонентів. Крім кількісної сторони, враховуються якісні показники — вміст корисних компонентів, умови та глибина за­лягання, потужність пластів, особливості покривних шарів тощо.

Багато корисних копалин містять по кілька компонентів (на­приклад, поліметалічні руди), мають корисні домішки. Поряд з мі­неральними ресурсами одного виду розміщені ресурси інших ви­дів. А відтак це потребує комплексного використання сировини.

Для господарського освоєння найвигідніші територіальні по­єднання корисних копалин, що полегшують комплексну перероб­ку сировини, формування великих територіально-виробничих комплексів (TBK). Наукову концепцію таких поєднань розробле­но вченими-географами, що має велике практичне значення для господарської діяльності.

З мінеральних ресурсів виробляється 70 % промислової про­дукції.

Промислово розвинуті країни імпортують сировину. У США 50 % потреб у сировині задовольняються за рахунок імпорту.

Не всіма видами ресурсів Україна забезпечена достатньо. Так, забезпеченість потреб народного господарства України власною нафтою становить 8 %, природним газом — 22 %, вугіллям — 95 %. Вона змушена довозити алюмінієву, свинцево-цинкову, мі­дну сировину, а також апатити, фосфорити. Висока собівартість видобутку донецького вугілля стала одним із чинників економіч­ної кризи в державі. Через відсталі технології, вкрай повільне впровадження комплексної переробки сировини значна її частина втрачається, забруднюється навколишнє середовище. Нерозваж­лива орієнтація на видобуток первинних ресурсів призвела до втрат ефективності переробних ланок економіки.

Люди з давніх часів навчилися застосовувати природні ресур­си для своїх потреб, що знайшло вираз у назвах таких історичних періодів розвитку людської цивілізації, як «кам’яний вік», «брон­зовий вік», «залізний вік». Нині використовуються понад 200 різ­них видів мінеральних ресурсів.

В епоху науково-технічної революції у господарство залуча­ються все більші обсяги природних ресурсів. Через 15 років від­бувається подвоєння промислових та енергетичних потужностей у світі. А відтак з цим безпосередньо й пов’язане зростання мас­штабів експлуатації природних ресурсів, оскільки вихідна основа всіх матеріальних цінностей, що виробляються, і всіх видів спо­живання енергії — природно-ресурсна. Тільки за останню чверть століття у світі витрачено стільки ж природної сировини, скільки за всю попередню історію людства. Скорочуються запаси та по­гіршується якість багатьох видів природних ресурсів. Зростає не­обхідність розробки та здійснення заходів щодо охорони довкіл­ля. Забезпеченість природними ресурсами та стан довкілля для окремих держав, груп країн, деяких регіонів й у глобальних мас­штабах набуває все більшого значення для вирішення господар­ських завдань.

Проте земну кору не можна розглядати як чарівну скатертину- самобранку, що за велінням людей у будь-якій кількості може постачати їм скарби земних надр. По-перше, майже всі мінераль­ні ресурси є невідновними. По-друге, світові запаси окремих їх видів далеко не однакові. По-третє, запити людства на мінераль­ну сировину постійно зростають.

Металеві руди, особливо ті, які містять рідкісні метали, дефі­цитні. Нині деякі країни (наприклад, Китай, Японія) скуповують їх і рідкісні метали на світових ринках, оскільки передбачають бурхливий розвиток власних продуктивних сил у XXI столітті. Без сировини рідкісних і рідкоземельних металів у майбутньому не обійтись. Виходячи з цього, потрібно ощадно ставитись до зем­них скарбів України. їх треба зберегти для майбутніх поколінь, а не розтринькувати, розпродавати на світових ринках.