Екологічна паспортизація об’єктів

Екологічна паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єктивних характеристик різних об'єктів господарювання для підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів набув достатньо розвинутих форм у вигляді кадастрів природних ресурсів, то облік екологічних характеристик суб'єктів господарювання потребує адекватного інформаційного

забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі природні ресурси.

Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. „Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища” Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Нині вважається, що екологічний паспорт є комплексним державним документом, який містить характеристики взаємовідносин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім природним середовищем.

Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативно-технічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.0.0.04-90 „Экологический паспорт промышленных предприятий”. Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначає вплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотриманням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяльності.

Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що характеризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві технологій, можливостей скорочення цього шкідливого впливу тощо.

На відміну від різних форм екологічної звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, основною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяльності в системі „природа - суспільство”.

• створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб'єктів господарювання;

• застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впливу суб'єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного впливу на довкілля;

• створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання підприємством сировинних, паливно-енергетичних, водних, земельних та інших ресурсів;

• створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на підприємстві технологій;

• забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;

• забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямі екологізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів і енергозбереження.

Підґрунтям для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків норм ГДВ, ГДС, дозволи на природокористування, паспорти газо- й водоочисних споруд і установок з утилізації та використання відходів, форми державної і статистичної звітності та інші нормативні й нормативно-технічні документи. Структура екологічного паспорта підприємства складається з таких блоків:

1. Загальні дані про підприємство та його реквізити.

2. Коротка природно-кліматична характеристика району розташування підприємства: характеристика кліматичних умов; характеристика стану, у тому числі фонових концентрацій в атмосфері; характеристика джерел водозабору та приймачів стічних вод, фоновий хімічний склад вод водних об'єктів.

3. Короткий опис технології виробництва і дані про продукцію, балансова схема матеріальних потоків.

4. Відомості про використання земельних ресурсів

5. Характеристика сировини, використовуваних матеріальних і енергетичних ресурсів.

6.

7. Характеристика водоспоживання і водовідведення.

8. Характеристика відходів.

9. Дані про рекультивацію порушених земель.

10. Дані про транспорт підприємства.

11. Дані про еколого-економічну діяльність підприємства.

Зауважимо, що відповідно до пріоритетів, визначених в основних напрямах державної екологічної політики, в Україні на сьогодні найбільшого розвитку набули напрями екологічної паспортизації потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) та відходів.

Відповідно до закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” постановою Кабінету Міністрів України „Про створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій” та іншими законодавчими актами було затверджено Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів. Це Положення визначає загальні засади паспортизації потенційно небезпечних об'єктів для створення загальнодержавного реєстру їх техногенного та природного характеру як складової частини Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Екологічний паспорт ПНО містить дані, на підставі яких виконується оцінка потенційної небезпеки виробничої діяльності об'єкта:

• вид (природа) небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, бактеріологічна, вибухонебезпечна тощо);

• інтенсивність джерел небезпеки та час їх негативного впливу (постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення небезпечного ефекту на поверхні ґрунтів, тощо);

• характер та ступінь негативного впливу на реципієнти;

• сфера забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);

• технічний стан будов, споруд, технологічного обладнання та інженерних комунікацій, ступінь їх зношеності;

• загальний стан техніки безпеки.

Паспортизація ПНО проводиться за загальною формою паспорта, яка підлягає певній модифікації для кожного конкретного типу об'єкта з урахуванням специфіки його виробництва.

Паспортизація відходів ведеться підприємствами для їхньої вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними і здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів”, її здійснення передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, обробки та утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 „Класифікатор відходів”.

Паспортизація відходів - це процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їхнє походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їхнього вимірювання і контролю, а також про технології збирання, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, видалення, знешкодження і захоронения. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекоресурсів з участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням із МОЗ.

Специфіка впливу певних видів відходів на навколишнє середовище змушує іноді розробляти окремі правила їх обстеження та паспортизації. Такими видами відходів є, наприклад, відходи, в основному рідкі, що виникають при збагачуванні корисних копалин або при інших технологічних процесах у різних галузях виробництва. Такі відходи можуть бути токсичними та екологічно небезпечними, переміщуватися з місць їх утворення гідравлічним способом. Через їх надзвичайну мобільність та спосіб зберігання вони потребують особливої уваги, оскільки стосуються безпеки водних ресурсів. У зв'язку з цим на практиці застосовується спеціальна Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів.

2.9.