Екологічний аудит і міжнародні стандарти

Екологічний аудит являє собою відкритий для розвитку метод у загальній системі екологічного менеджменту, за допомогою якого в стратегію бізнесу й в основні параметри виробничого процесу поетапно впроваджуються все суворіші екологічні вимоги.

Екологічний аудит (єкоаудит) - це є інструмент для систематичної перевірки екологічного потенціалу, еко­логічних ризиків і шансів організації.

Вперше систему екологічного аудиту застосували фірми у США в 1970-х рр. для виконання вимог, закладених в американському природоохоронному законодавстві того періоду. До кінця 1980-х рр. деякі компанії досягли навіть вищих порівняно з передбаченими законодавством екологічних показників. Активний єкоаудит, так само як і активний екологічний менеджмент, відтоді став поширюватися не тільки серед компаній США, але і поступово завойовував усе більшу довіру в європейських фірм. З прийняттям міжнародних стандартів вимога періодичного проведення аудиторських перевірок стала однією з найважливіших умов одержання компаніями відповідного сертифіката.

Екологічний аудит - це систематичний, документально оформлений процес перевірки екологічних аспектів діяльності організації, а також об'єктивно одержуваних і оцінюваних даних, з метою визначення відповідності видів і умов економічної діяльності, систем адміністративного керування або інформації про ЦІ об'єкти нормативно-законодавчим вимогам і критеріям ефективності в галузі охорони навколишнього середовища і екологічної безпеки.

Основними цілями екоаудиту є: по-перше, надання об'єктивної інформації про екологічні аспекти діяльності підприємства і її відповідності встановленим стандартам, нормативам, вимогам ініціаторам проведення відповідних перевірок; по-друге, вироблення корисних рекомендацій стосовно подальшого поліпшення організації екологічного менеджменту, екоконтролінгу і т.д., а також підвищення ефективності проведених фірмою природоохоронних заходів.

Основні функції екологічного аудиту полягають у тому, щоб:

- визначити відповідність діяльності фірми і провадженої нею політики в галузі OHC екологічному законодавству, а також економічним цілям фірми;

- встановити ефективність системи екологічного менеджменту організації;

- надати інформаційне забезпечення менеджментові для прийняття рішень в галузі OHC;

- забезпечити захист персоналу підприємства, місцевого населення і навколишнього природного середовища від можливих шкідливих впливів;

- проаналізувати можливість виникнення екологічно

небезпечних аварій;

- визначити реальний вплив фірми на навколишнє природне середовище;

- підштовхнути організацію до удосконалення екологічної політики і виробничої діяльності з метою підвищення рівня її екологічної безпеки.

Екологічний аудит може проводитися або уповноваженими на те юридичними особами, що мають відповідну ліцензію (аудиторськими організаціями), або фізичними особами (екологами- аудиторами). Всі учасники відносин екологічного аудиту, включаючи аудиторську організацію, призначену для перевірки аудиторську групу, індивідуальні екологи-аудитори, ініціатор аудиту, як і організація, що підлягає перевірці, повинні керуватися певними принципами. Відповідно до стандарту ISO 14010 основними принципами екологічної аудиторської перевірки є такі:

1. Чітке визначення мети й обсягу. Мету аудиторської перевірки задає її ініціатор, а обсяг і глибину встановлюють з урахуванням мети.

2. Об'єктивність, незалежність і компетентність. Для дотримання цих вимог члени аудиторської групи повинні бути незалежні від діяльності, що перевіряється ними, вони мають бути об'єктивні і вільні від упереджень. Члени аудиторської групи поєднують відповідно знання, навички і досвід. Повний склад професійних та інших вимог до екоаудиторів встановлено в стандарті ISO 14012.

3. Належна професійна обережність. Відносини між членами аудиторської групи і клієнтом повинні бути конфіденційними і продуманими. Якщо цього не вимагає закон, члени аудиторської групи не повинні розголошувати інформацію або документи, отримані в процесі аудиту, або остаточний аудиторський висновок ніякій третій стороні без отриманого на те дозволу клієнта (тобто ініціатора аудиту) і, де це доречно, дозволу організації.

4. Систематичність. Екологічний аудит варто проводити відповідно до основних принципів і провідних указівок, розроблених для відповідного типу перевірок.

5. Визначення критеріїв аудиту, повнота і належна якість аудиторських даних на підставі установлених критеріїв.

6. Надійність результатів і висновків аудиту.

7. Повнота аудиторського висновку з урахуванням погоджених мети і обсягу аудиту.

Як можна бачити вже з перерахованих вище принципів, екоаудит може бути зовнішнім, тобто проводитися з ініціативи, що виходить ззовні підприємства, так і внутрішнім, проведеним за рішенням самої організації, що перевіряється. З урахуванням національного законодавства країн можливе також розмежування аудиту на обов'язковий (тобто проведений у випадках, прямо встановлених нормативно-правовими актами) і ініціативний (проведений з ініціативи самого суб'єкта господарської діяльності). В усіх випадках ініціатор аудиту (він ще іменується замовником або клієнтом) укладає з аудиторською організацією відповідний договір, де встановлюються мета, обсяг аудиторської перевірки, можливо, її періодичність і т. п. У разі обов'язкового аудиту форма договору може бути визначена нормативно-правовими актами відповідної країни.

На практиці застосовуються різні види екоаудиту, зокрема, такі.

Системний аудит - дослідження організації підприємства стосовно його структурної і функціональної дієздатності.

Аудит процесіє - перевірка визначених виробничих процесів і процедур в аспекті заходів для захисту навколишнього середовища.

Контрольний аудит - наприклад, перевірка виконання законодавчих розпоряджень.

Аудит в особливих випадках, наприклад:

- аудит обробки спеціальних відходів;

- аудит впливу виробничого процесу на здоров'я людей;

- аудит (екологічного життєвого циклу) продукції;

- аудит якості продуктів;

- аудит викидів підприємства в навколишнє середовище.

Особливе місце серед різних видів аудиторських перевірок належить аудитові систем керування OHC. Такого роду аудит передбачений стандартом ISO 14011. Аудит систем керування навколишнім середовищем призначений допомогти організації установити і постійно виконувати вимоги, що стосуються її екологічної політики і цілей.

2.8.